Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №512/676/25 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/676/25

Провадження № 2/512/87/26

"12" січня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановський О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

25.08.2025 представник АТ КБ "Приватбанк" – Савіхіна А.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просила стягнути з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 04.11.2024 у розмірі 58057,59 грн. станом на 04.08.2025 та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 22.06.2023 здійснено ідентифікацію клієнта та ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Підпис Відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". У подальшому Відповідачка виявила бажання отримати послугу "Миттєва розстрочку. Кредит готівкою", ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 04.11.2024 підписала Паспорт кредиту. Після чого із Відповідачкою було підписано Кредитний договір №б/н від 04.11.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 50000,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31 %. Додатково із Відповідачкою підписаний Графік кредиту.

Представник позивача стверджує, що порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника вимагати повернення всієї суми кредиту.

Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

Так, представник позивача просить стягнути відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 58057,59 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 49130,18 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками – 8927,41 грн.

Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 28.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачці запропоновано надати у строк 15 днів з дня вручення ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачці строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву та, відповідно, відповіді на відзив для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Разом з позовною заявою представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.25).

Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачці за адресою, що вказана в позові.

Відповідачка в судові засідання призначені на 29.09.2025, 10.11.2025, 08.12.2025 та 12.01.2026 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, до суду повернулися конверти з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 103, 104, 105, 106). Про причини неявки відповідачка суд не повідомила, відзив на позов не подавала. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася. До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечує.

Так, відповідачка, яка повідомлена про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надала, свою позицію не виклала, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За заявою позивача суд ухвалив - розглядати справу в заочному порядку відповідно до статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 04.11.2024 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, сума кредиту 50000,00 грн. строком на 36 місяців. Крім того, вказаний кредитний договір містить особистий підпис відповідачки (а.с. 56-66).

Згідно заяви про приєднання умов та правил надання банківських послуг вбачається. що процентна ставка відсотків річних складає – 42,0% - для карт «Універсальна», 40,8% - для карт «Універсальна Gold», тип процентної ставки фіксована, змінюваної ставки немає, за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду – 0 грн. для карт «Універсальна», 240,00 грн. для карт «Універсальна Gold», за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними щомісячними платежами – 44194,00 грн. – для карт «Універсальна», 55122,00 грн. – для карт «Універсальна Gold», тип процентної ставки – фіксована. Крім того, заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить підпис ОСОБА_1 (а.с.31-54).

Відповідно до кредитного договору б/н від 04.11.2024 вбачається, що сума кредиту становить 50000,00 грн.; строк кредитування – 36 місяців; процентна ставка 31% річних та денна процентна ставка - 0,05072%.

Крім того, з вказаного договору вбачається, що загальні витрати за кредитом становлять – 2770,42 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника з а весь строк кредитування (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 77770,42 грн.

Разом з тим, із зазначеного договору вбачається, що відповідачка підписала його цифровим власноручним підписом (а.с.56-66).

Згідно графіку платежів вбачається, що загальна вартість кредиту становить 77770,42 грн. (а.с.67-71, 78-84).

З паспорту споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що сума кредиту 50000,00 грн., строк кредитування – 36 місяців, процентна ставка 31% річних, загальні витрати за кредитом 27770,42 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 77770,42 грн., загальна річна процентна ставка – 36,8% (а.с.74-77).

Матеріали справи містять статут акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», посадову інструкцію фахівця із супроводу судового та виконавчого провадження (а.с.11-13, 15-22).

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04.11.2024 укладеного між позивачем та відповідачкою вбачається, що загальна заборгованість за кредитним договором становить 58057,59 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 49130,18 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 8927,41 грн. (а.с.27-28).

З виписки за договором №б/н за період 04.11.2024 – 05.08.2025 вбачається, що 04.11.2024 на карту відповідачки відбулось зарахування коштів в сумі 50000,00 грн. (а.с.29).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 вбачається, що 04.11.2024 пройшло встановлення та зменшення кредитного ліміту (а.с.30).

Матеріали справи містять інформацію про відправлення поштової кореспонденції відповідачці (а.с.93-96).

Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитом.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкт господарювання та фізична особа.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками за кредитом.

Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Заяву на приєднання умов та правил надання послуг, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємну частину спірного договору.

Додана до позову Заява на приєднання умов та правил надання послуг містять підпис позичальника.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За порушення зобов`язання винна особа несе цивільно-правову відповідальність, тобто зазнає основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні боржника певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

У відповідності до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно виписки за договором №б/н за період 04.11.2024 – 05.08.2025 вбачається, що 04.11.2024 на карту відповідачки відбулось зарахування коштів в сумі 50000,00 грн. (а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи кредит надавався відповідачці в розмірі 50000,00 грн. терміном на 36 місяців, процентна ставка 31% річних або денна процентна ставка – 0,50072% (а.с.56).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідачем не спростовано жодними належними й допустимими доказами зазначені позивачем обставини.

На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вимоги частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідачка взяті на себе за договором зобов`язання не виконує, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог банку та необхідність їх задоволення.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (3028,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2025 № BOJ68B4CI8 (а.с.1).

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Документально підтверджені судові витрати позивача складають 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у сумі 58057 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят сім) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.Ю. Брюховецький