Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №638/14747/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/14747/25

Провадження № 2/638/380/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Веремчук Д.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2025 року засобами поштового зв`язку до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на корись позивача надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам у розмірі 6 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевірці дотримання вимог законодавства по електронній особовій справі внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 було з`ясовано, що відповідач вперше звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради 26.02.2024 року за призначенням допомоги на проживання ВПО. Рішенням Управління допомогу відповідачу було призначено з 01.02.2024 року по 31.07.2024 року у розмірі 2 000,00 грн. щомісячно відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332. Через недотримання відповідачем п. 5.1 Порядку, а саме: відповідач не сприяла своїй зайнятості згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» та не набула статусу безробітного протягом 3 місяців з дня призначення допомоги, відповідачу були надмірно виплачені кошти допомоги за період з 01.05.2024 року по 31.07.2024 рік у сумі 6 000,00 грн. Таким чином, надмір виплачена відповідачу державна соціальна допомога підлягає стягненню на розрахунковий рахунок позивача у судовому порядку, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надала.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 ЦПК України, належним чином є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що 26.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з довідкою № 6326-5003134409 від 26.02.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік внутрішньо переміщеної особи та зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами призначення допомоги ВПО, що підтверджується особистим підписом відповідача 26.02.2024 року.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від №1408371214-2024-1 від 29.02.2024 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, ОСОБА_1 було призначено щомісячну адресну допомогу на проживання у загальній сумі 2 000,00 грн. з 01.02.2024 року.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від 29.07.2024 року, виплату допомоги ВПО ОСОБА_1 припинено з 01.05.2024 року.

Управлінням було надіслано лист від 06.08.2024 року №243/0/1061-24 та від 26.12.2024 року №506/0/1061-24 ОСОБА_1 щодо необхідності повернення надмір виплачених коштів.

Розмір переплати по допомозі ВПО відповідача за період з 01.05.2024 року по 31.07.2024 рік складає 6 000,00 грн.

До теперішнього часу ОСОБА_1 у добровільному порядку кошти надміру отриманих коштів не повернула.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно п. 2 Порядку з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Непрацююча особа працездатного віку протягом трьох місяців з дня призначення допомоги повинна сприяти своїй зайнятості (згідно з вимогами статті 4 Закону України Про зайнятість населення) шляхом працевлаштування/реєстрації як фізичної особи - підприємця/взяття на облік фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/подання заяви для отримання допомоги на здобуття економічної самостійності/мікрогранту/гранту на створення або на розвиток власного бізнесу/ваучера на навчання або набути статусу безробітного. Якщо особа не сприяла своїй зайнятості або не набула статусу безробітного протягом трьох місяців з дня призначення допомоги, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає після закінчення тримісячного строку. (п. 5.1 Порядку).

Згідно положень статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом із тим, згідно пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для прийняття судом рішення про стягнення надміру виплаченої відповідачу допомоги ВПО позивачем має бути доведено, що, відповідач не виконала вимоги п. 5.1 Порядку щодо сприяння у своєму працевлаштуванні, а також, що таке невиконання покладеного обов`язку відбулось саме у зв`язку з недобросовісністю з боку відповідача.

Однак, таких доказів позивачем не надано.

У справі відсутні докази на підтвердження того, що відповідач не була працевлаштована або не зареєструвалась у центрі зайнятості, як безробітня у встановлений Порядком строк. Крім того, позивачем не надано доказів недобросовісності відповідача у невиконанні вказаних обов`язків, що могло б бути підставою для стягнення з нього надміру виплаченої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір відноситься судом на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.7, 11,12,13,19, 81,133,141,158,175,263,264,265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам– відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: