Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №335/7172/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.01.2026 Справа № 335/7172/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/7172/25 Головуючий у 1-й інстанції: Романько О.О.

Провадження № 22-ц/807/391/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пономаренко Олександр Олександрович, на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов`язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пономаренко О.О., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_1 є громадянином Великої Британії та у 2023 році вступив на навчання для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю "Медицина" на перший курс денної форми здобуття освіти 2 міжнародного факультету Запорізького державного медико-фармацевтичного університету.

На підставі цього, з ОСОБА_2 було укладено договір від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян. Який, в той же час, не було підписано позивачем, та відповідний письмовий екземпляр йому надано не було.

У відповідності до п. 3.1 цього договору, фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб на умовах договору, укладеного між закладом та фізичною особою, яка замовляє платну освітню послугу. Відповідний переклад на англійську мову цього договору у позивача також відсутній.

Відповідно до цього, з позивачем було укладено договір від 11.10.2023 року № 23- 014/1, який також не було підписано позивачем та не надано йому його письмовий екземпляр, в тому числі викладений англійською мовою.

У п. 1.1 цього договору вказано, що він є невід`ємним додатком до Договору про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян в Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті від 11.10.2023 р. № 23-014.

В п. 3.1 договору від 11.10.2023 року № 23-014/1 вказано, що оплата за навчання Здобувача здійснюється в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати) чи в іноземній валюті (USD, EUR) в формі безготівкового розрахунку на указаний закладом банківський рахунок, відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до умов договору 11.10.2023 року № 23-014/1, вартість навчання за весь період становить 28 500 доларів США, а оплата за кожен семестр здійснюється до 5 жовтня та 15 лютого відповідно.

Наказом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 28.03.2025 року № 340-с ОСОБА_3 було відраховано з міжнародного факультету в зв`язку із наявністю фінансової та академічної заборгованості.

Відповідно до припису Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 9 квітня 2025 року дозвіл на тимчасове проживання позивача було анульовано.

Натомість, вартість навчання позивача, згідно п. 3.1 договору від 11.10.2023 року № 23-014/1, встановлено у іноземній валюті, що є порушенням вимог ч. 7 ст. 73 Закону України “Про вищу освіту”.

Не дивлячись на це, позивач оплачував перші два курси свого навчання згідно умов вищезгаданого договору. Так як Запорізька область - частково окупована РФ територія, то позивач може тут розраховуватись лише зі свого українського рахунку та в гривнях, оскільки англійські банківські операції тут неможливі. Тому позивач мусив використовувати лише гривню.

Під час оплати за навчання на першому курсі обмінний курс для позивача складав 36,06 грн. за 1 долар США. Протягом років обмінний курс збільшувався, і якщо минулого року він становив 38 гривень за 1 долар США, то в кінці 2024 року він сягнув 42 гривень за 1 долар США, що, в свою чергу, значно збільшило вартість навчання позивача, особливо якщо брати до уваги його витрати на конвертацію фунтів стерлінгів у гривні.

Не погодившись із таким збільшенням вартості навчання, у листопаді 2024 року позивач звернувся до керівництва університету із листом, в якому описував свою проблему та просив встановити йому оплату навчання у гривні.

Проте університет із цим не погодився та наполягав на тому, аби позивач платив за навчання саме у доларах США.

Позивач зазначав, що він не відмовляється платити, та пропонував оплатити вартість навчання за курсом, встановленим станом на дату укладення договору від 11.10.2023 року № 23-014/1. В той же час, позивач вимагав від університету надати йому нормативне обґрунтування законності встановлення вартості навчання позивача саме в іноземній валюті, а не в національній.

Після декількох особистих зустрічей із позивачем, відповідач, тим не менш, своїм наказом від 28.03.2025 року № 340-с відрахував позивача з університету, не надавши жодних обґрунтувань правомірності визначення вартості навчання позивача у іноземній валюті та не надавши позивачу можливості оскаржити своє відрахування (порядку та механізму, як та куди подати відповідну скаргу тощо).

Після втручання Міністерства охорони здоров`я та визнання порушень законодавства з боку відповідача, позивач 15 квітня 2025 року перерахував платіж за 3 семестр, розрахований за початковим обмінним курсом, що діяв на момент його зарахування, як жест доброї волі для сприяння посередництву. Через кілька днів університет відхилив цей платіж та повернув перераховані кошти, що ще раз засвідчило його відмову від переговорів або дотримання законного компромісу.

У відповідності до п. 3.4 Договору від 11.10.2023 року № 23-014/1, терміни розрахунків за цим Договором можуть бути змінені за зверненням замовника/ здобувача/ третьою особою відповідно до наказу ректора. Відповідно до п. 3.7 цього ж договору, замовник може звернутися до закладу з проханням про перенесення термінів оплати, вказаних у п.п. 3.6.-3.7. цього Договору, про що видається відповідний наказ. Натомість, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо зміни порядку оплати, термінів оплати та просив обґрунтувати правомірність встановлення оплати навчання саме в іноземній валюті. Проте, жодним чином письмово не обґрунтовуючи правомірність своїх дій, не надаючи додаткового часу на оплату, не надаючи позивачу письмового попередження про його виключення в разі несплати навчання, відповідач неправомірно прийняв рішення про відрахування позивача.

Також позивач зазначає про недотримання університетом договірного законодавства. Адже, у відповідності до положень Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди по всіх його істотних умовах. Проте з наявних у позивача матеріалів, у останнього на руках лише не підписана з його боку сканкопія договорів про навчання від 11.10.2023 року № 23-014 та № 23- 014/1, викладених українською мовою. На підставі цього можна зробити висновок про те, що між сторонами не було узгоджено в повній мірі всі істотні умови договору про навчання. Також вважає, що не можна зі впевненістю сказати, що позивач в повній мірі розумів всі істотні умови договору, який йому запропонував укласти відповідач, і в порушенні умов якого звинувачує позивача.

Вважає, що позивач зазнав значних нематеріальних збитків через свавільне виключення з університету, примусовий виїзд з України, відмову у видачі документів та триваючу невизначеність з імміграцією, що є порушенням українського законодавства та прав людини (статті 6, 8, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року № 340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету» щодо відрахування з університету ОСОБА_4

- зобов`язати Запорізький державний медико-фармацевтичний університет поновити ОСОБА_3 на навчанні відповідно до договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, із встановленням плати за навчання у гривнях.

- стягнути з Запорізького державного медико-фармацевтичного університету на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 600 000 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2025 року відкрито провадження у цій справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.

17 листопада 2025 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Волошиної Є.В. про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначила, що в цій справі позивач, зокрема, проте не виключно, зазначає про свою незгоду з нарахованою йому сумою за освітні послуги за договором № 23-014/1 від 11.10.2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у ЗДМФУ іноземним громадянам англійської мови навчання спеціальності «Медицина». Також на розгляді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває справа № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги. Предметом розгляду вказаної справи є стягнення заборгованості за освітні послуги за договором № 23-014/1 від 11.10.2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у ЗДМФУ іноземним громадянам англійської мови навчання спеціальності «Медицина». Отже, вважає, що в рамках вказаної справи вирішується питання щодо наявності або відсутності заборгованості за навчання ОСОБА_3 в ЗДМФУ.

У зв`язку з чим, представник відповідача просила суд зупинити провадження в даній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року клопотання представника Запорізького державного медико-фармацевтичного університету - адвоката Волошиної Євгенії Вячеславівни про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов`язання поновити на навчанні та стягнення моральної шкоди через об`єктивну неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а саме № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги, що розглядається Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя в порядку цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в зазначеній справі.

Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, з долученням копій підтверджуючих документів.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пономаренко О.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у своїй позовній заяві по даній справі позивач просить суд скасувати наказ про його відрахування з ЗДМФУ, поновити його на навчанні із встановленням плати за навчання у гривнях та стягнути на його користь завдану йому моральну шкоду.

Також, 02.10.2025 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ЗДМФУ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги на загальну суму 66 683,08 грн., та 08.10.2025 року відкрито провадження у цій справі за № 335/9837/25. Розгляд даної справи на даний час триває.

Як зазначається в оскаржуваній ухвалі, в обох визначених справах предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги. Таким чином, без доведення наявності чи відсутності фінансової заборгованості у ОСОБА_5 як студента Запорізького державного медико-фармацевтичного університету згідно з умовами договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян та договору від 11.10.2023 року № 23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців не є можливим спростування чи доведення однієї з підстав його відрахування згідно наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року №340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету».

Так, в справі про стягнення заборгованості № 335/9837/25 ЗДМФУ просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за навчання, яка була однією із підстав для його відрахування.

У справі ж про поновлення ОСОБА_3 на навчанні № 335/7172/25 позивач вважає протиправним порядок нарахування йому плати за навчання, тобто в порушення ч. 7 ст. 73 Закону України “Про вищу освіту” - у доларах в перерахунку на гривні.

І як зазначається в оскаржуваній ухвалі, без доведення наявності чи відсутності фінансової заборгованості у ОСОБА_5 неможливо вирішити справу про його поновлення на навчанні.

Проте, як зазначає скаржник, це не відповідає дійсності і ситуація є зворотною - без вирішення питання про правильність (чи неправильність) встановлення позивачу порядку оплати у доларах США в перерахунку на гривні неможливо вирішити справу про стягнення з нього заборгованості за навчання.

Адже в справі № 335/9837/25 про стягнення заборгованості за навчання підстави для встановлення оплати у доларах США не є предметом доказування.

І фактично, якщо суд по справі № 335/9837/25 прийме рішення про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за навчання у сумі, визначеній ЗДМФУ, то суд по справі № 335/7172/25 про поновлення на навчанні буде змушений (якщо суд прийде до висновку про безпідставність нарахування університетом позивачу оплати в доларах США в перерахунку на гривні) приймати рішення, яке буде протирічити рішенню по справі № 335/9837/25 - адже в тій справі заборгованість буде вже визнана судом.

Окрім цього, звертає увагу на те, що відповідач в своєму клопотанні наголошує на пов`язаності справи про поновлення на навчанні та справи про стягнення заборгованості. Натомість, зустрічної позовної заяви в рамках справи про поновлення на навчанні відповідачем не подавалося, проте ініційовано нову справу, для вирішення якої представник ЗДМФУ просить зупинити провадження у справі про поновлення на навчанні, позов по якій, в свою чергу, було подано раніше. З цього можна зробити висновок про навмисне затягування розгляду справи з боку відповідача.

Вважає, що судом під час постановлення оскаржуваної ухвали не було зроблено достатнього та обґрунтованого аналізу пріоритетності справ про поновлення на навчанні та про стягнення заборгованості з метою дотримання принципу рівності сторін у цивільному процесі.

Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 2 статті 369 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем в межах цієї цивільної справи не висунуті вимоги щодо визнання будь-яких положень ні договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, ні договору від 11.10.2023 року № 23-014/1, такими, що не відповідають нормам законодавства, ні оскарження розміру заборгованості зі сплати за навчання. Разом із тим, згідно наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року №340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету» підставами для відрахування студента ОСОБА_5 стали невиконання ним умов договору (невиконання навчального плану, академічна заборгованість, фінансова заборгованість).

Предметом позову про скасування наказу про відрахування студента є вимога скасувати (визнати протиправним та недійсним) сам наказ про відрахування, який, на думку студента, був виданий з порушенням законодавства або правил університету. Позов спрямований на відновлення студента в статусі, який був до видання наказу. Предметом спору про скасування наказу про відрахування студента є незаконність або необґрунтованість такого наказу. Позивач як студент оскаржує дії університету, які призвели до його відрахування, вимагаючи визнати наказ недійсним та поновити його на навчанні. При цьому, позивач просить поновити його на навчанні відповідно до договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, із встановленням плати за навчання у гривнях. При викладенні підстав позову позивач зазначає про його незгоду з визначенням валюти та розміру заборгованості за навчання.

02.10.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги на загальну суму 66 683,08 грн.

08.10.2025 у справі № 335/9837/25 за позовною заявою Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги відкрито провадження у спрощеному порядку із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

Станом на час розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження справа № 335/9837/25 не розглянута.

В обох визначених справах предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги.

Таким чином, суд виснував, що без доведення наявності чи відсутності фінансової заборгованості у ОСОБА_5 як студента Запорізького державного медико-фармацевтичного університету згідно з умовами договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян та договору від 11.10.2023 року № 23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців не є можливим спростування чи доведення однієї з підстав його відрахування згідно наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року № 340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету». Зважаючи на обґрунтування клопотання представника відповідача про зупинення провадження, та встановивши наявність обставини відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що об`єктивно унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи, які є підставою для зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, за результатами розгляду якої можуть бути встановлені факти та обставини, які матимуть преюдиційне значення при вирішенні цієї цивільної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою захисту прав всіх сторін по справі, враховуючи обставини, що впливають на збирання доказів у даній справі, та для забезпечення в подальшому їх оцінки при постановленні об`єктивного і законного рішення, слід зупинити провадження по справі.

Проте, погодитися з такими висновками суду в повній мірі не можна з наступних підстав.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі закріплений у ст. 251 ЦПК України. Так п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У цьому випадку провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини першої ст. 253 ЦПК).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року (справа № 766/8633/17) зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до затягування розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 вказано, що тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов:

1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;

2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 588/1156/21 звернув увагу, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Як зазначалося вище, звертаючись до суду з позовом, позивач просив: визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Юрія Колісника від 28.03.2025 року № 340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету» щодо відрахування з університету ОСОБА_3 ; зобов`язати Запорізький державний медико-фармацевтичний університет поновити ОСОБА_3 на навчанні відповідно до договору від 11.10.2023 року № 23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян, із встановленням плати за навчання у гривнях; стягнути з Запорізького державного медико-фармацевтичного університету на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 600 000 грн.

У цій справі позивач, серед іншого, посилається на те, що порядок нарахування йому плати за навчання, є протиправним, оскільки суперечить ч. 7 ст. 73 Закону України “Про вищу освіту” - у доларах в перерахунку на гривні.

У справі № 335/9837/25 за позовом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за освітні послуги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за освітні послуги на загальну суму 66 683,08 грн.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції вважав, що без доведення наявності чи відсутності фінансової заборгованості у ОСОБА_5 як студента Запорізького державного медико-фармацевтичного університету згідно з умовами договору від 11.10.2023 року № 23-014 та договору від 11.10.2023 року № 23-014/1 не є можливим спростування чи доведення однієї з підстав його відрахування згідно наказу ректора Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 28.03.2025 року № 340-с «Про відрахування іноземного громадянина з міжнародного факультету».

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, оскільки визначення розміру заборгованості за освітні послуги залежить від вирішення питання про правильність/неправильність встановлення у договорі порядку оплати у доларах США в перерахунку на гривні.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявні підстави вважати, що розгляд даної справи є неможливий до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 335/9837/25.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій цивільній справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 335/9837/25, суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.

Також, зазначивши справу № 335/9837/25, до вирішення якої слід зупинити провадження у даній справі, представник Запорізького державного медико-фармацевтичного університету не навів беззаперечних обставин, які б унеможливлювали розгляд даної справи та виключали для суду можливість на підставі поданих сторонами доказів провести розгляд справи та встановити фактичні обставини, перевірити доводи та заперечення сторін та надати їм відповідну правову оцінку.

На думку колегії суддів, розгляд справи № 335/9837/25 не перешкоджає з`ясуванню обставин у цій справі, не є правовою підставою для зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та негативно впливає на право позивача на розумні строки розгляду справи.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пономаренко Олександр Олександрович, задовольнити.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2025 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко