Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №470/1051/25 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/36/26

Справа № 470/1051/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2025 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідачки про зменшення розміру аліментів.

У позові зазначив, що з відповідачкою мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на підставі судового наказу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року він сплачує аліменти, в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), починаючи з 02 травня 2025 року і до виповнення дитиною повноліття. Оскільки він є інвалідом І групи зі 100 процентною втратою працездатності, живе за рахунок невеликої пенсії по інвалідності, значні кошти витрачає на медичні препарати, комунальні послуги та продукти харчування, він не має можливості сплачувати щомісячно аліменти у заявленому позивачкою розмірі. На підставі зазначеного, просив суд постановити рішення, яким змінити розмір аліментів, визначений судовим наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року, з 1/4 частини до 1/8 частини його доходу.

Позивач в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог (а.с.39).

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Протягом підготовчого провадження направила на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення проти позовних вимог позивача. Крім того направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити позивачу в задоволенні позову через сплату ним аліментів у мінімальному розмірі, фактичне отримання пенсії по інвалідності у більшому розмірі, ніж зазначено в позовній заяві, необхідність значних коштів на утримання, навчання та лікування дитини, наявність у неї ІІ групи інвалідності та отримання пенсії по інвалідності у розмірі, що є значно меншим за розмір пенсії позивача (а.с.24-35).

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд дійшов наступного.

Позивач та відповідачка з 2011 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 23 жовтня 2025 року (а.с.4).

Судовим наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року з позивача на користь відповідачки було стягнуто на утримання малолітньої ОСОБА_3 1/4 частину його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказане підтверджується копією судового наказу від 05 травня 2025 року (а.с.5-6).

Позивач з 20 жовтня 1997 року є особою з інвалідністю І групи зі 100% втрати працездатності, у зв`язку з наслідками вогнепального кульового наскрізного проникаючого щелепно-лицьового черепно-мозкового поранення, що підтверджується копією виписки з акту освідування МСЕК від 20 листопада 1997 року та копією довідки Головного військового клінічного госпіталю від 28 серпня 1997 року (а.с.8-9).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 листопада 2025 року позивач щомісячно отримує пенсію по інвалідності, а саме в період з січня по лютий 2025 року отримував по 5950,96 грн. щомісячно, в період з березня по серпень 2025 року отримував по 6635,32 грн. щомісячно та у вересні 2025 року отримав 3317,66 грн. (а.с.12).

Відповідачка також з дитинства є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК №017915 від 14 травня 1999 року та згідно довідки Снігурівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26 листопада 2025 року щомісячно отримує пенсію по інвалідності, в розмірі 3038,00 грн. (а.с.30,35).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежно від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач, зокрема, посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, він значні кошти витрачає на медичні препарати, комунальні послуги та продукти харчування, однак належних доказів тому не надає.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, аліменти на утримання малолітньої дитини позивач сплачує на користь відповідачки за судовим наказом лише з 02 травня 2025 року, особою з інвалідністю І групи він є ще з 20 жовтня 1997 року, відповідно діагноз йому було встановлено 28 серпня 1997 року та у 2025 році він щомісячно отримував визначений розмір пенсії по інвалідності.

Також з досліджених судом доказів вбачається, що матеріальне становище відповідачки залишилося незмінним, вона є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства та щомісячно отримує визначений розмір пенсії по інвалідності.

Сімейне становище ані позивача, ані відповідачки після видачі судом судового наказу про стягнення аліментів, не змінювалося.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що після видачі Березнегуватським районним судом Миколаївської області судового наказу про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , стан здоров`я та матеріальний стан як позивача, так і відповідачки не змінився, а тому підстав, передбачених ст.192 СК України, для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів, суд не вбачає.

Крім того, згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років, складає 3512,00 грн., відповідно 50% прожиткового мінімуму, становить 1756,00 грн., при цьому 1/4 частина доходу позивача, визначена судовим наказом про стягнення аліментів, складає 1658,83 грн., що є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому визначений судом розмір аліментів зменшений бути не може.

За такого, позовні вимоги позивача про зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь відповідачки на утримання їх малолітньої дитини з 1/4 частини на 1/8 частину є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя С. А. Луста