Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №504/868/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/868/25

Провадження №3/504/13/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 11.05.2018р., ІПН НОМЕР_2

за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2025р.інспектором 1 взводу 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області Ткач В.І. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250700, згідно якого 18.02.2025р. о 21:00 год. за адресою: Одеська область Одеський район Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 21 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «80Е18» н/з НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у призначені судові засідання, будучи належним чином повідомленим, не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, за участі адвоката Клименко Н.Л.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що права особи, що притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи за його відсутності, але за участі захисника-адвоката не будуть порушені, суд розглянув справу за наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, за відсутності ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Захисник-адвокат Клименко Н.Л. надала клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, в якому вказала, що згідно п. 11 розд.ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, щодо якої він був складений. Як видно з протоколу, наявного у матеріалах справи, підпис ОСОБА_1 відсутній і на відео зафіксовано факт його відмови поліцейського вручити протокол та направлення на огляд. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що перед складанням адміністративного протоколу за ст.130 ч.1 КУпАП, ОСОБА_1 , були роз`яснені права передбачені ст.55, 56, 59, 63, Конституції України та ст.268 КУпАП, більш того, ОСОБА_1 було відмовлено у надання адвоката, відмовлено у наданні письмових зауважень та пояснень. На доданих до адміністративного матеріалу добре видно, що затримано ОСОБА_1 було за вчинення правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП і тільки після того, як не вийшло «достати» поліцейські вирішили діяти інакше: на відео чути, як поліцейські спілкуються між собою: «обязательно указывать по «нарко» про тремтіння пальців рук, да? – ОСОБА_2 тремтіння пальців рук, типо, поведінка не відповідає…» Після чого поліцейський підходить до ОСОБА_1 та в чергове запитує, чому останній не хоче проїхати до ТЦК. Одразу після отримання відмови проїхати до ТЦК у поліцейського виникає стрімке бажання, через майже 1,5 години після фактичного затримання особи, з`ясувати, як себе почуває ОСОБА_1 чи не «зловживав» він чимось. Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставним. Крім того, в розмові з ОСОБА_1 поліцейським було зазначено, що тому необхідно проїхати для огляду «на вул.Воробйова», а в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння вказано скорочену назву закладу охорони здоров`я: «КУОНЦПЗ» ООР. Проте, закладу охорони здоров`я з зазначеною назвою не існує. Згідно з інформацією, що міститься у відкритих джерелах, за адресою вул.Академіка Воробйова, буд.9 знаходиться КНП «ООМЦПЗ» ООР». Як вбачається зі змісту протоколу та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності без його участі, зокрема було позбавлено його права надати пояснення, заперечення по суті справи , конституційного права на захист. У матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке мало би бути вручене ОСОБА_1 після його відмови пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Дії водія щодо ухилення від огляду у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені. Окрім того, працівник поліції зобов`язаний був вказати про відмову водія пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки у відповідному акті, а далі забезпечити його доставку до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану сп`яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медзакладі, - скласти відповідний протокол. Докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку направлення на такий огляд до медичного закладу, у справі відсутні.

Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та підтверджується наступними матеріалами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250700 від 18.02.2025р.;

- даними направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння;

- відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні, яким підтверджено, факти викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.п.2,4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі-поліцейський) підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його представником не оспорювався.

Як вбачається з відеозапису, на неодноразові чітко висловлені пропозиції співробітників поліції пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій ОСОБА_1 адекватно не реагував, поводився агресивно, зачинився в автомобілі, викликав інший наряд поліції.

Фактично своїми діями ОСОБА_1 перешкоджав співробітникам поліції здійснювати свої посадові обов`язки на блокпості під час дії воєнного стану, ігнорував будь-які звернення до нього.

Твердження захисника-адвоката Клименко Н.Л. про відсутність підпису ОСОБА_1 в протоколі, нібито відмови поліцейського вручити протокол та направлення на огляд, не роз`яснення прав, суд розцінює критично, зважаючи на поведінку ОСОБА_1 , який категорично відмовлявся спілкуватися зі співробітниками поліції, не реагував на їх питання та вимоги тощо.

Технічна описка в зазначенні назви медичної установи у направленні, не впливає на ступінь доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Відповідно до п. 2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Решта доводів та заперечень висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно п.1.10 «Правил дорожнього руху» України, водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою, що міститься в матеріалах справи, суддя вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 27, 33-35, 40-1, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

Суддя П. В. Жовтан