Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №512/670/25 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/670/25

Провадження №2/512/86/26

"12" січня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Столітній М.М., в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», через «Електронний суд» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої – заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.05.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1631104 та надано кредит у розмірі 25000,00 грн. строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало повністю та надало кредит у сумі 25000,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису при укладанні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів договору №1631104 від 28.05.2024 укладеного між сторонами відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К021».

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Пейтек». ТОВ «Петейк», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 21/990-РK), та отримало Ліцензію Національного банку України.

В подальшому 24.12.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та ТОВ «Слон кредит» уклали договір факторингу №24122024 на підставі якого ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 160000,00 грн, з яких: сума кредиту – 25000,00 грн., сума процентів за користування кредитом – 78750,00 грн., сума нарахованих процентів нарахованих за 150 днів – 56250,00 грн.

Відтак просить задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.

26.08.2025 до Савранської селищної ради Одеської області був зроблений запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача (а.с.130).

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про витребування доказів, зокрема, інформації про платіжну карту банку-емітента якої є АТ «Ощадбанк» у сумі 25000,00 грн. на ім`я ОСОБА_1 за ініціативою ТОВ «Слон кредит» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» (а.с.16-17).

Після отримання відповіді про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача, ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 03.09.2025 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.132-133).

Крім того, вказаною ухвалою зобов`язано АТ «Ощадбанк» надати інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки ОСОБА_1 , а також підтвердження зарахування коштів у сумі 25000,00 грн. (а.с.132-133).

Слухання справи призначено на 06.10.2025.

У зв`язку з відсутністю у суду інформації з АТ «Ощадбанк», слухання справи відкладено на 10.11.2025.

14.10.2025 до суду надійшла відповідь ТОВ «Ощадбанк» щодо інформації про підтвердження факту належності платіжної картки відповідачці та зарахування коштів (а.с.136-138).

Відповідачка в судові засідання призначені на 06.10.2025, 10.11.2025, 08.12.2025 та 12.01.2026 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Однак, до суду повернулися конверти з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 135, 139, 140, 141). Про причини неявки відповідачка суд не повідомила, відзив на позов не подавала. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд встановив, що 28.05.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1631104 про надання коштів споживчого кредиту на суму 25000,00 грн. строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.п.1.3., п.п.1.4.) (а.с.24-32).

Стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.5.1 кредитного договору).

Знижена процентна ставка 1,425 % в день та застосовується відповідно до наступних умов якщо споживач до 27.06.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графі платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариств користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у б погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме н умовах стандартної процентної ставки (п.1.5.2 кредитного Договору).

Згідно п.1.7.1 договору вбачається, що за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становить 1,50% в день.

За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,49% в день. (п.1.7.2. кредитного договору).

Пунктом 1.8 договору вбачається, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 135000,00 грн. (п.1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 134437,50 грн. (п.18.2).

Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1631104 від 28.05.2024 вбачається обчислення загальної вартості кредиту для ОСОБА_1 , виходячи зі строку кредиту, а саме: усього сума платежу за розрахунковий період складає 159437,50 грн.; усього сума процентів за користування кредитом складе 134437,50 грн.; реальна річна процентна ставка складе 8564,92 % річних; загальна вартість кредиту складе 159437,50 грн. (а.с.33).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту вбачається, що стандартна процентна ставка відсотків річних становить 547,5% (або 1,5% в день).

Крім того, з вказаного споживчого паспорту вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 підписала його електронним підписом о 17 годині 43 хвилин 25 секунд, одноразовим ідентифікатором В514 (а.с.35-37).

Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №1631104 від 28.05.2024 (а.с.38-39).

З розрахунку заборгованості за кредитом ТОВ «Слон кредит» вбачається, що у відповідачки виникла заборгованість в сумі 172500,00 грн., з яких тіло кредиту - 25000,00 грн.; відсотки за користування кредитом - 135000,00 грн.; штраф, пеня (за прострочку платежів) – 12500,00 грн. (а.с.41).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за кредитним договором №1631104 від 28.05.2024 вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість перед позивачем в сумі 25000,00 грн. – основного боргу; 56250,00 грн. – нарахованих процентів (а.с.42-45).

З витягу з реєстру боржників вбачається, що в ОСОБА_1 існує борг перед позивачем в сумі 116250,00 грн. з якого сума заборгованості за основною сумою боргу – 25000,00 грн., сума заборгованості за відсотками – 78750,00 грн., сума заборгованості за пенею – 12500,00 грн. (а.с.48).

Матеріали справи містять витяг з договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку та додаткову угоду №3 (а.с.49-52, 53).

Згідно листа Національного банку України №б/н від 23.12.2022 вбачається, що комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України прийняв рішення про внесення до Державного реєстру фінансових установ ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», видачу свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та видачу ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг (а.с.61-62).

З платіжної інструкції №6308 від 26.12.2024 вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило ТОВ «Слон кредит» за договором факторингу 2159760,91 грн. (а.с.63).

Матеріали справи містять статут ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с.71-83).

