Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №137/1646/25 — Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1646/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки в праві спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2025 до суду із вказаним позовом звернувся представник позивача адвокат Данилюк П.П. (уповноважений представляти інтереси позивача на підставі ордеру серії АВ № 1250576 від 19.11.2025 (а.с. 14). Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 . Після їх смерті відкрилась спадщина до складу якої входить їх частки на квартиру за АДРЕСА_1 .

Коли позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру після смерті батька та матері, то йому було відмовлено в зв`язку з тим, що не визначена частка померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у квартирі, яка б підлягала спадкуванню і було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав.

Таким чином позивач просить суд ухвалити рішення, котрим встановити, що розмір частки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в праві спільної сумісної власності на квартиру за АДРЕСА_1 становить по 1/4.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Представником позивача-адвокатом Данилюком П.П. подано заяву, відповідно до якої останній просить розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника. Позовну заяву підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити. Витрати зі сплати судового збору просять залишити за позивачем (а.с. 41).

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява, якою останній визнає позов (а.с. 22).

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяви сторін, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.05.1994 (а.с. 8) квартира за АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У відповідності до свідоцтва про смерть (а.с. 9) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до свідоцтва про смерть (а.с. 10) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 11) зазначається наявність шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Свідоцтвом про народження (а.с. 12) зазначається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Заявою від 14.03.2025 (а.с. 13) ОСОБА_2 відмовляється від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого батька ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 893 від 02.12.2025 (а.с. 27) житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та житлова квартира АДРЕСА_3 у тому ж населеному пункті є одним і тим самим об`єктом нерухомості. У довідці зазначено, що під час приватизації у 1994 році була допущена помилка в адресі квартири, внаслідок чого в документах використовувалися різні варіанти адреси одного й того ж житлового приміщення. Згідно з даними погосподарського обліку, правильна адреса житлової квартири: АДРЕСА_2 .

Довідкою КП «ВООБТІ» за № 7290 від 27.11.2025 (а.с. 28) зазначено, що згідно з матеріалами інвентаризаційної (реєстраційної) справи № 397, станом на 31.12.2012 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , було зареєстровано 20 червня 1994 року комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації». Відомості про право власності внесені до реєстрової книги за реєстровим номером 1-37 за такими співвласниками: ОСОБА_4 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 . У довідці також зазначено, що станом на 20 травня 1994 року, тобто на дату приватизації, квартира АДРЕСА_3 становила 1/4 частку будинковолодіння по АДРЕСА_4 .

Також судом було досліджено матеріали спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с. 34-40) та встановлено, що ухвалення рішення у справі не вплине на спадкові права інших можливих спадкоємців.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст.328ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У відповідності до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (п.5).

Відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Згідно правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріпленої в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р., зазначено, що відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст. 357 ЦК України, вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні

Беручи до уваги наведене, а також положення ст. 172 ЦК України, вбачається, що у спірних правовідносинах поділ спільного майна у позасудовому порядку шляхом укладання відповідної угоди між співвласниками є неможливим у зв`язку зі смертю одного з них.

Відповідно до ст.ст. 368, 370, 372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності іншої домовленості між ними, суд приходить до переконання, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , становить по 1/4 від цілої квартири. Таким чином позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до клопотання представника позивача, слід залишити за позивачем (а.с. 41).

Керуючись ст.ст. 16, 328, 1216, 1226, 1273 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 197, 200, 206, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити, що розмір частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в праві спільної сумісної власності на квартиру за АДРЕСА_1 становить по 1/4.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.