Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №646/10369/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/10369/24 Головуючий суддя І інстанції Єрмоленко В. Б.

Провадження № 22-ц/818/117/26 Суддя доповідач Яцина В. Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року у справі № 646/10369/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №95964647000 від 12.12.2019 у розмірі 39506,60 грн., а також судових витрат у розмірі 2422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 12.12.2019 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95964647000 (далі – кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 27260,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті: www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits.

Позивач зазначив, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами кредитного договору.

В порушення умов кредитного договору та вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач, користуючись коштами, наданими банком, не виконав належним чином свої зобов`язання, а саме: не здійснював у встановлені строки та в повному обсязі платежі з повернення кредиту і сплати процентів за користування ним.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 39506,60 грн.

16.04.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №267, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №267 від 16.04.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №95964647000 від 12.12.2019 у розмірі 39506,60 грн., з яких: заборгованість за основним боргом – 18603,15 грн., за процентами – 20903,45 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач звернувся з даним позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 95964647000 від 12.12.2019 у розмірі 29959,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 18603,15 грн., за процентами – 11356,30 грн. (в межах дії строку договору з 12.12.2019 по 12.12.2023).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1836 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Котишин І.Б. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору та погодився з ними шляхом його підписання.

Вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що проценти за користування кредитними коштами, нараховані в період з 14.04.2020 по 15.04.2024, є процентами, нарахованими понад встановлений договором строк, є нелогічним та непослідовним, оскільки пунктом 3.5 кредитного договору визначено строк його дії до 12.12.2023, а отже нарахування процентів у період з 14.04.2020 по 12.12.2023 здійснювалося правомірно відповідно до його умов.

Позивач просить звернути увагу на те, що кредитодавець виконав усі умови кредитного договору, тоді як відповідач не виконав свої зобов`язання, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи.

Зазначає, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 пункту 2.1 кредитного договору, який передбачає обов`язок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, відповідачу правомірно нараховано проценти після 12.12.2023 за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк.

Що стосується списання процентів, нарахованих у період з 12.10.2022 по 16.04.2024, зазначає, що звільнення позичальника від обов`язку повернення споживчого кредиту, сплати процентів або відтермінування таких платежів пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України – не передбачено.

Крім того, посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №911/94/23, відповідно до якої закінчення строку дії договору не дає сторонам права відступати від узгоджених в угоді умов і діяти на власний розсуд.

За таких обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо часткової безпідставності позовних вимог, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат апелянт вказує, що ним сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн., розрахований відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням результатів апеляційного розгляду зазначені судові витрати, на думку позивача, підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Учасники справи не скористалися правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч.3 ст.360 ЦПК України.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі, меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не зовсім відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору. Крім того, суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки їх нарахування до закінчення дії договору суперечить його умовам. Разом з тим, розрахунок процентів за ст.625 ЦК України здійснено за ставкою 67 % річних, що не ґрунтується на нормі закону. Суд додатково відмовив у стягненні такої заборгованості за період з 12.10.2022 по 16.04.2024 на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який прямо звільняє позичальника від відповідальності за ст.625 ЦК.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що 12.12.2019 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95964647000, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 27260,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі (а.с.9-12).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті: www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits.

Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: у сумі 27000,00 грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника; в сумі 260 грн. – на оплату страхового платежу (п.п.3.3 кредитного договору).

Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит та інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що є Додатком №1 до кредитного договору (а.с.13-15), але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 12.12.2023. Розмір ануїтетного платежу становить 1644 грн. і повинен сплачуватись щомісячно до 12 числа (включно) кожного місяця (п.п.3.4, 3.6, 3.7 кредитного договору).

Згідно з Графіком платежів, сума ануїтетного платежу становить 1644 грн. і складається з: суми кредиту за договором та процентів за користування кредитом (а.с.13-15 кредитного договору).

Процентна ставка встановлюється в розмірі 67 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений термін діє процентна ставка в розмірі 74 % річних (п.п.3.8, 3.9 кредитного договору).

Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с.16-18), за умовами якого строк кредитування становить 48 місяців.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та в строки, визначені умовами договору.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16.04.2024 становить 39506,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 18603,15 грн., за процентами – 11733,89 грн., за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін відповідно до ст.625 ЦК України – 9169,56 грн. (а.с.113-115).

16.04.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №267, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників (а.с.64-66).

