Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №383/1123/25 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1123/25

Номер провадження 1-кп/383/72/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження №62025150010000962 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кіровоград Кіровоградської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середняу, військовослужбовця Збройних Сил України, солдата військової частини НОМЕР_1 одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти, у період з 28.08.2024 року по 02.09.2024 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, під час бойового чергування на визначених позиціях в районі відповідальності військової частини НОМЕР_1 на території Миколаївської області, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст. 1, ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, знайшов та в подальшому привласнив, тим самим незаконно придбав, боєприпаси споряджені бездимним порохом.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , у період часу з 28 серпня 2024 року по 02 вересня 2024 року, перебуваючи під час бойового чергування на визначених позиціях в районі відповідальності військової частини НОМЕР_1 на території Миколаївської області, (більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено), помістив до особистих речей, раніше віднайдені ним: боєприпаси споряджені бездимним порохом, та в подальшому перевіз їх до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . в подальшому за допомогою ручного інструменту провів демонтаж боєприпасів, та вилучив з них сипучу речовину загальною масою 140,4 грама, яка являється вибуховою речовиною метальної дії - бездимним порохом, придатна до вибухового перетворення. З метою зберігання вибухової речовини, ОСОБА_4 помістив бездимний порох до полімерної банки зеленого кольору із кришкою коричневого кольору, тим самим почав незаконно зберігати її без передбаченого законом дозволу до 10 год. 36 хв. 07 липня 2025 року (до моменту вилучення).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю надавши суду показання про обставини скоєння кримінального правопорушення згідно обвинувачення вказуючи, що у скоєному розкаюється та просить не карати його суворо.

Суд, заслухавши сторону обвинувачення та захисту, дослідивши докази у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України, тобто зі згоди учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому роз`яснивши та з`ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин та не має сумнівів у добровільності їх позиції, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і його діяння суд кваліфікує, як придбання та зберігання вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує вимоги ст.65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який законом класифікується як тяжкий злочин.

Враховує також особу винного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, його ставлення до вчиненого, готовність понести заслужене покарання, враховує досудову доповідь органу пробації, відповідно якої можливе виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Обставини справи, які пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого - не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобіганню скоєння ним нових кримінальних правопорушень необхідно призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком у відповідності до ст.75 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням обмежень визначених ст.76 КК України, саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.69 КК України щодо обвинуваченого суд не вбачає.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Під час досудового розслідування проводилася судово-вибухотихнічна експертиза, витрати на проведення якої в загальному становлять 4457,00 грн., що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави відповідно до ст.124 КПК України.

Речові докази, вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, а саме: вибухова речовина метальної дії - бездимний порох, який упаковано до спец пакету №6382238 та змив, з поверхні полімерної ємкості та кришки, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області - підлягають знищенню.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Згідно з ч.ч. 7, 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.12 №15, кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Враховуючи те, що застава в порядку ч. 11 ст. 182 КПК України не повернена заставодавцю, а тому її необхідно повернути після набрання вироком законної сили.

Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього слідчим суддею та судом обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, вимог щодо майнових стягнень у даному кримінальному провадженні не заявлено, тому застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_6 після припинення дії запобіжного заходу.

Також, при призначенння покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, а саме з 26.08.2025 року по 01.09.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набранням вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 370-371, 374-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 26.08.2025 року по 01.09.2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в загальній сумі 4457,00 грн.

Речові докази, а саме: вибухова речовина метальної дії - бездимний порох, який упаковано до спец пакету №6382238 та змив, з поверхні полімерної ємкості та кришки, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області підлягають знищенню.

До набирання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 обраний запобіжний захід.

Заставу в розмірі 151400,00 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, яка внесена на депозитний рахунок UA458201720355279001000002505 за ОСОБА_4 - повернути ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копії вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1