Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №297/3000/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/3000/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 січня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача – Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Мацунича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка Віктор Омелянович, на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2025 (суддя Фейір О.О.), у справі №297/3000/25 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Дочірного підприємства «АНТ-КЕР» Угорського ТзОВ «АНТ-КЕР Україна» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в :

04 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Печунка В.О. звернулася в Берегівський районний суд Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Дочірного підприємства "АНТ-КЕР" Угорського ТзОВ "АНТ-КЕР Україна" нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 306 260, 08 грн.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2025 у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з Дочірного підприємства "АНТ-КЕР" Угорського ТзОВ "АНТ-КЕР Україна" нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, відмовлено.

Підставою відмови у видачі судового наказу суд зазначив порушення вимог ст. 163 ЦПК України, оскільки до заяви не було подано доказів сплати судового збору.

Вказану ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2025 позивачка ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги заявниця посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме неправильне тлумачення норм Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим просить ухвалу судді місцевого суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на заявницю поширюються пільги щодо сплати судового збору, передбачені п. 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На підставі п.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК (повернення заяви заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуюче наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу визначені ст. 163 ЦПК України. Зокрема ч.3 ст. 163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ст. 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів даної справи, суд першої інстанції відмовив заявнику у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України, з підстав невідповідності заяви ОСОБА_1 ст.163 ЦПК України, оскільки заявником не сплачено судовий збір. Суд зазначив в ухвалі, що пільги, відповідно до яких від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Оскільки ОСОБА_1 є заявником у наказному провадженні, то на неї не поширюються зазначені пільги.

З такими доводами місцевого суду апеляційний суд погодитися не може, виходячи з такого.

Статею 164 ЦПК України, визначено, що питання щодо визначення розміру судового збору за подання заяви про видачу судового наказу врегульовано спеціальним законом. Таким законом в Україні є Закон України «Про судовий збір».

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Пільги щодо сплати судового збору передбачені статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Системне тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» дозволяє зробити висновок про те, що саме формулювання щодо звільнення позивачів у справах про стягнення заробітної плати, як такі, що мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що заявники у наказному провадження з вимогою про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки визначення законодавцем такої пільги спрямовано на захист трудових відносин в судових проваджень загалом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що за розгляд заяви про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати в порядку наказного провадження не поширюються положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», є помилковим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу належить скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печунка Віктор Омелянович, на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2025 – задовольнити.

Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2025 року – скасувати.

Справу №297/3000/25 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства «АНТ-КЕР» Угорського ТзОВ «АНТ-КЕР Україна» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: