Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №643/18169/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/478/26

Справа № 643/18169/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 року м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025220000000989 від 23.08.2025 за обвинуваченням :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов, Луганської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2025, приблизно о 15.14, ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем «TOYOTA PRADO», р. н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , та рухався по автодорозі на просп. Героїв Харкова в м. Харкові, в напрямку від просп. Льва Ландау до вул. Енергетичної, при цьому знаходився у стані алкогольного сп`яніння, чим грубо порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), згідно з якими:

- п. 2.9 (а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Рухаючись в районі будинку, розташованого за адресою: м. Харків, Салтівський р-н, просп. Героїв Харкова, 199-Г, зі швидкістю близько 142 км/год, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 13.1 ПДР України, згідно з якими:

- п. 12.3 ПДР України «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

- п. 13.1 ПДР України «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;

не дотримався безпечної дистанції й своєчасно не вжив заходи до зниження швидкості руху транспортного засобу та допустив зіткнення передньою лівою частиною автомобіля «TOYOTA PRADO», р. н. НОМЕР_1 , з задньою правою частиною автобуса «БАЗ А 079.14», р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався попереду в попутному напрямку. Після цього, автомобіль «TOYOTA PRADO», р. н. НОМЕР_1 , відкинуло та сталося зіткнення його задньою частиною з задньою частиною тролейбусу «Богдан Т70117», р. н. 3627, під керуванням ОСОБА_8 , який рухався попереду та в попутному напрямку. Внаслідок даної дорожньо-транспортної події, пасажиру автобуса «БАЗ А 079.14», р. н. НОМЕР_2 , - ОСОБА_9 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/628-А/25 від 07.10.2025, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено наступні тілесні ушкодження: поєднана тупа травма хребта та закрита тупа травма грудної клітки у вигляді закритого компресійно-уламкового перелому тіла 12 грудного хребця (Th12) І-ІІІ ступеню, закритого крайового перелому 10 та 11 грудних хребців (Th10, Th11) без зміщення та закритого перелому тіла 5 грудного хребця (Th5) з ушкодженнями краніальної пластинки і клиноподібної деформації І ступеня, а також закритого перелому задніх відрізків 3, 4, 5 ребер зліва зі зміщенням по ширині та заднього відрізка 9 ребра справа без зміщення, закритого неповного перелому верхньої третини тіла грудини та крайового перелому на рівні верхньої третини тіла грудини без зміщення кісткових фрагментів, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до висновку комплексної судової експертизи звуко-відеозапису, фототехнічної і автотехнічної експертизи № КСЕ-19/121-25/22101 від 22.09.2025, дії водія автомобіля «TOYOTA PRADO», р. н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.3 та 13.1 ПДР України й знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

13 січня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , та прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025220000000989 від 23.08.2025, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно угоди ОСОБА_4 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 .

Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, сприяння у розкритті кримінального правопорушення, а також беззастережне визнання ним своєї винуватості, щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілій, добровільне відшкодування моральної шкоди потерпілій, фінансова підтримка ЗСУ шляхом внесення грошових коштів у розмірі 100 000 грн., а також той факт, що ОСОБА_4 здійснює постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом 2 групи, беручи до уваги інтереси суспільства, відомості щодо особи ОСОБА_4 , який позитивно характеризується за місцем мешкання, та інші обставини, що його характеризують, вказаною угодою сторони вважали за можливе призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, , з урахуванням чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обставин, що обтяжують покарання, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 6 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 102 000 гривень з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та просив призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання.

Потерпіла у підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості на умовах викладених в угоді. Зазначила, що жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має, оскільки шкода їй обвинуваченим відшкодована у повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, розкаявся у вчиненому та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості судом, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного та прохав призначити йому узгоджену міру покарання, з урахуванням декількох обставин, що пом`якшують міру покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Судом, встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів.

Встановлено, що сторони кримінального провадження уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.

При цьому, судом перевірено, що ОСОБА_4 цілком розуміє роз`яснені йому права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, суть обвинувачення та вид покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, здійснення обвинуваченим суттєвого внеску на допомогу ЗСУ, а також здійснення ним догляду за матір`ю яка є інвалідом 2 групи.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченому судом враховано обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, здійснення обвинуваченим суттєвого внеску на допомогу ЗСУ, а також здійснення ним догляду за матір`ю яка є інвалідом 2 групи, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив нетяжке необережне кримінальне правопорушення, позитивно характеризується за місцем мешкання, а тому узгоджені сторонами в угоді про примирення вид і міра покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України, є достатніми для виправлення обвинуваченого і відповідають загальним засадам призначення покарання.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, а вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства та відповідає вимогам кримінального закону. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань за угодою судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні залишений без розгляду ухвалою суду від 10.12.2025 року.

Витрати на проведення експертиз №12892, № 12893, КСЕ-19/121-25/22101 від 22.09.2025 у загальному розмірі 43393,20 грн., суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 року, суд вважає необхідним скасувати.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 314, 368, 370, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 січня 2026 року по кримінальному провадженню № 12025220000000989 від 23.08.2025, укладену між прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ст. 69 КК України, у вигляді 6000 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в загальному розмірі 45393 (сорок п`ять тисяч триста дев`яносто три) гривні 20 копійок.

Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.08.2025 на автомобіль «TOYOTA PRADO», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_3 ; фрагмент подушки безпеки з водійського місця; змив на ватну паличку з рульового колеса; змив з перемикача поворотів; фрагмент подушки безпеки із переднього пасажирського сидіння зі слідами речовини бурого кольору; змив на ватну паличку з куліси перемикача передач; змив на ватну паличку з важеля ручного гальма; змив на ватну паличку з перемикача склоочисників, що вилучено з салону автомобіля «TOYOTA PRADO», р.н. НОМЕР_1 , - належні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автобус «БАЗ А079.14», р.н.: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_4 , - належний ПП «С-АУРУМ» - скасувати.

Речові докази:

-тролейбус «Богдан» р.н.3627, який знаходиться на зберіганні КП ХМР «Тролейбусне депо №3», повернути законному власнику КП ХМР «Тролейбусне депо №3»;

-автомобіль «TOYOTA PRADO», р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою вул.Григорія Сковороди-107, повернути законному власнику ОСОБА_6 .

- фрагмент подушки безпеки з водійського місця; змив на ватну паличку з рульового колеса; змив з перемикача поворотів; фрагмент подушки безпеки із переднього пасажирського сидіння зі слідами речовини бурого кольору; змив на ватну паличку з куліси перемикача передач; змив на ватну паличку з важеля ручного гальма; змив на ватну паличку з перемикача склоочисників, що вилучено з салону автомобіля «TOYOTA PRADO», р.н. НОМЕР_1 , які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів слідчого управління ГУНП в Харківській області, знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1