Рішення від 30 листопада 2025 р. у справі №203/5775/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5775/25

Провадження № 2/0203/2462/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Єдаменко С.В.,

при секретарі - Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

18 серпня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05.12.2024-100001866, згідно умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 15 000 грн. строком на 155 днів з фіксованою процентною ставкою 1% за один день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, не сплачує щомісячні платежі за кредитом та проценти за користування кредитом, внаслідок чого у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 08 травня 2025 року має заборгованість в розмірі 38 250 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 13 950 грн., заборгованості по комісії в розмірі 2 700 грн. та неустойки в розмірі 6 600 грн. Враховуючи викладене позивач в судовому порядку просить суд стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі. (а.с.1-6)

Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді щодо зареєстрованого місця проживання відповідача-фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.28), ухвалою судді від 25 серпня 2025 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. (а.с.29)

09 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не доведено факту укладання кредитного договору № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024. Відповідач заперечує підписання будь яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр». Також відповідач вважає, що проценти нараховані неправомірно, та останні значно перевищують розмір заборгованості за кредитом. Вважає, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу суми позики. (а.с.32-35)

17 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладання кредитного договору (оферта) від 05.12.2024; 2) подання відповідачем заявки № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024. Таким чином було укладено кредитний договір № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024 у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідач підписав документи за допомогою одноразового ідентифікатора «Е847», який надсилався у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 . Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією, яка є первинним платіжним документом. Своїм підписом відповідач погодив умови договору. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний відповідачем, з використанням стороннього сервісу інтернет еквайрингу. За договорами укладеними з 24.01.2024 кредитору дозволено здійснювати нарахування неустойки, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Відповідач не зробив власного розрахунку заборгованості. Позивач додає картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Оскільки позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. (а.с.39-46)

В судове засідання 18 вересня 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 04 листопада 2025 року. (а.с.62)

В судове засідання 04 листопада 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 01 грудня 2025 року. (а.с.67)

01 грудня 2025 року було проведено розгляд справи по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».

Відповідач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку, з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05.12.2024-100001866 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. (а.с.16-22)

Того ж дня, 05 грудня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 підписав заявку до кредитного договору № 05.12.2024-10001866, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 05.12.2024 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами заявки № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024 ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:

1. дата надання/видачі кредиту 05.12.2024.

2. сума кредиту 15 000 грн.

3. строк, на який надається кредит 155 днів з дати його надання.

4. дата повернення (виплати) кредиту 08.05.2025.

5. продовження строку кредитування не передбачена.

6. процентна ставка «стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. процентна ставка «економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговим періодом, в яких застосовується процентної ставки «стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

8. комісія, пов`язана з наданням кредиту 1 350 грн. Комісія за надання нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

9. комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1 350 грн., у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

12. денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,97% = (22650/15000)/155х100%.

Згідно з пропозицією про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) сума кредиту, тип кредиту, строк кредиту, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору (п.3).

Згідно з п.11.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно йому на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом, комісії та пені була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. (а.с.22 на зв.-24)

05 грудня 2024 року позивачем перераховано позичальнику на його платіжну картку грошові кошти у сумі 15 000 грн., що підтверджується карткою субконто контрагента. (а.с.48-58)

Також, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджено, що на виконання договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було 05.12.2024 17:21:13 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 4441111057378089 на суму 15 000 грн. за договором № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024, номер транзакції в системі iPay.ua - 586312370. (а.с.8)

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі обумовленій договором № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024, заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору за період з 05.12.2024 по 08.05.2025, складає 38 250 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 15 000 грн., процентів 13 950 грн., комісії 2 700 грн., неустойки 6 600 грн. (а.с.11)

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань з повернення суми кредиту.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Варто зазначити, що Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою ст.11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою ст.11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024 р.

Пунктом 10.1 кредитного договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

ОСОБА_1 05 грудня 2024 року електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором Е847) підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 15 000 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Згідно абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч.1 ст.8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі № 280/4456/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19, від 09.06.2023 у справі № 280/4461/20.

Отже, відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позикодавця, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024 (здійснив акцепт пропозиції), тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачем не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів, зокрема, доказів відсутності у спірний період відкритої на його ім`я в банківській установі платіжної картки за № НОМЕР_2 та зарахування на рахунок 15 000 грн 05.12.2024 р.

Судом встановлено та не спростовано у суді відповідачем, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05.12.2024-100001866, який підписано одноразовим ідентифікатором, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у справі доказів укладення вказаного кредитного договору.

У свою чергу, відповідач не довів відсутність заборгованості по тілу кредиту, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000 грн. підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків, суд приходить до наступного.

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Споживчий центр».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

У відповідності до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості по процентах у розмірі 13 950 грн.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом розраховані за період з 05.12.2024 по 08.05.2025.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши умови договору № 05.12.2024-100001866 від 05.12.2024 щодо порядку нарахування відсотків за кредитом, суд погоджується з тим, що заборгованість по процентах становить 13 950 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість по процентам у розмірі 13 950 грн.

Щодо стягнення неустойки у розмірі 6 600 грн., суд приходить до наступного.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, просить стягнути неустойку у розмірі 6 600 грн., яка відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Встановивши, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії - плати за надання кредиту, суд дійшов до висновку про те, що стягнення з відповідача заборгованості по комісії є безпідставним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 833 грн. 42 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, заборгованість за кредитним договором № 05.12.2024-100001866 від 05 грудня 2024 року, яка станом на 08 травня 2025 року становить 28 950 грн., яка складається з наступного: 15 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 13 950 грн. - заборгованість по процентам, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 833 грн. 42 коп., а разом 30 783 (тридцять тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 42 копійки.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписано 05.12.2025 р.

Суддя С.В. Єдаменко