Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №636/9036/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 636/9036/25

Провадження № 3/645/149/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань - Нестеренко Ю.В.,

за участю прокурора Анголенко П.О.,

особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, займала посаду фахівця II категорії Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації», на даний час займає посаду помічника судді Чугуївського міського суду Харківської області, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , будучи фахівцем II категорії Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області, являючись згідно з п. п. «и» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 03.04.2024 о 20.57, подала без поважних причин щорічну декларацію за 2023 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, оскільки граничний термін подачі був 31.03.2024, а декларація фактично подана 03.04.2024, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнала частково, суду пояснила, що з 2018 року працювала в Чугуївському районному відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області. В серпні 2022 року в зв`язку зі збройною агресією рф вона виїхала за межи України, з нею тимчасово було припинено трудові обов`язки, та повернулась тільки у лютому 2024 року. У зв`язку з неможливістю прибути до місця розташування підрозділу, відсутністю мобільного зв`язку, інтернету у с. Коробчине, де вона зареєстрована та проживала, що унеможливлювало виконання посадових обов`язків, вона не мала можливості подати декларацію про що повідомила відділ кадрів за місцем роботи. В кінці березня 2024 року виявила бажання звільнитися. Уповноважена особа повідомила, що потрібно подати декларацію. В зв`язку з відсутністю інтернету, вона не мала можливості своєчасно направити декларацію. Відновлення мережі після обстрілів відбулося через декілька місяців. Можливість направити декларацію щорічну за 2023 рік з`явилася через декілька днів. Через активацію цифрового підпису, що також зайняло час, вона повідомила працівника відділу кадрів, отримала відповідь, що це не є порушенням у зв`язку із збройною агресією та введенням воєнного стану. Просила закрити провадження по справі.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та просив накласти на неї адміністративне стягнення передбачене санкцією ст. 172-6 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Суддя дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, заслухавши думку прокурора, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Судом встановлено, що відповідно до п. п. «и» п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-УІІ посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

У цілях визначення суб`єктів, на яких поширюється дія Закону (відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону), під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Згідно з п. 1 р. 1 Положення про Державну установу «Центр пробації», Державна установа «Центр пробації» є неприбутковою державною установою для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.

Відповідно до п. 1 р. І Положення про філію Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, філія Державної установи «Центр пробації» в Харківській області є підрозділом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів адміністративних стягнень та кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації у межах адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з п. п. 1, 3 р. І Положення про Чугуївський районний відділ № З філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, затвердженого наказом Державної установи «Центр пробації» від 07.09.2021, Чугуївський районний відділ № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області є уповноваженим органом з питань пробації (далі - відділ), який безпосередньо забезпечує виконання у межах адміністративно- територіальної одиниці певних видів адміністративних стягнень та кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації. Відділ безпосередньо підпорядковується філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Наказом директора Державної установи «Центр пробації» від 14.06.2021 № 129/к ОСОБА_1 14.06.2021 призначено на посаду фахівця II категорії Чугуївського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Наказом директора Державної установи «Центр пробації» від 04.08.2021 № 657/0Д-21 назву Чугуївського міськрайонного відділу змінено на Чугуївський районний відділ № 3.

Відповідно до р. 2 Посадової інструкції фахівця II категорії Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, затвердженої начальником філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 10.08.2021 № 24-158/П, фахівець II категорії районного відділу: виконує покарання відносно осіб, засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт тощо.

Відповідно до підпункту «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону, суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Державної установи «Центр пробації».

Відповідно до наказу Державної установи «Центр пробації»№ 238/К від 05.04.2024 року «Про кадрові питання» звільнено ОСОБА_1 , фахівця II категорії Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області, 12 квітня 2024 року за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, та на неї розповсюджуються обмеження, передбаченні ст. 45 Закону.

Згідно із ч.1 ст.45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій – чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти; ч.5 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Законом та Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 23 липня 2021 року № 449/21, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 р. за № 987/36609 (далі Порядок 449/21) передбачено три види декларацій, зокрема: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Обов`язок подавати щорічну декларацію виникає в суб`єкта декларування: наступного року після припинення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (після звільнення)).

З 1 січня до 31 березня 2024 року включно суб`єкти декларування (крім тих, які мають право на відтермінування) повинні подати щорічні декларації за 2023 звітний період.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 припинила свої повноваження фахівця II категорії Чугуївського районного відділу № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області 12.04.2024 року, тому граничний термін подачі щорічної декларації за 2023 рік є 31.03.2024 включно.

7-м управлінням (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, згідно з вимогами ст.251 КУпАП встановлено фактичні обставини, що можуть свідчити про наявність адміністративного правопорушення, та інші аспекти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, за результатами моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на офіційному веб-сайті Національного агентства, установлено, що ОСОБА_1 лише 03.04.2024 в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» подала щорічну декларацію за 2023 рік.

Згідно із ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання декларації без поважних причин, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Адміністративні правопорушення з формальним складом це такі правопорушення, для об`єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки факту власне діяння.

Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ст. 22 КУпАП.

Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Таким чином, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом ст. 6 Конституції України).

Відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП є формальним і не передбачає настання будь-яких негативних наслідків, тому для кваліфікації діяння, передбаченого за вказаною статтею, досить лише здійснення протиправних дій.

Суд вважає, що умисел ОСОБА_1 полягав у тому, що вона, будучи ознайомлена із вимогами Закону про обов`язки, обмеження та заборони, не виконала вимоги Закону та навмисно і протиправно їх порушила. Вона усвідомлювала обов`язок подати електронну декларацію і те, що, маючи для цього можливості, її не подала. Однак наявність такого не є обов`язковим для визначення складових формального правопорушення, невиконання обов`язку і порушення вимог Закону є об`єктивним наслідком і результатом її діяння.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Водночас, як під час документування даного правопорушення, під час вручення ОСОБА_1 відповідного протоколу та в судовому засіданні, поважних причин несвоєчасного подання нею декларації не з`ясовано.

Посилання на відсутність мобільного зв`язку та інтернет з`єднання спростовується поясненнями ОСОБА_1 у судовому засідання, яка вказувала, що неодноразово зв`язувалась з відділом кадрів за місцем роботи за мобільний зв`язком, а також даними, які містяться у матеріалах справи. А саме, як вбачається з Додатку Послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», ОСОБА_1 входила до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису 26.03.2024 , 28.03.2024, тобто в час, який охоплювався періодом своєчасного подання декларації.

Крім того, ОСОБА_1 не надала суду доказів її звернення до НАЗК щодо неможливості своєчасного подання декларації.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП, передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 1 Закону передбачає, що органи Національної поліції віднесено до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення та припинення кримінальних, а також адміністративних правопорушень.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП.

Крім того, відповідно до «Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України», затвердженого наказом Національної поліції від 23.10.2019 № 1077 та «Положення про управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України», затвердженого наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.11.2019 № 17, посадові особи управління мають право збирати докази про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, а також складати відповідні протоколи.

Разом з тим, ч. 2 ст. 251 КУпАП регламентовано, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням.

Статтею 1 Закону, передбачено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

У даному випадку, ОСОБА_1 обов`язком якої, як суб`єкта відповідальності, визнається необхідність діяти лише в рамках закону, порушено встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, за які встановлено адміністративну відповідальність.

Разом з тим слід зазначити, що виходячи з вимог правової кваліфікації та із врахуванням ситуації в державі, правопорушення, пов`язані з корупцією, для кваліфікації яких не передбачено обов`язкової наявності наслідків чи ознак суспільної небезпечності, не можуть вважатися малозначними.

Застосування ст. 22 КУпАП є неможливим, оскільки це суттєво знижує ефективність протидії корупції, дозволяє правопорушнику уникнути передбаченої Законом відповідальності.

Більше того, факт вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, не може визнаватись малозначним, оскільки вчинення такого порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування.

Протидія корупційним та пов`язаним із корупцією проявам, створення атмосфери суспільного неприйняття таких вчинків на сьогодні є винятково актуальними, і принциповість під час призначення стягнення за порушення вказаної категорії буде істотно сприяти запобіганню злочинам у цій сфері.

Водночас, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується: протоколом №287/2025 від 01.07.2025 року; листом вх. №47405-2025 від 25.06.2025; копією листа вих. №69890-2025 від 17.06.2025; рапортом №23211-2025 від 13.06.2025 з додатками; копією листа вих.. №60797/122-2025 від 26.05.2025; копією листа вх.. №399/78-2025 від 28.05.2025 з додатками; копією листа №04-18/10/1584 від 11.09.2018; копією листа №05/3-4вих-20 від 10.01.2020 з додатками; копією листа №47-06/86563-21 від 06.12.2021; витягом з Положення УСР в Черкаській області.

Враховуючи викладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 172-6 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і застосувати адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Також роз`яснити, що згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 12.01.2026

Суддя - Е.Є. Сілантьєва