Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №309/8/25 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/8/25

Провадження № 1-кс/309/30/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62023140140000091, внесеному до ЄРДР від 18 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березово Хустського району зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62023140140000091, внесеному до ЄРДР від 18 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що у ході досудового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

Згідно зі Законом України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

03.04.2022 року громадянин України ОСОБА_4 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацію, на особливий період та призначений на посаду моториста 4 відділення буксирних катерів, 2 понтонного взводу 2 понтонної роти 2 понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з моменту призову ОСОБА_4 на військову службу за мобілізацією, на особливий період, та його відправлення до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян У країни.

Стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових то формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Так, згідно з ст.ст. 5, 6 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_4 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира — віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Натомість, солдат ОСОБА_4 діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилення від проходження військової служби, без дозволу командування частини, в умовах воєнного часу, 19.12.2022 самовільно залишив постійне розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться у населеному пункті АДРЕСА_2 та відсутній без поважних причин на військовій службі по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Березово Хустського району, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

09 грудня 2024 року, у зв`язку з не встановленням місця перебування громадянина ОСОБА_4 , та відсутністю його за місцем проживання, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КПК України, вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, передбачений ч.2 ст.135 КПК України, представнику органу місцевого самоврядування - старості Березівського старостинського округу Горінчівської сільської ради.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: Актом службової перевірки, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими матеріалами кримінального провадження.

25 грудня 2024 року кримінальне провадження №62023140140000091 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, зупинене та підозрюваний оголошений в розшук, розшук якого доручено працівникам СКП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та у зв`язку з чим заведено ОРС категорії «Розшук» за №4109524 від 31.12.2024.

Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні на даний час підтверджується: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 17.07.2023 року; матеріалами службового розслідування; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.10.2023 року, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та іншими доказами, здобутими в ході досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березово Хустського району зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

07.01.2026 року співробітниками СКП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області в м. Львів було затримано громадянина ОСОБА_4 .

З приводу обґрунтованості підозри сторона обвинувачення вважає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини, згідно якої під «розумною» підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, слід розуміти наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на свідків, потерпілих у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може застосовуватись до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

На думку суду, слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі Лабита проти Італії від 06 квітня 2000 року, згідно якого тримання підозрюваного під вартою на початку розслідування може бути обґрунтовано лише показаннями свідків та потерпілих.

Крім цього, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фераро-Браво проти Італії від 14.03.1984 року: затримання і тримання під вартою особи під вартою, безумовно, допустимі не тільки у випадках доведеності факту вчинення злочину і його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого служить тримання під вартою.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), яке відноситься до категорії злочинів, за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавленні волі від 5 до 10 років, офіційно ніде не працює, міцних соціальних зв`язків не має, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання, яке йому загрожує за скоєння вказаного кримінального правопорушення, може продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі може у будь-який інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, що у відповідності ст. 177 КПК України, є реальними підставами застосування до нього, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вище вказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, а саме те, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, санкція за скоєння якого передбачає лише покарання у вигляді реального позбавлення волі, що в своїй сукупності вказує на те, що він будучи обізнаним з мірою покарання, перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні ОСОБА_4 його захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання. Суду пояснили, що слідчим не доведено наявність ризиків, про які він вказує у своєму клопотанні. Просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 ствердив, що він залишив військову частину самовільно через те, що його не влаштовував порядок у частині. Він виїхав за кордон поза межами пункту пропуску.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст.407 КК України за вище наведених обставин.

За вказаним фактом відомості за матеріалами було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження, в ході якого ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчинені вказаного злочину та подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Слідчим суддею, на час порушеного у клопотанні питання, про підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Березово Хустського району, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовець перебував у розпорядженні військового командира військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться у населеному пункті АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідчий суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідчий суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід зазначити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного, ОСОБА_4 слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризиків впливу, переховування та перешкоджання.

Оцінюючи наявність ризику впливу у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та дослідження їх судом.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема слідчий суддя враховує той факт, що ОСОБА_4 після залишення військової частини, виїхав за межі України, що свідчить про те, що він перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може і надалі переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Як наслідок є дійсними обставини, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Також слідчий суддя враховує положення вимог ч.4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за необхідне застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, оскільки підозрюваний може внести заставу та покинути територію України.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на відсутність міцних соціальних зв`язків, на думку суду, застосування до ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки ОСОБА_4 покинув територію України поза межами пункту пропуску, існують ризики повторного перетину кордону України поза межами пункту пропуску, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 176,177, 178,183, 193,194 , слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62023140140000091 від 18 липня 2023 року щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березово Хустського району, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березово Хустського району зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з 07 січня 2026 року по 07 березня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний текст ухвали складено та оголошено учасникам процесу 12 січня 2026 року о 10 год. 00 хв.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1