Крім того, в матеріалах справи містяться правила надання коштів або банківських металів у кредит ТОВ «Слон кредит» (а.с.84-98) та офіційні правила програми лояльності ТОВ «Слон кредит» (а.с.99-103).

Разом з тим, матеріали справи містять публічну пропозицію ТОВ «Слон кредит» на укладання договору про виконання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів (а.с.104-106).

Згідно договору факторингу №24122024 укладеного 24.12.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» згідно якого останнє набуло право вимоги за договорами кредитів згідно реєстру боржників (а.с.112-119).

Матеріали справи містять акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 (а.с.120).

В матеріалах справи міститься інформація про повідомлення, а саме шляхом надсилання листа позивачем на поштову адресу відповідачки поштової кореспонденції (а.с.121-125).

Згідно інформації АТ «Державний ощадний банк України» №46/12-11/129158/2025/кт вбачається, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 на яку зараховано кошти в сумі 25000,00 грн. (а.с.136).

Матеріли справи містять платіжну інструкцію (МО) №1601452733816 (# НОМЕР_2 ) від 30.05.2024 з якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично отримала кошти в сумі 25000,00 грн. через надавача платіжних послуг отримувача «Ф Одеське обласне управління АТ Ощад м. Одеса» (а.с. 142, 143).

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов до наступних висновків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Всупереч умовам Кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст капітал» ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 548 ЦК виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов`язання, в контексті статей 546, 549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с.24).

Крім того, з пункту 1.8.1 договору вбачається, що витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк кредитування складають 135000,00 грн. (а.с.25).

З пункту 1.10.1 орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 160000,00 грн. (а.с.25).

Згідно інформації АТ «Державний ощадний банк України» №46/12-11/129158/2025/кт вбачається, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 на яку зараховано кошти в сумі 25000,00 грн. (а.с.136).

Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості первісного кредитора з якого вбачається, що станом на 15.07.2025 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, зокрема, по тілу кредиту – 25000,00 грн.; заборгованість за процентами – 135000,00 грн. (а.с.41).

Так, відповідачем не надано суду розрахунки щодо сплати кредитної заборгованості, не надано квитанцій про перерахування коштів у рахунок погашення заборгованості та не спростовано жодними належними й допустимими доказами зазначені позивачем обставини.

На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вимоги частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1631104 від 28.05.2024 у сумі 160000,00 грн з яких 25000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 135000,00 грн – заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором.

Щодо вимог представника позивача про нараховування інфляційних втрат і 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суд зазначає наступне.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача.

Згідно із частиною 10 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до частини 11 статті 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Із аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому, наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Разом з тим суд виходить із того, що Законом України від 15.03.2022 р. №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділом "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, пунктом 18 якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на момент вирішення даного спору, а також те, що ухвалення рішення в цій частині є правом суду та позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу та судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 133 та частини 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, 10.12.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» (замовник) та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір №10/12-2024 про надання юридичних послуг (а.с.109-111).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пункту 4.1 вказаного Договору отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Пунктом 5.1 вказаного Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

Відповідно до заявки №9336 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 вбачається, що позивач та адвокат Столітній М.М. склали дану заявку на підставі договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024.

Крім того, з даної заявки вбачається, що адвокатом виконані наступні послуги: зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз?яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства на що витрачено 0,5 години та еквівалентно 440,00 грн.; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи на що витрачено 1 годину та еквівалентно 840,00 грн.; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства на що витрачено 0,5 години та еквівалентно 440,00 грн.; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом на що витрачено 1 годину та еквівалентно 840,00 грн.; письмова юридична консультація, складання консультаційного висновку з посиланням на письмового вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів на що витрачено 1 годину та еквівалентно 840,00 грн.; проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів на що витрачено 1 годину та еквівалентно 840,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №1631104 від 28.05.2024, укладеним між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 до суду: Савранський районний суд Одеської області на що витрачено 2 години та еквівалентно 1640,00 грн.; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об?єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) на що витрачено 1 годину та еквівалентно 840,00 грн.; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо на що витрачено 2 години та еквівалентно 1640,00 грн.; представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта заборгованості за кредитним договором №1631104 від 28.05.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях на що витрачено 2 години та еквівалентно 1640,00 грн. на загальну суму 10000,00 грн. (а.с.21-23).

Матеріали справи містять свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №9422/10 Столітнім М.М. (а.с.66).

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1969094 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» від 12.08.2025 (а.с.34).

Суд приймає до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 910/8342/21).

Суд приймає до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями пунктом 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Суд звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

З наданих до суду документів вбачається, що сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 гривень.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Як встановлено судом матеріали справ не містить заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 10000 грн. 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (3028,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», що підтверджується випискою про зарахування судового збору, номер документа квитанції №4069 від 08.08.2025 (а.с.1).

З урахуванням наведеного, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-285 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код за ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № 1631104 від 28.05.2024 в розмірі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн, 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код за ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код за ЄДРПОУ 44559822) витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) 00 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.Ю. Брюховецький