Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №128/2091/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2091/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Кулішко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Хващевська Л.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

У позовній заяві викладено наступну позицію.

18.02.1962 одружилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Від даного шлюбу народилися дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім того, від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 народилася ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, у позивачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 один батько і різні матері. Також, у батька ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був син ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . У липні 1987 року батьки ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) в період перебування у шлюбі, набули у власність цілий житловий будинок в АДРЕСА_1 , який належав до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був батько відповідно до свідоцтва на право особистої власності від липня 1987 року виданого виконавчим комітетом Порпуровецької сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23.05.1987. До дня своєї смерті батьки ОСОБА_1 проживали в даному будинку. Інших членів господарського двору не було. 15.06.1983 ОСОБА_9 уклала шлюб із ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_11 . 10.05.1981 ОСОБА_12 уклала шлюб із ОСОБА_13 та змінила прізвище на ОСОБА_14 . ІНФОРМАЦІЯ_4 мати ОСОБА_1 – ОСОБА_5 померла, а ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивачів – ОСОБА_4 .. Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно. Із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 до нотаріуса звернулися його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .. Позивачі не отримували свідоцтво про право на спадщину. Після смерті брата позивачів – ОСОБА_9 21.07.2014 у Вінницькій районній державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу за заявою його дружини ОСОБА_3 – відповідачки у справі. При зверненні позивачки ОСОБА_1 до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, їй було відмовлено у зв`язку із тим, що свідоцтво про право особистої власності не є документом, що свідчить про перебування нерухомого майна у власності спадкодавця, так як вказує, що двір був колгоспним.

На підставі викладеного просять визнати за кожною із них право власності в порядку спадкування по 1/3 частині на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 18.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк їх усунення (а.с. 55).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 28.06.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.61).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 13.01.2025 задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів (а.с. 91).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 13.01.2025 за клопотанням представника позивачів до участі у справі залучено в якості співвідповідача Лука-Мелешківську сільську раду Вінницького району Вінницької області (а.с. 92).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 20.05.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 151).

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від 25.07.2025 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 155).

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник – адвокат Хващевська Л.В. не з`явилися, подали до суду заяву, в яких просили розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити в повному обсязі (а.с. 161).

Представник відповідача Лука-Мелешківської сільської ради в судове засідання не з`явився, направивши до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника сільської ради, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду (а.с. 139).

Відповідачка ОСОБА_3 , яка належним чином та завчасно повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила. Направлені їй судова повістка повернулася до суду із відміткою «відмова в отриманні», що відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез`явлення учасників справи не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у їх відсутність.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Майдан-Чапельський Вінницького району Вінницької області та з 15.11.1983 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-38).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_15 (а.с. 44).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.05.1981 зареєстрували шлюб та ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_14 » (а.с. 44).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Майдан-Чапельський Вінницького району Вінницької області та з 16.10.1984 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 87-88).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 45).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.06.1983 зареєстрували шлюб та ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с. 45).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00042745386 від 15.12.2023, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб, про що 18.02.1962 виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області було складено актовий запис №4 (а.с. 48).

З копії свідоцтва про смерть № НОМЕР_7 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва №3 на право особистої власності від липня 1987, виданого воконкомом Парпуровецької сільської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради від 23.056.1987 №167, цілий житловий будинок в АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №4 (а.с. 8).

Відповідно до копії листа Сокиринецького старостинського округу Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №04-15/346 від 26.10.2023, з моменту смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) згідно погосподарської книги Парпуровецької сільської ради №7 с. Майдан-Чапельський, погосподарський об`єкт №304, дані про належність користування, проживання, володіння та інше, житловим будинком по АДРЕСА_1 – відсутні. Дані про те, хто здійснює плату за землю, яка закріплена за вказаним будинком, інформація про здійснення опорядження та утримання будинку та прибудинкових споруд – відсутні. Інформація та документи щодо закріплення (передачу) земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний будинок, в матеріалах Сокиринецького старостинського округу – не зберігається (а.с. 18).

Листом №04-15/345 від 26.10.2023 надано представнику позивачів викопіювання з погосподарської книги Парпуровецької сільської ради №7, с. Майдан-Чапельський за 1991-1995 роки на домоволодіння з особовим рахунком № НОМЕР_8 (а.с. 19).

