Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №487/7856/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 487/7856/25

Провадження № 2/489/580/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.С.,

із секретарем судових засідань Тищенко Д.О.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

У грудні 2025 до Інгульського районного суду м. Миколаєва за підсудністю надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позивач у своєму позові просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення донькою повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона та відповідач перебували у в зареєстрованому шлюбі з 04.08.2012. Від спільного проживання мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Шлюбні відносини було припинено в квітні 2022 року. З того часу вона та відповідач подружні відносини не підтримують. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, не зважаючи на те, що позивач неодноразово зверталась до нього з такою вимогою. Шлюб між сторонами було розірвано Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2024. Посилаючись на викладене, позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 03.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, зазначила, що працює на приватному підприємстві з доходом близько 16 000,00 грн. на місяць, стан її здоров`я та дитини задовільні, дитина хворіє як всі діти.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, просив стягнути з нього аліменти на утримання дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку. На питання суду пояснив, що є військовослужбовцем за мобілізацією, його місячний доход складає близько 20 000,00 грн., стан його здоров`я задовільний. У іншому шлюбі не перебуває, проживає разом із матір`ю, яка є пенсіонеркою за віком, якій він з братом допомагають матеріально.

Заперечень щодо розміру доходів після наданих суду пояснень сторони не заявили, клопотань про визначення розміру їх доходів не заявили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 04.08.2012, що підтверджується актовим записом про шлюб від 17.10.2025, (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) (а.с. 9).

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.04.2024.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У відповідності до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця на утримання дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частино першою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, може змінюватись за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини друга статті 77 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України).

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги пояснення сторін та те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України передбачено, що суд стягує аліменти від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду 20.10.2025 (позов подано особисто 20.10.2025, зареєстровано в Інгульському суді м. Миколаєва 03.12.2025), будь-яких доказів на підтвердження вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але неможливості їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, позивачем до матеріалів справи не долучено.

Частиною дев`ятою статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до положень ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

За таких обставин, в разі наявності додаткових витрат на розвиток здібностей доньки або її лікування, позивач не позбавлена можливості звернутись із відповідним позовом до суду, здійснюючи доказування в межах розгляду такої справи у відповідності до положень діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги потреби дитини, виходячи із рівних прав та обов`язків батьків по відношенню до утримання спільної дитини, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню. А саме з відповідача на її користь необхідно стягнути аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) на утримання доньки ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки позивач, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, а відповідач звільнений від його сплати на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 цього закону, на підставі ч. 6 статті 141 ЦПК України судові витрати у цій справі компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 20.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у цій справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 13.01.2026.

Суддя Г.А. Микульшина