Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №175/17564/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/17564/25

Провадження № 2-а/175/254/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" січня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хорошу Ксенію Геннадіївну звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 13.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №18, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Відповідно тексту постанови №18, 07.01.2025 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол за справою про адміністративне правопорушення, як доказ вини ОСОБА_1 свідчить копія повістки №6645 від 15.10.2024 року із відміткою про відмову від її отримання, при цьому, зазначена копія відповідно до вимог КУпАП України не є належним та допустимим доказом у справі. Крім того, у день, зазначений у повістці, ОСОБА_1 перебував у с. Майдан Слов`янського району Донецької області у зв`язку з похованням бабусі, що підтверджується свідоцтвом про смерть. 14.10.2024 року відбувся похорон, а 15.10.2024 року він разом із матір`ю відвідував кладовище, що унеможливлює отримання повістки або відмову від її отримання. Також копія повістки містить суперечливі відомості щодо часу явки, недостовірну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та численні рукописні виправлення, що порушує порядок оформлення і вручення повісток, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року. З огляду на викладене, позивач та його представник вважають постанову №18 від 13.01.2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на позовну заяву не надходило.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з протоколом №18 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 07.01.2025 року, складеним головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав повістку (акт про відмову від отримання повістки) №6645 від 15.10.2024 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 16.10.2024 року, проте без поважних причин не з`явився за викликом, чим порушив вимоги абз. 6 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зі змісту повістки №6645, направленої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , вбачається, що його викликано для явки 16.10.2024 року о 10:00. У графі про отримання повістки зазначено дату 15.10.2024 року, при цьому особистий підпис військовозобов`язаного відсутній. У розділі щодо здійснення оповіщення вказано, що ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки на блокпості, при цьому вказано, що 15.10.2024 року о 12:00 ОСОБА_1 було озвучено текст повістки щодо необхідності явки 16.10.2024 року о 08:00.

Згідно поштового конверта (трекінг-номер №8430700898478), ІНФОРМАЦІЯ_4 було здійснено поштове відправлення на адресу ОСОБА_1 .

Відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та підлягали оповіщенню і явці за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08 год. 00 хв. 16.10.2024 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у графі «Результат явки» міститься відмітка про складання акта відмови від отримання повістки.

Зі складеного акту про відмову від отримання та підпису протоколу №18 від 07.01.2025 року, головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в присутності свідків о 09 год.20 хв. вбачається, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено, що щодо нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення яке передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Однак Громадянин ОСОБА_1 ознайомившись з протоколом, відмовився від підпису протоколу, та від підпису за отримання копії протоколу.

07.11.2024 тимчасово виконуючим обов`язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано звернення за вих №08/17222 до органів Національної поліції про доставлення ОСОБА_1 як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Згідно витягу з електронного реєстру «Оберіг» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває у розшуку від 11.11.2024 року до 10.11.2025 року за зверненням 08/17222, щодо позивача обліковується порушення військового обліку -не прибуття за викликом до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 №18 від 13.01.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно військово-облікового документу №091020231464352800047 від 07.01.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на військовий облік з 10.01.2025 року, має військове звання солдат, на підставі рішення військово-лікарської комісії є придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку оперативного забезпечення, охорони за ІІ групою ст. 39 «б», 40 «в», ст. 47 «б», ст. 54 «б» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 від 14.08.2008 року, підлягає повторному медичному огляду у грудні 2029 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.10.2024 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зроблено актовий запис №1897.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч .2 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», встановлено, що загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 3 ст. 33 цього Закону військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 07.01.2025 року було складено протокол за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, підставою для притягнення до відповідальності стало те, що 16.10.2024 року без поважних причин не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому відмовився отримати повістку №6645, про що складено відповідний акт про відмову від отримання повістки.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією № 3.

При цьому, суд зауважує, що законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту постанови від 13.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у зв`язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому в постанові зазначено, що ОСОБА_1 був повідомлений про обов`язок з`явитися до відповідного органу, однак відмовився від отримання повістки, що, відповідно до її змісту, було засвідчено у присутності двох свідків.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає: процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Так, пунктом 40 вищевказаного Порядку №560 визначено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Згідно з абзацами 4-6 пункту 47 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зафіксована у повістці відмова від її отримання та зазначення про здійснення оповіщення у присутності двох свідків, за відсутності відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки, не може вважатися належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки відповідачем суду надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.

Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 77, 78, 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 156, 245, 247, 280, 288, 289, 293 КУпАП,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 №18 від 13.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель