Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №173/3058/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3058/25

Номер провадження2/173/467/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 січня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Паламарчука Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 жовтня 2024 року розірвали шлюб.

У шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які па даний момент проживають разом з відповідачкою.

Згідно з судовим наказом від 21.10.2024 року Заводського районного суду міста Кам`янське по справі №208/11940/24 з Позивача стягуються аліменти на користь Відповідача на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_1 вже звертався до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав отримання ним травми під час виконання обов`язків військової служби. Рішенням по справі №203/7595/24 від 02.09.2025 року у задоволенні позову було відмовлено.

На даний час стан здоров`я та матеріальний стан позивача значно змінився, оскільки позивач отримав ще одне поранення, яке визнане тяжким, через що позивач досі потребує тривалого лікування та реабілітації, в обох його ногах стоять апарати ОСОБА_7 .

За весь час лікування, починаючи з листопада 2024 року позивач майже рік знаходився на стаціонарному лікуванні, переніс багатоетапні оперативні втручання, на даний момент потребує виготовлення індивідуального взуття для компенсації довжини лівої нижньої кінцівки, а в подальшому дороговартісного ендопротезування колінного суглобу, потребує загально-клінічних та лабораторних обстежень, рентгенографію, КТ та оперативне лікування. Позивач постійно несе значні фінансові витрати, пов`язані з придбанням лікарських засобів, оплатою необхідних медичних процедур та забезпеченням засобів, які дозволяють йому пересуватись і задовольняти базові фізіологічні потреби.

Позивачу призначено грошову виплату в розмірі 100000 грн. у зв`язку з отриманням тяжкого поранення під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини. Протягом усього періоду отримання зазначеної виплати з доходу Позивача проводилось утримання аліментів на утримання його неповнолітніх доньок, що підтверджується довідкою з органу державної виконавчої служби. Однак, починаючи з 23 листопада 2025 року, виплата у розмірі 100000 грн. буде припинена у зв`язку із закінченням 12-місячного строку, встановленого Постановою № 168. Після припинення зазначеної виплати Позивач фактично залишиться без стабільного доходу, що унеможливить для нього фінансування подальшого лікування, проходження реабілітації та сплату навіть мінімального розміру аліментів на утримання дітей. Також на теперішній час невідомо, скільки ще часу, коштів та фізичних зусиль потребуватиме процес реабілітації, а також коли саме Позивач зможе повністю відновити працездатність і повернутися до трудової діяльності.

Саме тому позивач звертається до суду із даною позовною заявою про зменшення розміру сплачуваних аліментів та вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини його доходів, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку доньок, не призведе до обмеження їх прав, справедливо врахує його матеріальне становище та стан здоров`я.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Зазначає, що стан здоров`я позивача вже був предметом розгляду по справі №203/7595/24 та за два місяці не зазнав суттєвих змін. ОСОБА_1 у новому позові знову зазначає, що його матеріальний стан погіршився, проте не надає жодних доказів цього, довідка про доходи позивача відсутня. Також, позивачем долучені до позову якісь незрозумілі роздруківки скріншотів з екрану мобільного телефону, в якості доказів понесених ним витрат на лікування, які не можуть бути визнані належними доказами по справі. Крім того, відповідачка несе значно більші, постійні витрати на лікування та утримання спільних з позивачем неповнолітніх доньок. Відповідач є внутрішньо переміщеною особою. Донька ОСОБА_3 потребує постійного лікування через вади зору, проходила лікування в офтальмологічному центрі. На лікування зору доньки Відповідачка витратила в 2025 році 5800 грн. Крім того, донька хворіє на хронічний тонзиліт, грибоподібний мікоз, гострий двобічний тубоотит, сірчана пробка правого слухового проходу, лакунарна ангіна. На лікування цих хвороб у доньки Відповідачка витратила 11198,61 грн. Інша дочка, ОСОБА_5 хворіє на анемію. На лікування ОСОБА_4 . Відповідачкою було витрачено в 2025 році 2057 грн.

Діти знаходяться на повному утриманні матері та проживають разом із нею. Вона самостійно здійснює всі втирати на оплату комунальних послуг, харчування, одяг, лікування дітей. Крім того, у 2025 році обидві доньки почали ходити до школи танців, та приймати участь у змаганнях, що потребує додаткових фінансових витрат, а саме: форма для танців, спортивне взуття, костюми для змагання, витрати на участь у змаганнях.

Відповідачка працює продавцем у ФОП ОСОБА_8 та отримує середній заробіток у розмірі 8446 грн. на місяць, інших доходів не має, а тому забезпечити всім необхідним двох доньок вона одна не має можливості. Добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей позивач не надає.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає наступне. Під час первинного звернення до суду позивач обґрунтовував свої вимоги отриманням легкого поранення, та інших медичних документів, які б підтверджували погіршення стану здоров`я, у попередній справі суду надано не було.

Натомість на даний час позивач отримав повторне поранення, яке є тяжким, у зв`язку з чим позивач і на теперішній час потребує тривалого лікування та реабілітації; на обох нижніх кінцівках встановлено апарати ОСОБА_7 . Матеріальний стан позивача зазнав значних змін, та оскільки на обох нижніх кінцівках позивача встановлено апарати ОСОБА_7 , попереду на нього очікує тривалий, складний та дороговартісний курс лікування і реабілітації.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/4836/24 від 16.10.2024 шлюб між сторонами у справі був розірваний.

Відповідно до судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 жовтня 2024 року по справі № 208/11940/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 203/7595/24 від 02.09.2025 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів. При цьому суд виходив з того, що отримана позивачем 18.09.2024 травма, пов`язана з проходженням військової служби, є легкою; позивачем не доведено, що суттєво погіршився стан здоров`я позивача, через який він не може виплачувати аліменти у визначеному розмір.

Згідно довідок військово – лікарської комісії № 579 від 26.03.2025, № 2035 від 16.04.2025, № 2548 від 15.05.2025, № 4116 від 08.08.2025 позивачем під час несення військової служби, а саме 23.11.2024 отримане поранення у вигляді вогнепального осколкового поранення нижніх кінцівок з переломом нижньої третини лівої стегнової кістки, множинними переломами кісток лівої гомілки з масивними дефектами кісткової та м`яких тканин, вогнепального перелому нижньої третини кісток правої гомілки та визначено, що травма є тяжкою.

Як вбачається з медичної характеристики позивач у періоди з 23.11.2024 по 27.11.2024, з 27.11.2024 по 26.03.2025, з 26.03.2025 по 15.04.2025, з 16.06.2025 по 11.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 24.11.2025 у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання спільних дітей з відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня

2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі

№ 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд на підставі наданих сторонами доказів.

Отже, аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і погіршення стану здоров`я платника аліментів як самостійна підстава для зменшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і погіршення стану здоров`я і зміни матеріального стану. Однак, погіршення стану здоров`я є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 щодо зміни як матеріального, так і сімейного стану платника аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що після звернення вперше до суду з таким же позовом, у задоволенні якого рішенням суду було відмовлено у нього погіршився стан здоров`я та матеріальний стан, оскільки позивач отримав ще одне поранення, яке визнане тяжким, через що досі потребує тривалого лікування та реабілітації, в обох його ногах стоять апарати Ілізарова, крім цьогоз 23 листопада 2025 року, виплата у розмірі 100000 грн. буде припинена у зв`язку із закінченням 12-місячного строку, встановленого Постановою № 168.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 унаслідок тяжкого вогнепального осколкового поранення, отриманого під час виконання службових (бойових) завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, зазнав ушкодження здоров`я, яке за своїм характером є тяжким та об`єктивно потребує від нього додаткових зусиль для організації повсякденного життя.

Таким чином, істотне погіршення стану здоров`я позивача є беззаперечним і, з огляду на тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його матеріальним становищем, оскільки тривале лікування, реабілітація та тимчасова непрацездатність платника аліментів призводять до втрати частини доходу та обмежують можливість отримання стабільного заробітку.

Враховуючи необхідність забезпечення балансу прав та законних інтересів дітей і їхнього батька, а також наявність у позивача тяжкого поранення, отриманого під час захисту територіальної цілісності та суверенітету України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, раніше стягнутих із позивача, з 1/3 частини його доходу до 1/4 частини.

При цьому доводи представника відповідача щодо несення значних витрат на лікування доньок, а також витрат, пов`язаних із відвідуванням ними гуртків, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що зумовлені особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Отже, у разі наявності у дитини вад здоров`я, захворювань або інших обставин, що об`єктивно потребують додаткових витрат на лікування, реабілітацію чи спеціальний догляд, а також витрат, пов`язаних із розвитком здібностей дитини, зокрема відвідуванням гуртків, такі обставини відповідно до положень Сімейного кодексу України є самостійною правовою підставою для стягнення з батьків додаткових витрат на дитину, а не для збільшення чи збереження розміру аліментів.

Аліменти за своєю правовою природою спрямовані на забезпечення звичайних, щоденних потреб дитини, тоді як витрати, пов`язані з лікуванням, медичним обслуговуванням, розвитком здібностей дитини або наявністю інших потреб, підлягають стягненню в окремому порядку за умови надання належних і допустимих доказів їх необхідності та обґрунтованого розміру.

Таким чином, посилання відповідача на потребу дітей у додаткових витратах на лікування та відвідування гуртків не може бути підставою для відмови у зменшенні розміру аліментів, оскільки такі витрати мають іншу правову природу та підлягають вирішенню шляхом пред`явлення окремих вимог у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про зменшення розміру аліментів підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тому судовий збір у розмірі 605,60 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача адвоката Паламарчука Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце мешкання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються судовим наказом Заводського районного суду міста Кам`янське по справі №208/11940/24 від 21.10.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/3 частини до 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв