Вирок від 08 січня 2026 р. у справі №308/13980/19 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13980/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке 18.11.2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001382 по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руські Комарівці Ужгородського району Закарпатської області, рома, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 343 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2019 року працівниками сектору реагування патрульної поліції №3 Ужгородського районного відділення Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, а саме: інспектором сектору реагування патрульної поліції № 3 ОСОБА_6 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 ОСОБА_7 – відповідно до розроблених маршрутів та графіку чергування, затверджених начальником Ужгородського районного відділення Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України ОСОБА_8 , здійснювалося патрулювання та нагляд за дорожнім рухом в Ужгородському районі Закарпатській області.

Близько 20 години 30 хвилин 17.11.2019 на автомобільному шляху М06 «Київ-Чоп», 809 кілометр, в селі Кінчеш Ужгородського району, у зв`язку з порушенням п. 31.4.3а) правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, працівниками сектору реагування патрульної поліції, які керувались вимогами статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2101», з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », під керуванням громадянина ОСОБА_4 .

На вимогу ОСОБА_6 пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водій ОСОБА_4 повідомив про відсутність посвідчення водія, виданого на його ім`я, та пред`явив лише свідоцтво про реєстрацію зазначеного вище транспортного засобу, розуміючи при цьому, що допустив порушення підпункту «а» пункту 2.1. Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Через декілька хвилин, приблизно о 21 години 00 хвилин, за адресою, вказаною вище, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП України, розраховуючи на можливість не складання ОСОБА_6 щодо нього постанови про адміністративне правопорушення, тобто на невчинення дії з використанням влади, під час розмови протягнув купюру номіналом в 200 гривень з серійним номером ТЖ 2068374 до ОСОБА_6 , після відмови останнього, поставив на капот службового автомобіля «Skoda Rapid» з номерним знаком НОМЕР_2 зазначені вище грошові кошти, тобто надав неправомірну вигоду, достовірно розуміючи, що ОСОБА_6 є службовою особою Національної поліції України та відповідно до посадової інструкції наділений повноваженнями з безпосереднього складання щодо нього постанови про адміністративне правопорушення.

Згодом ОСОБА_6 відмовився від отримання згаданих грошових коштів та згідно з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» наряд поліції поінформував про подію, що мала місце, через гарячу лінію «102» органи Національної поліції.

Поза тим, приблизно о 21 години 00 хвилин, за адресою, вказаною вище, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП України, розраховуючи на можливість не складання працівниками поліції щодо нього постанови про адміністративне правопорушення, достовірно розуміючи, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_6 , який перебував у однострої поліцейського, на якому розміщений нагрудний знак із чітким зазначенням його спеціального жетона, є працівником правоохоронного органу, який виконує службові обов`язки, а також відповідно до закону та посадової інструкції наділений повноваженнями з безпосереднього складання щодо нього постанови про адміністративне правопорушення, реалізовуючи раптово виниклий намір, спрямований на втручання в діяльність працівника правоохоронного органу з метою добитися прийняття незаконного рішення, діючи всупереч вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», під час розмови шляхом надання неправомірної вигоди, а саме грошових коштів в розмірі 200 гривень однією купюрою з серійним номером ТЖ 2068374, здійснив вплив на ОСОБА_6 , для не складання останнім постанови про адміністративне правопорушення щодо нього, тобто з метою добитися прийняття незаконного рішення.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 369 КК України, тобто надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, та ч. 1 ст. 343 КК України, тобто вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою добитися прийняття незаконного рішення.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.11.2019 року між прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_4 та призначити останньому визначену в угоді міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 не скористався правом на участь у судовому засіданні та подав заяву, згідно з якою він надає згоду на затвердження угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав, та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому роз`яснені судом.

Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити.

Заслухавши сторони, дослідивши зміст угоди стосовно свідомої добровільної узгодженості сторонами її істотних умов, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 беззастережно визнав себе виним, згідно з положеннями ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів та кримінального проступку, він розуміє права, визначені п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, угода не суперечить вимогам КК та КПК України, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості.

Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Із змісту угоди слідує, що прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних обставин даного кримінального провадження, обвинувачений у повному обсязі обвинувачення беззастережно визнає свою винуватість у вчиненому діянні.

Також, сторонами визначено узгоджене ними покарання за ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 343 КК України у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань остаточно призначити покарання штрафу у розмірі 540 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, зміст обвинуваченому, яких роз`яснено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена і його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто надання неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, та ч. 1 ст. 343 КК України, тобто вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою добитися прийняття незаконного рішення.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових злочинів, суд призначає узгоджене сторонами вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 26 листопада 2019 року.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України..

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 369, 370, 373, 374, 376, 473, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 листопада 2019 року між прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001382 від 18.11.2019 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369 та ч. 1 ст. 343 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 369 КК України виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

за ч. 1 ст. 343 КК України у виді штрафу у розмірі 40 (сорока) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання покарань призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 540 (п`ятисот сорока) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 9 180 (дев`ять тисяч сто вісімдесят) гривень.

Речові докази:

- одну купюру номіналом 200 гривень з серійним номером «ТЖ 2068374», яка упакована до спец. пакету НПУ ГСУ №7154436 та направлена для зберігання до відділення АБ «Укргазбанк» – конфіскувати в дохід держави;

- відеозаписи з бодікамер працівника поліції на одному цифровому носієві диску DVD-R – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати по справі відсутні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1