Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №177/2058/24 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2058/24

Провадження № 2/177/122/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 січня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Макарова А.Ф., засобами поштового зв`язку звернулася до суду з указаною позовною заявою, отриманою судом 09.09.2024, та просила усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні ним права користування та розпорядження майном шляхом повернення йому земельних ділянок із кадастровими номерами 1221882400:01:007:0002 та 1221882400:01:007:0003, із користування ФОП ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора, індексний номер 73197443 від 17.05.2024, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0003, та рішення державного реєстратора, індексний номер 73197474 від 17.05.2024, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0002, на підставі неукладених договорів оренди землі; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 1221882400:01:007:0002 та 1221882400:01:007:003, площею 8,0023 га та 8,0847 га, відповідно, що розташовані на території Златоустівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказані земельні ділянки передані в оренду (строкове платне користування) ФОП ОСОБА_2 на підставі договорів оренди від 18.06.2014 строком на 10 років, автоматична пролонгація можлива тільки за згодою орендодавця шляхом внесення змін до договору або шляхом переукладення договору. Якщо орендар має намір продовжити строк дії договору оренди, він повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору. Позивач розраховував на те, що строк дії договорів оренди земельних ділянок закінчиться у 2024 році та він зможе повернути собі вказані земельні ділянки, особисто обробляти їх. Будь-яких повідомлень від орендаря про намір продовження строку дії договорів позивач не отримував, нових договорів він не укладав. Звернувшись до державного реєстратора з метою отримання витягу з Державного реєстру речових прав, позивач виявив, що за ФОП ОСОБА_2 зареєстровано право оренди земельних ділянок на строк 10 років на підставі договорів оренди землі від 27.04.2024. Однак ОСОБА_1 жодного договору оренди вказаних земельних ділянок не укладено. Таким чином, відповідач продовжує користуватися земельними ділянками, належними позивачу, без законних на те підстав, чим порушуються його права на користування та розпорядження власністю.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_3 04.11.2024 подано клопотання, в якому він зазначає про неможливість надати докази, а саме, оригінали договорів оренди, що витребувані ухвалою суду від 12.09.2024, та просить їх витребувати у державного реєстратора (т.1 а.с.66).

Ухвалою суду від 04.11.2024 клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено.

Від виконавчого комітету Троїцької сільської ради надійшли скановані копії договорів оренди і акт приймання-передачі об`єкта оренди від 27.04.2024 щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 1221882400:01:007:0002 та 1221882400:01:007:0003, також повідомлено, що оригінали договорів, які є підставою для державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок, повернуто заявнику (т.1 а.с.78-84, 85-91).

Ухвалою суду від 23.01.2025 призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 16.04.2025 погоджено проведення експертизи експертом ТОВ «НІСЕ» Панчошнік І.З.

Ухвалою суду від 27.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування копій договорів оренди спірних земельних ділянок б/н від 27.04.2024 належної якості, які отримано від Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 16.06.2025, та в послідуючому надані в розпорядження експертів.

У зв`язку з надходженням висновку експерта № 10595, ухвалою суду від 08.09.2025 провадження в справі поновлено.

Ухвалою суду від 02.10.2025 підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання представника відповідача про виклик експерта для надання пояснень щодо висновку експертизи.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представником позивача Макаровою А.Ф. подано заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача Касьян М.С. подав заяву про припинення повноважень представника.

Відповідачу направлена судова повістка до електронного кабінету системи «Електронний суд», будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності серії ДП №061845, виданого за розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 10.06.2002 № 497-р, земельна ділянка площею 8,0023 га, що розташована на території Златоустівської сільської раді Криворізького району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 1221882400:01:007:0002, належала ОСОБА_4 (т.1 а.с.33-34).

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець із здійсненням видів діяльності – вирощування зернових культур (крім рису, бобових культур і насіння олійних культур, діяльність посередника у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність (т.1 а.с.16).

Як зазначає позивач, між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0002, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Строк дії договору 10 років із правом пролонгації та правом передачі в піднайм (субаренду) за згодою орендодавця (т.1 а.с.17-20).

Після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори в Дніпропетровській області 12.11.2020 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадкоємцем майна ОСОБА_4 , а саме земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0002, є її син, ОСОБА_1 (т.1 а.с.35-37).

ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 03.12.2020 укладено додаткову угоду № 1 до договору про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0002, де сторони домовилися замінити орендодавця в договорі оренди земельної ділянки від 18.06.2014 на ОСОБА_1 . Всі інші умови договору оренди залишені без змін (т.1 а.с.30).

На підставі державного акта на право власності серії ДП № 061846, виданого за розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 10.06.2002 № 497-р, земельна ділянка площею 8,0847 га, що розташована на території Златоустівської сільської раді Криворізького району Дніпропетровської області, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1221882400:01:007:0003, належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.38-39)

Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 18.06.2014 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0003, строком на 10 років, із урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, для чого орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (т.1 а.с.25-28).

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0003 здійснено 10.07.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.23-24).

Після закінчення строку дії договорів оренди, не отримавши від орендаря повідомлення про пролонгацію строку договорів оренди та самих земельних ділянок, позивач звернувся 02.08.2024 до державного реєстратора та отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належних йому земельних ділянок.

Так, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0002, 14.05.2024 державним реєстратором Колесник І.М. виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області внесено запис про договір оренди землі б/н від 27.04.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 73197474 від 17.05.2024. Строк дії договору 10 років, дата закінчення дії 27.04.2034, із автоматичним продовженням дії договору, із правом пролонгації та правом передачі в піднайм (суборенду) (т.1 а.с.17-20).

Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1221882400:01:007:0003, 14.05.2024 державним реєстратором Колесник І.М. виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області внесено запис про договір оренди землі б/н від 27.04.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 73197443 від 17.05.2024. Строк дії договору 10 років, дата закінчення дії 27.04.2034, із автоматичним продовженням дії договору, із правом пролонгації та правом передачі в піднайм (суборенду) (т.1 а.с.21-22).

Судом за клопотанням представників витребовувалися оригінали договорів оренди земельних ділянок від 27.04.2024 від відповідача, державного реєстратора Троїцької сільської раді Павлоградського району Дніпропетровської області та отримано сканкопії договорів і актів приймання-передачі земельних ділянок (т.1 а.с.78-84, 85-91).

Оскільки позивач заперечував, що укладав будь-які договори оренди на спірні земельні ділянки, судом призначено судову почеркознавчу експертизу для перевірки достовірності підпису позивача.

Так, відповідно до висновку експерта від 08.08.2025 № 10595, підпис від імені ОСОБА_1 у договорах оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 1221882400:01:007:0002 та 1221882400:01:007:0003, укладеними між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та актах приймання-передачі об`єкту оренди від 27.04.2024 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, вірогідно, із наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_1 , що слугував підписом – «моделлю» (т.1 а.с.223-232).

Правовідносини, що виникають із оренди землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст..6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено письмову форму договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю і фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їхню ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілений правочин. Унаслідок цього підписання правочину здійснюють сторона (сторони) або ж уповноважені особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження, таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричинених цими діяннями наслідками.

Верховний суд у своїй постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 вказав на те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача. Позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

В Постанові Верховний Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2025 у справі № 144/1440/22 зазначено, що висновки Об`єднаної палати касаційного суду мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати та колегії суддів касаційного суду.

Як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 02.02.2021 у справі №925/642/29 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, беручи до уваги судову практику у подібних правовідносинах, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в силу ст. 141 ЦПК України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачами судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.01.2026

Суддя: