Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №645/5168/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5168/25

Провадження № 1-кп/645/212/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226220000302 від 10.07.2025р. за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Караїчне, Вовчанського району, Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, працюючого монтажником ТОВ «СПЕЦТЕХРЕСУРС», не одруженого, на утриманні неповнолітніх, малолітніх дітей не має, який не є інвалідом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 25.06.2025р. Машівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2025, близько 19-15 год, ОСОБА_5 перебував на вулиці біля будинку 1 по вул. Амосова у місті Харкові, де у нього виник умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи у громадському місці, а саме у дворі житлового багатоповерхового будинку біля дитячого майданчику, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, яка виразилася в неповазі до устоїв суспільного життя, явному ігноруванні та нехтуванні елементарними та загальноприйнятими правилами поведінки людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з хуліганських мотивів привселюдно став виражатися нецензурною лайкою у бік раніше не знайомих йому людей, виражаючи, таким чином, явну неповагу до суспільства, ігнорування елементарних правил поведінки, моральності та добропристойності.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 продовжуючи знаходитись у дворі будинку № 1 по вулиці Амосова у місті Харкові, де, не реагуючи на зауваження та законні вимоги очевидця події ОСОБА_6 та інших очевидців припинити висловлювання нецензурною лайкою, продовжив виражатися нецензурною лайкою.

Надалі, діючи умисно, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучі показати свою зневагу та самоутвердитись, та протиставити себе іншим громадянам, суспільству, без причини, у присутності сторонніх осіб, підбіг до машини зеленого кольору, марки AUDI A4, державний номерний знак « НОМЕР_1 » та ногою вдарив задні двері вказаної машини, спричинивши власнику автомобіля ОСОБА_4 , згідно висновку транспортно-товарознавчої експертизи № 10514 від 29.07.2025, матеріальну шкоду в розмірі 10 971 гривня 59 копійок.

У подальшому, ОСОБА_5 , не припиняючи свої протиправні хуліганські дії, та, продовжуючи свій рух по вулиці Амосова в м. Харкові, побачив інші припарковані поруч автомобілі біля будинку № 1, де, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, діючи умисно, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, підійшов до припаркованих біля вказаного будинку автомобілей марки «Daewoo» моделі «Sens» д.н.з. НОМЕР_2 , та марки «Chevrolet» моделі «Lacetti» д.н.з. НОМЕР_3 , після чого, ОСОБА_5 вдарив кулаком руки по склу на задній двері автомобіля марки «Daewoo», а автомобіль марки «Chevrolet» вдарив ногою по передньому бамперу.

Протиправні дії ОСОБА_5 продовжувались близько 30 хвилин та були припинені очевидцем події ОСОБА_7 та працівниками поліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За результатами судового розгляду кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, судом вказані дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального проступку, який інкримінується, зокрема, час, місце вчинення та його правову кваліфікацію не оспорює, пояснив про обставини кримінального проступку так, як це викладено вище. Суду пояснив, що дійсно в липні 2025р. приблизно о 19-00 годині, він після роботи зустрівся з друзями випити пива. Потім товариш підвіз його на вул. Амосова, 1 у м.Харкові. Біля житлового будинку незнайомий чоловік зробив йому зауваження, і ОСОБА_5 , зі злості, вдарив ногою задні двері запаркованого авто зеленого кольору марки Ауді. Потім, побачив поруч інші припарковані автомобілі, підійшов до них, та вдарив кулаком руки по склу на задній двері автомобіля «ДЕО» та ногою по передньому бамперу автомобіль «Шевролет». Повідомив, що матеріальна шкода їм відшкодована.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, осуджує свої дії, просить суд його суворо не карати.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального проступку, суд вважає ці показання достовірними.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що потерпілий просить суд здійснити судовий розгляд даного кримінального провадження без його участі, з наслідками розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлений та згідний. Цивільний позов під час судового розгляду не заявив.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених під час судового розгляду обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 296 КК України поза розумним сумнівом.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до класифікації, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України – є кримінальним проступком.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер суспільної небезпеки діяння, конкретні обставини по справі, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтуватися на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання повинно вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше судимий 25.06.2025р. Машівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік, має зареєстроване та фактичне місце проживання, працевлаштований, не є інвалідом, не одружений, малолітніх, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Згідно інформаційній довідки (характеристики) ДОП СП ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 за місцем проживання спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, мешкає із співмешканкою та донькою.

Суд також враховує досудову доповідь від 16.12.2025 року, складену Салтівським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високий ризик вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. З урахуванням вимог абзацу сімнадцятого статті 368 КПК України пропонується зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття у вчиненому злочині, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, характер суспільної небезпечності діяння, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та щирому каятті, конкретні обставини по справі, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, висновки викладені у досудовій доповіді, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність таких, що його обтяжують.

Також судом враховуються положення ч. 2,3 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Окрім того, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Вказане узгоджується з позицією Верховного суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 243/2528/19, де вказано, що звільненню від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) засудженого, який вчинив новий злочин відбуття покарання за попереднім вироком, має передувати визначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України). Якщо за один із злочинів засудженому призначено основне покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, які відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України не підлягають складанню з іншими видами покарань та виконуються самостійно, то звільнення від відбування іншого покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), яке входить у сукупність вироків, є неприпустимим.

Так, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами покарання»: «За сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України».

Досліджуючи особу ОСОБА_5 встановлено, що він судимий 25.06.2025р. вироком Машівського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Вказане покарання не відбуте.

Разом з тим, судом встановлено, що 09.07.2025 р. ОСОБА_5 скоїв кримінальний проступок, тобто в період іспитового строку.

Враховуючи в сукупності всі обставини кримінального провадження, з урахуванням думки учасників судового розгляду, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу.

Після призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України остаточно необхідно призначити покарання за сукупністю вироків з урахуванням ч.ч.1,4 ст.71 КК України, повністю приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Машівського районного суду Полтавської області від 25.06.2025 р.

Саме такий вид та розмір покарання буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого, сприятиме перевихованню та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124,174, 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання за даним вироком покарання за вироком Машівського районного суду Полтавської області від 25.06.2025р. у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Відповідно до положень частини 3 статті 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні транспортно-товарознавчої експертизи № 10514 по кримінальному провадженню № 12025226220000302 у розмірі 8 481 грн. 60 коп. та витрати на проведення судово- трасологічної експертизи № СЕ-19/121-25/18081-ТР від 23.07.2025р. по кримінальному провадженню № 12025226220000302 у розмірі 1 782 грн. 80 коп.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

-оптичний компакт диск «DVD – R», MEDIA, 4.7 GB, 16x Speed, 120 min, на якому знаходяться відеозапис події, яка мала місце 09.07.2025 за адресою: місто Харків, вулиця Амосова, 1 який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-один полімерний сейф-пакет 6066764, в якому згідно висновку експерта за результатом судової трасологічної експертизи № СЕ-19/121-25/18081-ТР від 23.07.2025: 1. Один слід, розмірами 25х40 мм, відкопійований на слідкопюючій поверхні дактилоскопічної плівки розмірами 101х115 мм, не придатний для ідентифікації слідоутворюючого об`єкт переданий на зберігання до камери схову речових доказів ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області (квитанція №300 від 28.07.2025р.) – знищити;

-оптичний компакт диск «DVD – R», MEDIA, 4.7 GB, 16x Speed, 120 min, на якому знаходяться аудіозаписи викликів на лінію «102», які мали місце 09.07.2025, що зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1