Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №492/1674/25 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1674/25

провадження № 3/492/9/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2026 року м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.,

розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, працюючого за наймом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

18 листопада 2025 року, о 20 год. 20 хв., ОСОБА_1 , по ґрунтовій дорозі між м. Арциз та м. Арциз 2, керував мотоциклом марки «Форте», без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, а також з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, нестійка хода), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився під фіксацію із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив пункти 2.1 «а», 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Притягуваний ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду протоколів про адміністративні правопорушення повідомлений належним чином, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправляння адресату, судова повістка повернулася до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до практики Європейського суду, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання (рішення від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Крім того, як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи в Арцизькому районному суді Одеської області, враховуючи процесуальні строки розгляду адміністративної справи і час перебування справи в провадженні суду, а також беручи до уваги перевагу публічних інтересів над приватними, в аспекті практики ЄСПЛ, суд вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, суддя враховує, що в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, із вчиненим правопорушенням він згоден, наслідки розгляду справи за його відсутності розуміє та чітко усвідомлює.

Суддя, розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення, дослідивши матеріали справи, вважає, що притягуваний своїми діями вчинив адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 КУпАП, а його провина у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 516994 від 18 листопада 2025 року;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517001 від 18 листопада 2025 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 листопада 2025 року, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди направляється ОСОБА_1 , а саме: Арцизька ЦОЛ та зроблено запис про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у вказаному закладі охорони здоров`я;

- довідкою Болградського РВП ГУНП в Одеській області від 19 листопада 2025 року, згідно з якою протягом календарного року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія відсутнє;

- відеозаписом з нагрудного відео реєстратора, долученого до матеріалів справи;

- письмовими поясненнями самого притягуваного ОСОБА_1 .

Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення, а тому суддя приймає їх як доказ у справі.

З вищевикладеного та досліджених суддею доказів вбачається, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги пунктів 2.1 «а», 2.5 Правил дорожнього руху, які відповідно передбачають, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, по ґрунтовій дорозі між м. Арциз та м. Арциз 2, керував мотоциклом марки «Форте», без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, а також з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, нестійка хода), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився під фіксацію із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд, з метою встановлення стану сп`яніння (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Таким чином, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 2 статті 130 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими суддею.

При накладенні адміністративного стягнення, відносно ОСОБА_1 суд враховує характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника, ступінь його провини, майнове становище та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинені ним адміністративні правопорушення, суддею встановлено не було.

Також, суддя, при накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 враховує, що вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за статтею 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

ОСОБА_1 повинен був розуміти, що сідаючи за кермо в стані алкогольного сп`яніння, поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху «водій» особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Диспозицією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено склад вчиненого адміністративного правопорушення, що полягає у повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

За вчинення передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП адміністративного правопорушення передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Санкція частини 5 статті 126 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника адміністративного стягнення як у виді штрафу у визначеному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами.

Положеннями статті 30 КУпАП прямо регламентовано порядок застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами або до таких, які вже позбавлені такого права. Прямо передбачено випадки, коли таке стягнення не застосовується. Також закріплено правила складання вказаного виду адміністративного стягнення у разі вчинення нового адміністративного правопорушення особою, щодо якої застосовано позбавлення права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення.

Крім того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності адміністративного правопорушення і стягнення цілям законодавця і засобам, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності стягнення вчиненому адміністративному правопорушенню. Категорія справедливості передбачає, що стягнення за адміністративне правопорушення повинно бути домірним. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Принцип рівності всіх громадян перед законом конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення стягнення. Притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності означає не лише рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності.

Завданням КУпАП є правове забезпечення охорони прав і свобод громадянина, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку зміцнення законності, запобіганням правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Для здійснення цього завдання КУпАП визначає, які суспільно небезпечні діяння є адміністративними правопорушеннями та які адміністративні стягнення застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Безпосередньо у статті 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкції статті (санкції частини статті) КУпАП щодо осіб, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог статті 33 КУпАП особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.

Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, ні стаття 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Згідно з статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 20 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом, зокрема і згідно санкції відповідної частини 5 статті 126 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати передбаченій статтею 23 КУпАП загальній меті будь-якого стягнення. У контексті розглядуваного питання особливої актуальності набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду від 04 вересня 2023 року, зробленою в постанові у справі № 702/301/20.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого стягнення досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу обов`язків за ухилення від відбування додаткового стягнення.

Підхід щодо неможливості накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення, а відтак, враховуючи зазначене, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною частиною 5 статті 126 КУпАП, суд вправі накладати стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Як вбачається із матеріалів справи відомості про належність мотоцикла марки «Форте», ОСОБА_1 відсутні.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинені ним адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчинених адміністративних правопорушень; особу правопорушника ОСОБА_1 , вік, соціальне положення; ступінь його вини та ставлення до вчиненого; відсутність обставин пом`якшуючих, обтяжуючих відповідальність обставин під час вчинення адміністративних правопорушень, суддя вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення ним нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб за ним не зареєстрований.

Суддя вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Згідно з статтею 40-1 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з винесенням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 34-36, 40-1, 126, 130, 221, 283-285, 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за частиною 5 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення; у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна; у разі примусового виконання постанови з нього стягується подвійний розмір штрафу.

Реквізити для сплати штрафу (у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/rekvizit/ та https://ar.od.court.gov.ua/sud1502/gromadyanam/tax/.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.