Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №723/4912/25 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/4912/25

Провадження № 3/723/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Сторожинець

Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Посохов І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 200323 від 23.10.2025, 23 жовтня 2025 року о 13:56 год. ОСОБА_1 в м. Сторожинець по вул. Видинівського, буд. 181, здійснював перевезення пасажирів у режимі таксі транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарської діяльності, чим порушив ст. 9 ЗУ «Про автотранспорт» та п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив закрити провадження у справі, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про здійснення ним господарської діяльності на постійній основі, систематично, три і більше разів, з надання платних послуг з перевезення громадян. Крім того, в даному протоколі лише формально зазначено, що він займався господарською діяльністю з перевезення пасажирів, однак не вказано осіб, яким він надавав такі послуги, за якою ціною здійснював послуги з перевезення, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діяннях винної особи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (Далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів, надання послуг з метою отримання прибутку здійснюється особою безпосередньо, самостійно не менш ніж 3 рази протягом календарного року.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 200323 від 23.10.2025, 23 жовтня 2025 року о 13:56 год. ОСОБА_1 в м. Сторожинець по вул. Видинівського, буд. 181, здійснював перевезення пасажирів у режимі таксі транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарської діяльності.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 200323 від 23.10.2025; копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6000051 від 23.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП; фотокартка із зображенням номерного знаку транспортного засобу; відеозапис фіксації правопорушення.

Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення складеному стосовно ОСОБА_1 та іншим доказам, наявним у матеріалах справи, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Крім того, перевіркою матеріалів провадження судом встановлені порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, суд звертає увагу на те, що наявні матеріали не містять даних щодо підтвердження законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки з відеозапису, доданого до протоколу, вбачається, що поліцейським в порушення вимоги ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не поінформовано ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний не тільки додати до матеріалів справи докази законності зупинки транспортного засобу, а й поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, що в даному випадку не було зроблено працівниками поліції, у зв`язку з чим усі наступні їхні вимоги водій не був зобов`язаний виконувати, а усі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

З матеріалів справи судом вбачається, що в порушення пункту 11 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, матеріали справи не містять доказів роз`яснення ОСОБА_1 прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП, та прав, передбачених ст. 63 Конституції України.

На думку суду, вказана обставина є суттєвим порушенням його права на захист, а відповідно є таким порушенням, наявність якого дає підстави суду стверджувати про недотримання працівниками поліції процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати свої фундаментальні конституційні права, передбачені законом.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Отже, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та проведення господарської діяльності без отримання ліцензії на проведення виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме: перевезення пасажирів автомобільним транспортом без наявності ліцензії.

Проте, до протоколу не додано жодного доказу, який би підтверджував систематичне здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності у вигляді перевезення пасажирів автомобільним транспортом та з метою отримання від цієї діяльності прибутку. Так само як у протоколі не зазначено, яким саме особам ОСОБА_1 надавав послуги пасажирського перевезення автомобільним транспортом та за яку суму були надані такі послуги.

Зазначені дані є обов`язковими для висновку про здійснення особою господарської діяльності, адже у сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності з метою отримання прибутку.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження поза розумним сумнівом факту провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та здійснення ним перевезення пасажирів автомобільним транспортом без наявності ліцензії.

Наведені факти, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ретельно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дані про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 1, 7, 8, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.

Суддя Іван ПОСОХОВ