Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №299/4809/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4809/25

Номер провадження 2/299/1694/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12.01.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Надопта А.А.,

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.

Позивачка просить суд ухвалити рішення про стягнення із відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі. Позов мотивовано тим, що вона, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, народила дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю. Позивачка вказує на те, що відповідач добровільно не надає кошти на утримання сина, хоча є працездатним, інших утриманців не має.

Позивачка та її представник, ОСОБА_4 у судове засіданні не з`явилися. Представником позивача подано до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином через оголошення на офіційному вебсайті Виноградівського районного суду.

Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Так, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позов обґрунтованим, який підлягає до часткового задоволення з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала із відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Рішення Виноградівського районного суду від 05.07.2019 року у справі №299/1338/19 шлюб між сторонами розірвано. У шлюбі сторони народили сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис про народження дитини №171 від 02.08.2018 р., Виноградівському районому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.

Наразі неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із позивачкою ОСОБА_1 .

Позивачка зазначає, що відповідач не приймає участь у вихованні сина, не надає матеріальної допомоги на його утримання. Інших неповнолітніх дітей, чи непрацездатних утриманців не має, а тому повинен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі по 5 тис.грн щомісячно, до досягнення сином повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

За таких обставин, вимоги про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини є обґрунтованими.

Згідно ст. 183 ч.1 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд взяв до уваги в тому числі ту обставину, що в сучасних умовах утримання дітей вимагає значних матеріальних витрат, і ці обставини не потребують доведення.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»). Відтак, у зв`язку із задоволенням позову частково з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір за звернення до суду у 2025 році із майновим позовом за позовною вимогою про стягнення аліментів на дату подання позову 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 4500 (чотири тисячі п`ятсот гривень) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 29.09.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча тристо тридцять один гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути позивачем протягом тридцяти днів з дня його складання рішення до Закарпатського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Надопта А. А.