На а.с. 19-зворот, 20 містяться копії з погосподарської книги, з яких вбачається, що головою двору вказаний ОСОБА_4 , двір відноситься до суспільної групи колгоспних дворів, зареєстровані ОСОБА_4 , як голова двору, та ОСОБА_15 , як його дружина. Проте, із даних копій неможливо встановити ні адреси домоволодіння, ні період за який надано вказані витяги з погосподарської книги.

Відповідно до копії довідки Лука-Мелешківської сільської ради №01-08/278 від 14.11.2023 (а.с. 21) за ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Лука-Мелешківської сільської ради (с. Майдан-Чапельський) рахується земельна ділянка в розмірі 0,5 га. Заборгованості по сплаті земельного податку немає.

На а.с. 22-24 міститься копія технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонту по АДРЕСА_1 (без зазначення населеного пункту), де власником вказаний ОСОБА_4 ..

З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №361066551 від 08.01.2024 вбачається, що представником позивачів – адвокатом Хващевською Л.В. було здійснено запит по об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаний запит отримано інформацію про те, що: закінчений будівництвом об`єкт – житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_17 ; садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_18 .. Відомості, що об`єкта нерухомості по АДРЕСА_1 – відсутні (а.с. 46-47).

На а.с. 79-85 міститься копія технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи №228/96, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 (а.с. 100-101) вбачається, що ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14.05.1996 подали до Вінницької районної державної нотаріальної контори спільну заяву, в якій вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер їх батько ОСОБА_4 .. На день його смерті залишилося майно, яке складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Спадщину вони прийняли та просили видати їм свідоцтво про право на спадщину за законом. Також зазначили, що інших спадкоємців та пережилої дружини у спадкодавця немає.

На а.с. 102-135 міститься копія спадкової справи №26/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 . З якої вбачається, що дружина померлого ОСОБА_9 – ОСОБА_3 20.01.2015 подала до Вінницької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом. 03.12.2024 ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 0520684900:04:001:0282, розташовану по АДРЕСА_3 , цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,1032 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0452, розташовану по АДРЕСА_1 , цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори №1373/02-31 від 13.10.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки спірне нерухоме майно належить до суспільної групи – колгоспний двір, а видане свідоцтво про право особистої власності не є документом, який свідчить про перебування майна у власності спадкодавця. До того ж, на вказаному свідоцтві відсутній відбиток гербової печатки Парпуровецької сільської ради (а.с. 49).

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори №1016/02-31 від 03.06.2024 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки спірне нерухоме майно належить до суспільної групи – колгоспний двір, а видане свідоцтво про право особистої власності не є документом, який свідчить про перебування майна у власності спадкодавця. До того ж, на вказаному свідоцтві відсутній відбиток гербової печатки Парпуровецької сільської ради (а.с. 86).

Із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини спадкування за законом, що регулюються Цивільним Кодексом України в ред. 1963 року, Законом України «Про власність», Цивільним Кодексом України, які застосував суд при вирішенні справи та на які посилалася позивачка.

Відповідно до ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент її смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

Частиною першою ст. 112 ЦК УРСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Тобто, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5 (далі - Вказівки №112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26 (далі - Вказівки №5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року №69 (далі - Вказівки №69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок №112/5 і №69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок №112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність».

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що позивачами не доведено належними, допустимими та достатніми доказами того, що саме станом на 15.04.1991, коли колгоспний двір був припинений, у спірному домоволодінні були зареєстровані батько позивачів - ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 , адже надані на підтвердження вказаного копії виписок із погосподарських книг (а.с. 19-зворот, 20) не відображають ні періоду їх ведення, ні адреси домоволодіння, є нечіткими та частково нечитаємими. Тобто, встановити, що саме за адресою: АДРЕСА_1 , на момент припинення колгоспного двору були зареєстровані ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 , внаслідок чого вказаний будинок входить до складу спадщини, неможливо. При цьому стороною позивачів не заявлялося до суду клопотань про витребування відповідних доказів в разі неможливості надати їх до суду самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачами, залишаються за ними.

Відповідно до ст.ст. 25, 1216, 1217, 1218, 1221, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1273, 1274, 1275 ЦК України, керуючись, ст.ст. 1, 10, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 12.01.2026 року.

Учасники справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Позивачка – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , мешканка АДРЕСА_2 ;

Відповідачка – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 , мешканка АДРЕСА_3 ;

Відповідач – Лука-Мелешківська сільська рада, адреса: с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, вул. Центральна, буд. 2-а, код ЄДРПОУ 04329856.

Суддя Л.П. Шевчук