Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №202/11552/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/11552/25

1-кп/202/858/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025042210001465 від 29.12.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, навчається в КЗ «ПТУ № 2» ДМР за професією «Електрогазозварник. Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, навчається в КЗ «ПТУ № 2» ДМР за професією « Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, –

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:

прокурор ОСОБА_5

законний представник ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_3

законний представник ОСОБА_8

захисник ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений час та місці, але не пізніше 08.09.2025 у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Хонда Діо», НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_10 , вчинений з проникненням до іншого сховища, а саме – огородженої парканом території домоволодіння останньої за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненим групою осіб, з проникненням до іншого сховища, всупереч волі власника, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , знаходячись 08.09.2025 по АДРЕСА_3 , підійшли до воріт будинку АДРЕСА_3 , та відкривши замок на вказаних воротах, шляхом відкруту проволоки, проникли до території домоволодіння за вказаною вище адресою, яке належить громадянці ОСОБА_10 та підійшли до мопеду «Хонда Діо», НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 викотили вищевказаний транспортний засіб за межі території домоволодіння та спільними зусиллями привели мопед в рух та поїхали на ньому у невідомому напрямку.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 діючи умисно, групою осіб, шляхом проникнення до іншого сховища, незаконно заволоділи транспортним засобом марки «Хонда Діо», НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_10 , чим спричинили матеріальну шкоду останній на суму 2 059 гривень 70 копійок.

Також встановлено, що до ЧЧ Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 16.10.2025 невстановлена особа викрала в її сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 транспортний засіб, а саме - мопед марки «Хонда Діо», який знаходився на вулиці. (ЄО 31582)

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортного засобу, всупереч волі власника, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_4 , знаходячись 16.10.2025 по вулиці Верхня 44 у місті Дніпро, підійшов до будинку, біля якого був припаркований мопед «Хонда ДІО 35 ZX», рама НОМЕР_2 , чорного кольору та покотив його у бік дороги, без дозволу власника, тобто отримали можливість ним заволодіти.

Далі, ОСОБА_4 перебуваючи на сидінні за кермом, завів транспортний засіб «Хонда ДІО 35 ZX», рама НОМЕР_2 , чорного кольору, ключами, які знаходились в замку запалювання, після чого привів його в рух.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно, незаконно заволодів транспортним засобом марки «Хонда ДІО 35 ZX», рама НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_11 , чим спричинив матеріальну шкоду останній на суму 2 923 гривень 25 копійок.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватими у вчиненні яких визнаються обвинувачені.

Частина 2 статті 289 КК України.

29 грудня 2025 року між обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , захисниками ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра – ОСОБА_12 , за згодою потерпілих, укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнали свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення та зобов`язались беззастережно визнавати обвинувачення у повному обсязі.

В угоді зазначено, що обвинуваченим ОСОБА_4 ОСОБА_3 роз`яснено, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди для сторін є:

для прокурора і підозрюваного (обвинуваченого) – обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, а саме: вирок може бути оскаржений:

в апеляційному порядку:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

в касаційному порядку:

- засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення засудженому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Сторони погодили покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, з переходом на більш м`який вид покарання не передбаченого санкцією статті 289 КК України, у виді 1-го року 2-х місяців пробаційного нагляду.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відповідно ст. 96-1 КК України відсутні.

Сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст.69 КК України, з переходом на більш м`який вид покарання не передбаченого санкцією статті 289 КК України, у виді 1-го року 2-х місяців пробаційного нагляду.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відповідно ст. 96-1 КК України відсутні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України визнав у повному обсязі, суду показав, що злочини вчинив за обставин, які викладені в обвинувальному акті, що він дійсно вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене групою осіб, з проникненням до іншого сховища; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням до іншого сховища. Обвинувачений просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України визнав у повному обсязі, суду показав, що злочин вчинив за обставин, які викладені в обвинувальному акті, що він дійсно вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене групою осіб, з проникненням до іншого сховища. Обвинувачений просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання.

Прокурор наполягав на затвердженні угоди та просив призначити обвинуваченим узгоджену міру покарання.

Захисники обвинувачених підтримали затвердження угод.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості суд, заслухавши прокурора, захисників та обвинувачених, зазначає, що відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Так, злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнали себе винуватими, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Прокурором отримана згода потерпілої сторони на укладення угоди.

Також судом з`ясовано, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вони визнають себе винуватими, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.

Укладаючи угоду про визнання винуватості, де ОСОБА_4 та ОСОБА_3 беззастережно визнають свою вину і погоджуються на призначення узгодженого покарання відмовляючись таким чином, від права на судовий розгляд своєї справи, під час якого прокурор повинен довести вину особи.

Суд, переконавшись, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінальних правопорушень є вірною, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченими виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене групою осіб, з проникненням до іншого сховища; незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням до іншого сховища, та призначити їй узгоджене сторонами покарання, визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене групою осіб, з проникненням до іншого сховища, та призначити йому узгоджене сторонами покарання.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім, участь у програмі відновного правосуддя, відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи данні про особи обвинувачених, які раніше не судимі, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебувають, характеризуються позитивно, мають постійне місце проживання, а також їх критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення узгодженого сторонами покарання, з переходом на більш м`який вид покарання не передбаченого санкцією статті 289 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинувачених на користь держави слід стягнути витрати за проведення судових експертиз, в рівних частинах з кожного у сумі 4679,85 грн.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 475 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 грудня 2025 року в м. Дніпро між обвинуваченим ОСОБА_3 , захисником ОСОБА_9 та прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра – ОСОБА_12 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду покарання не зазначеного в санкції статті 289 ч.2 КК України, у виді 1-го року 2-х місяців пробаційного нагляду.

Відповідно до ст. 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання у виді пробаційного нагляду рахувати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 грудня 2025 року в м. Дніпро між обвинуваченим ОСОБА_4 , захисником ОСОБА_7 та прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра – ОСОБА_12 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду покарання не зазначеного в санкції статті 289 ч.2 КК України, у виді 1-го року 2-х місяців пробаційного нагляду.

Відповідно до ст. 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання у виді пробаційного нагляду рахувати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до обвинувачених не застосовувався.

Речові докази суду не надавались.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави, судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, в рівних частинах, по 4679,85 грн. з кожного.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_13