Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №466/7065/20 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7065/20

Провадження № 1-кп/466/75/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12020140090001998 від 07.08.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє 15.09.2022 Шевченківським районним судом м. Львова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15-ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, ухвалою від 22.03.2024 звільненого від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, тимчасово не працюючого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_5 03.08.2020, приблизно о 05 год. 50 хв. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в сховище, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу проник у підвальне приміщення будинку АДРЕСА_2 , та шляхом пошкодження навісного замка проник у сховище, яке перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , звідки таємно викрав кущові ножиці, вартістю 999 грн., гумовий поливний шланг торгового виробника «Classic», довжиною 18м., вартістю 549 грн., гумовий поливний шланг, зеленого кольору, торгового виробника «Classic», довжиною 18 м., вартістю 549 грн., дві ремонтні муфти гумового шланга, вартістю по 149грн. кожен на загальну суму 298грн., пластикову котушку для поливу, вартістю 240 грн., конектор об`ємом 1/2, вартістю 144,96 грн., та конектор 1/3 дюйма, вартістю 75 грн. торгового виробника «Gardena» та пістолет для поливу торгового виробника «Classic», вартістю 390грн., пластикову поливачку зеленого кольору, об`ємом 10 л., вартістю 175грн., металевий лом, довжиною 1,2 м., вартістю 250 грн., електричну металеву шашличницю, вартістю 700грн., ручний обприскувач для саду, торгового виробника «Gardena», вартістю 718 грн., газову туристичну плитку, вартістю 800грн., пластиковий з`єднувач для труб 100Д, вартістю 36 грн., садову саперну лопату вартістю 285 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 6208,96 грн.

Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, 03.08.2020, приблизно о 05 год. 55 хв., перебуваючи у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , шляхом пошкодження навісного замка проник у сховище, що перебуває у користуванні ОСОБА_7 , діючи повторно, таємно заволодів металевою каністрою, об`ємом 10 л., вартістю 300грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків на зазначену суму, після чого із викраденим майном покинув місце вчинення злочину, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що нічого не крав.

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього кодексу, інших актів законодавства. Зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За правилами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст.92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред"явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин у кримінальному провадженні, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред`явленого їй обвинувачення.

При цьому, не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів прийняте рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Згідно вимог ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Сторона обвинувачення на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті, посилалась на зібрані під час досудового розслідування докази, які містяться у представлених суду джерелах доказів: показаннях потерпілого та свідків, документах.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, суд, дослідивши вказані докази сторони обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення обвинувального вироку, оскільки стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення.

На обґрунтування цього висновку суд наведе відповідні мотиви, які включатимуть результати оцінки доказів на підтвердження встановлених судом обставин.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, на переконання суду, об`єктивно підтверджується сукупністю наступних належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених судом на засадах змагальності та забезпечення рівності сторін.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона бачила, як з її підвалу виходили ОСОБА_5 та його брат і виносили її речі з підвалу. Також впізнала ОСОБА_5 з братом на відео. Події мали місце 03.08.2020 року.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема:

- даними, які містяться у витягу з ЄРДР від 07.08.2020, згідно якого 06.08.2020 з заявою звернулася ОСОБА_6 про те, що 03.08.2020 приблизно о 05:50год. невідомі особи у м. Львові по вул. Шевченка, шляхом пошкодження підвісного замка проникли у підвальне приміщення заявниці у будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали особисті побутові речі заявниці, чим спричинили матеріальну шкоду на загальну суму 6218грн. (т. 1 а.с.109);

- даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.08.2023, у якому ОСОБА_6 просить прийняти міри до осіб, яких знає, котрі 03.08.2020 приблизно о 05:50год. по вул. Шевченка у м. Львові вчинили крадіжку з підвалу у будинку №396 її особистих речей (т. 1 а.с.110);

- даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 06.08.2020, який проведено слідчим Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 за участю двох понятих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , криміналіста ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_6 , згідно якого було оглянуто підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з схемою до протоколу огляду місця події та фототаблицею до протоколу огляду місця події від 06.08.2020 (т. 1 а.с.111-117);

- даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.08.2023, у якому ОСОБА_7 просить прийняти міри до невідомої особи, яка з 01.05.2020 по 06.08.2020 за адресою: АДРЕСА_2 таємно, шляхом пошкодження замка проникла у підвальне приміщення, звідки викрала ящик з підручниками та металеву каністру на 10л. (т. 1 а.с.118);

- даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 06.08.2020, який проведено слідчим Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 за участю двох понятих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , криміналіста ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_7 , згідно якого було оглянуто підвальне приміщення №7 за адресою: АДРЕСА_2 , з схемою до протоколу огляду місця події та фототаблицею до протоколу огляду місця події від 06.08.2020 (т. 1 а.с.119-125);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей (документів) від 14.08.2020, згідно якого було оглянуто CD-R диск світлого кольору у паперовому конверті із відео з камер зовнішнього відеоспостереження з фасаду будинку, що у АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.126-128);

