Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №331/6798/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/6798/25

Провадження № 1-кп/331/402/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082020000948 від 24.10.2025 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, інвалід ІІ групи, не одруженого, який на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-22.12.2010 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-18.03.2011 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя з ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, шляхом часткового приєднання вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2020 року, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 2 місяці позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-15.04.2011 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України. із застосуванням ст. 70 КК України, шляхом часткового приєднання вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2011 року, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 5 місяців позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;

-07.07.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2011 року, остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяці позбавлення волі;

-24.03.2015 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-24.05.2016 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, частково приєднано покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2015 та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі;

-15.10.2020 Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, а також ст. 71 КК України, частково приєднано покарання, призначене вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2016 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 06.07.2023 року,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої

ОСОБА_6 обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане Судом доведеним.

22.10.2025 року в період часу з 17 години 44 хвилин до 18 години 11 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні спортивного комплексу «Спартак», розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Університетська, буд. 70-б, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через незачинені двері проник до медичного кабінету, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме:

-мобільний телефон «REDMI 9A» з картою пам`яті 4/64 GB в корпусі зеленого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю згідно висновку експерта №2614 від 31.10.2025 становить 2375 грн 00 копійок, в якому встановлена сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номер НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не представляє;

-Шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 1000 гривень 00 копійок;

-Грошові кошти на суму 270 гривень 00 копійок.

Після чого ОСОБА_3 залишив місце скоєння кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим своїми умисними діями спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 3645 гривень 00 копійок.

ІІ. Позиція потерпілої.

У судовому засіданні потерпіла вказала, що отримала від обвинуваченого відшкодування заявленої майнової шкоди, тому поданий цивільний позов просить залишити без розгляду. Фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті обставини та правову кваліфікацію, не оспорювала, погодилась на розгляд кримінального провадження без дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

У судових дебатах зазначила, що не заперечує проти призначення обвинуваченому покарання із застосуванням звільнення від його фактичного відбування із випробуванням.

ІІІ. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, надав пояснення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Пояснив, що у жовтні 2025 року, приблизно о шостій годні вечора зайов у спортивний клуб «Спартак», оскільки шукав туалет. У клубі, йому вказали, що туалет знаходиться на другому поверсі. Піднявшись на другий поверх, почав відкривати усі двері, відкрив двері кабінету, та побачив, що там нікого немає. З лівого боку побачив шафу, яку вирішив відкрити, щоб подивитися, че не моє там речей, щоб вкрасти. У шафі побачив сумку, із якої дістав мобільний телефон та гаманець із грошима. Телефон продав.

На запитання захисника свої дії пояснив тим, що виживає на маленьку пенсію, працевлаштуватися з огляду на інвалідність та судимості йому дуже складно. Гроші витратив на життя.

Просив суворо не карати, врахувати той факт, що відшкодував добровільно шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Захисник не заперечувала винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, однак при призначенні покарання просила врахувати матеріали, що характеризують обвинуваченого, те, що ОСОБА_3 частково повернув викрадене майно, просила призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті та звільнити від призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України.

IV. Дослідженні докази.

На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, потерпілої, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз`яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинена повторно, поєднаній з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.

За обставин, викладених у обвинувальному акті, зважаючи на той факт, що прокурор, захисник та обвинувачений, не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд ухвалив проводити розгляд справи відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.

V. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднаній з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Вказане діяння згідно положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.

VІ. Призначення покарання.

Призначаючи покарання, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який на обліках у лікаря нарколога не перебуває, на психіатричному обліку не перебуває. Згідно інформації, наданої директором КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради ОСОБА_7 , ОСОБА_3 з 1977 року неодноразово був оглянутий лікарем-психіатром, востаннє 29.01.2024, діагноз: легка розумова відсталість. ОСОБА_3 має місце проживання та реєстрації, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, має ІІ групу інвалідності, є особою раніше неодноразово судимою. Також суд враховує той факт, що обвинувачений відшкодував потерпілій шкоду, визначену у цивільному позові.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обставинами що пом`якшують покарання суд визнає визнання своєї провини та відшкодування шкоди, заяв даної= кримінальним правопорушенням.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 у обвинувальному акті не зазначені і під час розгляду кримінального провадження судом не встановлені.

У судових дебатах прокурор та сторона захисту вважали за можливе призначити покарання із звільненням від його відбування.

Санкцією частини четвертої ст. 185 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.

Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали, які характеризують обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, його вік, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

VІІ. Вирішення цивільного позову

Під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_6 було подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 1270 гривень. (одна тисяча двісті сімдесят) 00 копійок.

Згідно норми ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У зв`язку із добровільним відшкодуванням шкоди, заявленої потерпілою у обвинувальному акті, заявою потерпілої про відмову від позову, суд вважає за можливе на підставі ст. 206 ЦПК України прийняти відмову від цивільного позову і закрити провадження у цій частині.

VІІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

У кримінальному провадженню була проведена судово-трасологічна експертиза висновок № СЕ-19/108-25/24598-Д від 31.10.2025 року, вартість якої складає 1337 грн. 10 копійок (одна тисяча триста тридцять сім гривень), то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експерта, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 .

Клопотань про застосування, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження від учасників до суду не надходило.

З цих підстав,

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов`язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

-диск із записом камер відео спостереження, розташованих у приміщенні спорткомплексу Класичного приватного університету,- залишити у матеріалах кримінального провадження.

-Змив на марлевий тампон та контроль до нього з розетки в кабінеті «медсестри спорткомплексу»; змив на марлевий тампон та контроль до нього з внутрішньої ручки відкриття вказаної двері, дерев`яної до кабінету, медсестри спорткомплексу; змив на марлевий тампон та контроль до нього з ручок шафи в кабінеті «медсестри спорткомплексу»; змив еа марлевий тампон та контроль до нього з зовнішньої ручки відкриття вхідної, дерев`яної двері до кабінету «медсестри спорткомплексу» та три сліди папілярних ліній на фрагмент липкої стрічки з вхідних дверей з зовнішньої сторони, передані на зберігання до камери схову відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 1337 ( одна тисяча триста тридцять сім) гривні 10 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1