Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №759/13613/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 759/13613/25

Провадження № 2/243/15/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Дюміної Н.О.

при секретарі Петрусі Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

учасники справи: не з`явились,

негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 13 серпня 2025 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Представник позивача обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 25 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 481411280 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у виді кредитної лінії в розмірі 13 500 грн. на умовах строковості, зворотності і платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року між ними укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року, і в якій договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 40 693,57 грн. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 693,57 грн.

29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 693,57 грн. ТОВ «ФК «Ейс» не здійснював нарахувань за кредитним договором. На підставі вищезазначеного представник позивача змушений звернутись до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №481411280 від 25 листопада 2021 року у розмірі 40693,57 грн, а також понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

2. 10.10.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається що позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі. Зазначив, що у межах заявлених вимог Позивач посилається на наявність у Відповідача заборгованості за Договором споживчого кредиту № 481411280 від 25.11.2021 року. Разом з тим, розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, є необгрунтованим та таким, що не відповідає ні умовам укладених договорів, ні вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне. Відповідно до умов Договору (п. 1.3) строк користування кредитними коштами встановлено до 25.12.2021 року. Згідно з п. 1.1 Договору тіло кредиту становить 13 500 грн.

Відповідно до п. 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту, а саме до 25.12.2021 року. Відповідно до и. 1.9.1 нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 248,20 процентів річних, що становить 0, 68 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. Орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 16 254 00 коп. та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом розмірі 2 754 гри 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 13 500 гри 00 коп. При цьому відповідно до п. 1.16 Договору збільшення розміру Дисконтної, Індивідуальної, Базової процентних ставок та розмір процентів, що нараховується після закінчення Дисконтного періоду в порядку, що не визначений цим Договором в односторонньому порядку Кредитодавцем без згоди Позичальника не допускається. Таким чином, загальна сума зобов`язань Позичальника за договором може складати лише 16 254 грн 00 коп (13 500 гри тіла кредиту та 2 754 гри процентів). Отже, заявлені Позивачем суми заборгованості не відповідають фактичним зобов`язанням Відповідача за укладеними договорами, оскільки включають нарахування процентів та інших платежів, які перевищують договірні умови та строки кредитування. Нарахування таких сум після закінчення визначеного договором строку користування кредитом або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення є неправомірним і не узгоджується з принципами цивільного законодавства, зокрема і принципами добросовісності, розумності та справедливості. Застосування Позивачем підвищених або додаткових процентів поза межами встановлених договором мов порушує баланс прав та обов`язків сторін, створює надмірне фінансове навантаження на Відповідача та може розцінюватися як зловживання правом кредитора. Таким чином, заявлені Позивачем вимоги щодо стягнення завищених сум не відповідають договору, законодавству та не можуть вважатися законними, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за Договором у розмірі 40 693, 57 грн витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 гри та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.

Проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором кредитної лінії, а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по процентам.Тому, як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування. Також вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту зарахування грошових коштів на рахунок відповідача. Позивач вказує, що первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти на карту № НОМЕР_1 . Даний номер карти не є повним та включає лише перші шість цифр та останні чотири цифри, що унеможливлює ідентифікувати отримувача коштів.

Таким чином, позовні вимоги є непідтвердженими у належний спосіб та такими, що суперечать як законодавству, так і усталеній практиці Верховного Суду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

3. Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

4.Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 серпня 2025 було відкрито було відкрито спрощене позовне провадження у справі, по справі призначено судове засідання.

5.Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 грудня 2025 було витребувано докази в АТ «Універсал Банк».

6.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

7.Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 481411280 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у виді кредитної лінії в розмірі 13 500 грн на умовах строковості, зворотності і платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

8.28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

9.28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

10.31 грудня 2020 року між ними укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року, і в якій договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.

11.31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

12.31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

13.31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

14.Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 40 693,57 грн.

15.05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

16.Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 693,57 грн.

17.29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е.

18.Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 40 693,57 грн.

19.На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надано відповідь, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та інші картки. Щодо поповнення картки № НОМЕР_2 зазначили, що за період 25.11.2021 - 30.11.2021 було зарахування коштів у сумі 13 500 грн на зазначену картку. Номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком картки № НОМЕР_2 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

20.Згідно з розрахунком позивача відповідач має прострочену заборгованість за договором №481411280 від 25.11.2023 в розмірі 40693,57 грн, з яких 13499,60 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 27 193,97 грн - сума заборгованості за відсотками.

V. Оцінка Суду.

21. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

22. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

23. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

24. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

25. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

26. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

27. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

28. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

29. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

30. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

31. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

32. 25.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №481411280 в електронній формі шляхом підписання такого електронним підписом відповідача (№MNV7R52Y - одноразовим ідентифікатором), відповідно до положень ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

33. Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

34. Стороною відповідача не надано доказів щодо не укладання відповідного кредитного договору в електронній формі, навпаки вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

35. Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 481411280 від 25 листопада 2021 року.

36. Відповідно до платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 13 500 грн.

37.Листом АТ «Універсал Банк» від 08 січня 2026 року підтверджено успішне перерахування коштів у зазначеній сумі на карту отримувача № №4441114426578777 у сумі 13500,00 грн.

38. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.

39.При цьому, стороною відповідача не надано доказів на спростування також вказаного факту та виконання обов`язку щодо повернення грошових коштів у встановлені кредитним договором строки.

40. Щодо переходу права вимоги та стягнення заборгованості суд зазначає наступне.

41. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

42. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

43. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

44. За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

45. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

46. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.2.1.1.5 Договору кредитної лінії № 481411280 від 25 листопада 2021 року кредитодавець має право в будь який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права вимоги за Договором будь якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги факторингу, шляхом укладення будь якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

47. Згідно п.5.21 Договору у разі відступлення права вимоги за Договором третій особі, в тому числі внаслідок укладення договору факторингу або у разі залучення колекторської компанії Кредитодавець, протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором новому кредитору або залучення колекторської компанії, повідомляє про це Позичальника шляхом надсилання звичайного поштового відправлення із позначкою «вручити особисто» за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи Позичальника, та/або шляхом надсилання текстових, голосових повідомлень чи електронних листів на електронну пошту Позичальника, вказану в заявці та шляхом відображення відповідного повідомлення в особистому кабінеті. При цьому повідомлення вважається отриманим Позичальником з часу відправки відповідного листа на поштову та/або електронну адресу Позичальника та відображення в особистому кабінеті.

48. В матеріалах справи відсутні відомості щодо існування повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 481411280 від 25 листопада 2021 року та будь-яке підтвердження про направлення позичальнику такого повідомлення за подальшими Договорами факторингу.

49. Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

50. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

51. З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, та усіх майбутніх вимог, пов`язаних із дійсною.

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

53. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

54. Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

55. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

56. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).

57. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

58. В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

59. Представник позивача посилається на те, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило декілька разів: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».

60. Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, додаткової угоди №19 від 28.11.2019 року, додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року, грошові зобов`язання ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №481411280 від 25.11.2021 року ще не існували, оскільки виникли після повторної переуступки боргу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

61. Проте суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

62. Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов`язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

63. Враховуючи, що у відповідності до п.5.2 Договору №481411280 від 25.11.2021 року у строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання кредитного договору, тобто з 25.11.2021 року.

64. Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 , на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 25.11. 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем та таким не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

65. Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

66. Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , у зазначені вище договори факторингу входити не могло.

67. Чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

68. Враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

69. Наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено відповідача, самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід`ємною частиною.

70. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики №481411280 від 25.11.2021 не підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

71. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

72. У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України підстав для відшкодування позивачу судового збору не має.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 514, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265,280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.О. Дюміна