- даними, які містяться у постанові від 14.08.2020 про визнання речей речовими доказами, а саме CD-R диск світлого кольору у паперовому конверті, які зберігати при матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.с.129);

- даними, які містяться у заяві ОСОБА_5 від 28.08.2020 про надання для долучення до матеріалів кримінального провадження деякі речі, що залишились після вчинення ним даного кримінального правопорушення, а саме: маленька саперна лопатка, два фрагменти шлангів сірого та зеленого кольорів, довжиною приблизно по 10м., пластикова поливачка зеленого кольору без лійки, садово-огородній обприскувач з пластмаси (т. 1 а.с.130);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей від 28.08.2020 з фотокопіями, згідно якого було оглянуто речі, викрадені ОСОБА_5 , а саме: саперна лопатка з дерев`яною ручкою, два фрагменти шлангів сірого та зеленого кольорів, довжиною приблизно до 10м., пластикова поливачка зеленого кольору без лійки, садово-огородній обприскувач(т. 1 а.с.131-135);

- даними, які містяться у постанові від 28.08.2020 про визнання речей речовими доказами, а саме: саперна лопатка, два фрагменти шлангів сірого та зеленого кольорів, пластикова поливачка, садово-огородній обприскувач, визнано речовими доказами (т. 1 а.с.136);

- даними, які містяться у заяві ОСОБА_5 від 28.08.2020 про надання для долучення до матеріалів кримінального провадження одяг, в якому він перебував під час вчинення даного кримінального правопорушення, а саме: темні шорти, чорна кофта-куртка з білими вставками на замок-блискавку, пара синіх кросівок із тканини з білими гумовими підошвами (т. 1 а.с.137);

- даними, які містяться у протоколі огляду речей від 28.08.2020 з фотокопіями, згідно якого було оглянуто одяг, в якому був одягнутий ОСОБА_5 під час вчинення ним кримінального правопорушення, а саме: темні шорти, чорна кофта-куртка з білими вставками на замок-блискавку, пара синіх кросівок із тканини з білими гумовими підошвами (т. 1 а.с.138-140);

- даними, які містяться у постанові від 28.08.2020 про визнання речей речовими доказами, а саме: темні шорти, чорна кофта-куртка з білими вставками на замок-блискавку, пара синіх кросівок із тканини з білими гумовими підошвами, визнано речовими доказами (т. 1 а.с.141);

- даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 31.08.2020, з фотокопіями, який проведено слідчим Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 за участю ОСОБА_5 , двох понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 396, в ході якого ОСОБА_5 продемонстрував місце, а саме підвал, з якого він викрав речі (т. 1 а.с.142-149).

Так, відповідно до ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд, встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів та ін.

Документом, відповідно до ст.99 КПК України, є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати, зокрема, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані) тощо.

Електронний файл із відеозаписом обставин події, зафіксований на оптичному диску, є оригіналом (відображенням) електронного документа, а тому такий диск є самостійним джерелом доказів, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19).

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: 1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; 2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: 1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; 2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах ККС ВС від 22.10.2021 р. у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 р. у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 р. у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 р. у справі № 943/2064/19.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к зазначив, Суд неодноразово вирішував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Також суд зазначав, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева" недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі "Хан проти Сполученого Королівства").

Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 202/6849/18 (провадження № 51-2595км19).

У суду немає підстав для визнання недопустимими всіх вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки їх збір та фіксація відповідають нормам КПК України, всі наявні докази узгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що повністю доводять вину у вчиненні інкримінованого злочину.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України в судовому засіданні доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною.

Вищевказані докази, на які посилається сторона обвинувачення, як на докази вчинення, при зазначених обставинах, ОСОБА_5 таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, які були досліджені судом під час судового розгляду, беззаперечно вказують на наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, так як містять фактичні дані, які підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Невизнання своєї вини обвинуваченим, суд розцінює як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю належними, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержуватися вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суди повинні виходити з класифікації кримінальних правопорушень (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відсутні.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_5 не працює, не одружений, дітей на утриманні не має, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності (т.1 а.с.158, т.2 а.с.174-191), не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та психоневрологічному диспансерах (т. 1 а.с.150-151), а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Речові докази по справі, а саме: СD-R диск світлого кольору у паперовому конверті, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження №12020140090001998 від 07.08.2020 року; саперна лопатка, два фрагменти шлангів, пластикова поливачка, обприскувач садово-городній, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів, слід повернути ОСОБА_6 ; темні шорти, чорна кофта-куртка, пара синіх кросівок із білими підошвами, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів, слід повернути ОСОБА_5 .

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч.1 п.п. 1, 2 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.3 п. 2 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_14 не обирався.

Речові докази по справі, а саме: СD-R диск світлого кольору у паперовому конверті - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12020140090001998 від 07.08.2020 року; саперна лопатка, два фрагменти шлангів, пластикова поливачка, обприскувач садово-городній, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів - повернути ОСОБА_6 ; темні шорти, чорна кофта-куртка, пара синіх кросівок із білими підошвами, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів - повернути ОСОБА_5 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1