Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №464/6/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6/26

пр.№ 2-а/464/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді – БЕСПАЛЬОК О.А.,

секретар судових засідань – БРИНОШ А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

Адвокат Кавецький О.Я. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №R263912 від 22 грудня 2025 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою №R263912 від 22 грудня 2025 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, оскільки позивач не отримував жодної повістки, доказів її направлення та вручення відповідач не надав; протокол про адміністративне правопорушення не складався, справа по суті не розглядалася, матеріали позивачу не вручались; відомості про порушення правил військового обліку були внесені до Єдиного державного реєстру без факту притягнення до відповідальності; постанову винесено з порушенням вимог КУпАП щодо строків притягнення до відповідальності, порядку підготовки та розгляду справи, без з`ясування всіх обставин і без належних доказів вини; опис правопорушення в постанові є формальним і не містить конкретних даних про повістку, дату та спосіб виклику; сам факт формального «визнання вини» позивачем був здійснений виключно з метою закриття справи, у зв`язку зі спливом строків і не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність свого рішення. У зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також недоведеністю вини позивача, просить постанову скасувати.

Ухвалою суду від 02 січня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 12 січня 2026 року.

06 січня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у позові. Свою позицію мотивує тим, що позивач є військовозобов`язаним громадянином України та в умовах особливого періоду зобов`язаний виконувати вимоги законодавства щодо військового обліку. За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема за автоматично сформованою повісткою №4026687 від 19 червня 2025 року на 29 червня 2025 року. Позивач звертався із заявою про надання відстрочки від мобілізації, у наданні якої йому було відмовлено, після чого він був зобов`язаний прибути до ТЦК та СП для подальших дій, однак цього не зробив. Відомості про порушення правил військового обліку були правомірно внесені до ЄДРВ, а інформацію про них позивач отримав через застосунок «РЕЗЕРВ+». 19 грудня 2025 року позивач добровільно подав через застосунок «РЕЗЕРВ+» заяву про визнання вчинення адміністративного правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності, на підставі чого автоматизованою системою було сформовано постанову №R263912 від 22 грудня 2025 року. Постанова була отримана позивачем, набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, а доводи про її незаконність зводяться до незгоди позивача з наслідками власних дій. Позивач не навів належних доказів порушення відповідачем вимог закону та не скористався правом відкликати заяву про визнання правопорушення до моменту винесення постанови.

В судове засідання сторони не з`явилися, про таке повідомлялися належно і вчасно. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи ухвалені (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що згідно постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 №R263912 від 22 грудня 2025 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_2 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210-1 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу сумі 17 000 грн.».

Разом з тим у оскаржуваній позивачем постанові №R263912 від 22 грудня 2025 року неповно викладено суть адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, адже не зазначено коли йому надсилалась повістка, на яку дату, а також куди, коли та з якою метою викликався ОСОБА_2 згідно повістки, чи було йому вручено вказану повістку.

Суд звертає увагу, що в резолютивній частині постанови №R263912 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП від від 22 грудня 2025 року відсутні відомості про визнання позивача ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, лише накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Згідно копії витягу, що був долучений позивачем до позовної заяви, із додатку Резерв +, зазначено що ОСОБА_2 з 30 вересня 2015 року взятий на облік, йому надано відстрочку від мобілізації до 02 лютого 2026 року на підставі п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За таких обставин суд приходить до висновку, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, належним чином не доведена, а відсутність доказів повідомлення позивача про виклик унеможливлює висновок про його умисну неявку.

Також необхідно зазначити, що доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Крім того, суд звертає увагу на дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Із наданих матеріалів вбачається, що датою виявлення можливого правопорушення відповідачем визначено 15 серпня 2025 року, тоді як постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 22 грудня 2025 року, тобто після спливу встановлених законом строків притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Також суд враховує наявні у матеріалах справи розбіжності щодо ідентифікації адміністративного провадження (різні номери справ та дати їх початку), що свідчить про недотримання відповідачем вимог законодавства при формуванні та розгляді справи про адміністративне правопорушення.

За змістом ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17 (провадження №К/9901/32368/18).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд погоджується з позицією позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б об`єктивно підтверджували факт порушення позивачем ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова №R263912 від 22 грудня 2025 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.139, 229, 241-246, 255, 286 КАС України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення №R263912 від 22 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК