Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №481/1473/25 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1473/25

Провадж.№ 2/481/9/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

заочне

06.01.2026 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Уманської О.В., з участю секретаря судових засідань Кузьміної Н.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі суду м. Новий Буг, Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

Установив :

30.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія » звернулося до Новобузького районного суду Миколаївської області з цивільним позовом до відповідача ОСОБА_1 , згідно з яким просило ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 2199,40 гривень по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , та судових витрат по справі.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір пр. постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням особового рахунку № НОМЕР_1 .

14.03.2018 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) прийнято постанову за №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», відповідно до якої всі споживачі, електроустановки яких були приєднані до мереж систем розподілу Позивача мали укласти Договір Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що є публічним договором приєднання та укладається, у тому числі, шляхом вчинення Споживачем дій, що свідчать про його намір користуватись електричною енергією.

ОСОБА_1 заяв про незгоду із приєднанням до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не надавав, натомість продовжував користуватись електричною енергією. Нарахування за послуги з електропостачання здійснювалось згідно показників електролічильника та встановлених тарифів.

Однак станом на 01.09.2025 виникла заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 у сумі 2199,40 грн за період з 01.01.2024 по 01.09.2025.

Відповідачі добровільно не сплачують витрати за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.09.2025 року матеріали справи передані до провадження судді Уманській О.В.

Ухвалою судді від 03.10.2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Петрівський О.О. в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позов підтримав та просив справу слухати без його участі, проти винесення заочного рішення, у разі неявки відповідача, не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 13.11.2025 року, 11.12.2025 року та 06.01.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с.16).

На ім`я ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом з особового рахунку(а.с. 3).

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 03.10.2024, ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості боргу за спожиту електроенергію з ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.1ст. 165 ЦПК України (а.с.17-18).

За приписами ст. 322 ЦК України, тягар утримання майна покладається на власника.

Відповідно до п. 2.1. Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Також доказом того, що між Заявником та Боржником відбувались цивільно-правові відносини щодо надання та споживання електричної енергії є виставлені на оплату рахунки за спожиту електричну енергію, наявність у боржника особового рахунку.

Відповідно до Договору та пунктів 5.2.2 та 5.5.5 Правил, постачальник укладає договори, обов`язкові для здійснення діяльності з постачання електричної енергії споживачу та виконує умови таких договорів, а споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно пунктів 4.12, 4.19 Правил розрахунки споживача за електричну енергію здійснюється за рахунковий період, який становить один календарний місяць відповідно до умов договору. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричної енергії вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

За положеннями статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно довідки від 19.08.2025, за період з 01.01.2024 по 01.09.2025, за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість за спожиту послугу електропостачання, яка становить 2199 грн. 40 коп.( а.с.4)

Відповідач добровільно не сплачує за спожиту електричну енергію.

Нарахування за надані послуги з електропостачання здійснювалися відповідно до показників електролічильника та встановлених тарифів на електроенергію.

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, який здійснює продаж електроенергії за договором постачання електричної енергії, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено зобов`язання щодо сплати за спожиту електричну енергію, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути в солідарному порядку борг, в сумі 2199,40 грн., у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, в сумі 3028 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд

Ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 2199 (двох тисяч ста дев`яносто дев`яти ) гривень 40 копійок та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (трьох тисяч двадцяти восьми) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», адреса місцезнаходження: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1, код ЄДРПОУ 42129888.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 06.01.2026 року.

Суддя