Відповідно до витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №267 від 16.04.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №95964647000 від 12.12.2019 у розмірі 39506,60 грн. (а.с.67).

Позивачем було заявлено, зокрема вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 11733,89 грн., нарахованих за період з 12.12.2019 по 26.03.2024 включно (а.с.113 зв.-114).

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що відповідачу правомірно нараховано проценти після 12.12.2023 за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк. Проте такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Встановивши, що кредитний договір укладено на строк з 12.12.2019 по 12.12.2023 включно, що підтверджується умовами договору та Графіком платежів (Додаток №1 до кредитного договору), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позикодавця права на нарахування договірних процентів після спливу визначеного договором строку кредитування. У зв`язку з цим вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за період з 13.12.2023 по 26.03.2024 у сумі 377,59 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню, що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами у сумі 11356,30 грн. за період з 12.12.2019 по 12.12.2023, тобто в межах дії строку договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором строк відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 9169,56 грн., нарахованої згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (далі – Довідка-розрахунок заборгованості) за період з 14.04.2020 по 15.04.2024 (а.с.114-114 на звороті), слід зазначити таке.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений кредитним договором строк, нарахована згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, тобто за період з 13.09.2022 по 15.04.2024, не підлягає стягненню, оскільки має бути списана з огляду на встановлені законом обмеження та правові наслідки запровадження воєнного стану.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Правова позиція щодо застосування п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові КЦС ВС від 21.01.2025, справа №751/3052/23 (провадження №61-17991св23).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

Тлумачення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23»).

Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22, полягає в тому, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка, проценти та інші платежі підлягають списанню кредитодавцем відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Дійсно, відповідно до наведених положень закону, списанню підлягає заборгованість, нарахована починаючи з 24 лютого 2022 року. Водночас, вирішуючи спір у цій справі, колегія суддів виходить із конкретних періодів нарахування процентів, визначених у Довідці-розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, оскільки саме цей доказ підтверджує обсяг та часові межі заявлених позивачем вимог.

З наданої Довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування грошовими коштами понад встановлений договором строк, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України за період з 13.09.2022 по 15.04.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, підлягають списанню згідно з п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. У зв`язку з цим вимоги позивача про їх стягнення у цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас колегія суддів зазначає, що заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений кредитним договором строк, нарахована відповідно до ст.625 ЦК України до початку дії в Україні воєнного стану, а саме за період з 14.04.2020 по 07.02.2022, підлягає стягненню. При цьому дата 07.02.2022 визначена як кінцева, оскільки, згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості, останнє нарахування процентів до запровадження воєнного стану було здійснено саме станом на цю дату (а.с.114-114 на звороті).

На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку щодо відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Суд першої інстанції послався на те, що нарахування позивачем процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором строк, відповідно до ст.625 ЦК України, до закінчення строку дії договору суперечить умовам кредитного договору. Крім того, суд зазначив, що розрахунок процентів за ст.625 ЦК України здійснено за ставкою 67 % річних, що не ґрунтується на нормі закону. Проте колегія суддів не може погодитися з викладеним.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.п.3.8, 3.9 кредитного договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 67 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 74 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

У такому випадку колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування принципу диспозитивності, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках (ст.13 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахованої за період з 14.04.2020 по 07.02.2022, тобто до початку дії воєнного стану, за процентною ставкою 67 %, у межах, заявлених позивачем.

Зазначена заборгованість є платою за користування грошовими коштами кредитора поза межами строку дії договору, що передбачено ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку, наданого відповідачем, який позивачем не спростований, 67 % від простроченої суми за період з 14.04.2020 по 07.02.2022 складає 437,67 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 437,67 грн.

Отже, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з`ясував обставини, пов`язані зі сплатою процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, помилися із застосуванням цієї норми матеріального права, то відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у розмірі 437,67 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому суд їх відхиляє.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141-142 ЦПК України.

У частині 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 1863,79 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с.7) та 2795,69 грн. - за подання апеляційної скарги (а.с.141).

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 14 квітня 2020 року по 07 лютого 2022 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховану за кредитним договором №95964647000 від 12 грудня 2019 року у розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 67 коп.

Змінити у справі розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1863 грн. 79 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 2795 грн. 69 коп. - за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 12 січня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

Ю.М. Мальований.