Вирок від 08 січня 2026 р. у справі №193/1504/25 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1504/25

Провадження 1-кп/193/44/26

В И Р О К

іменем України

09 січня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за №42023041110000481 від 22.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , кулеметника ІНФОРМАЦІЯ_3 в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого, востаннє:

23.04.2025 вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75,76 КПК України з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи її на посаді кулеметника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст. ст.1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст..ст.9,11,16,127,128,129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин 14.09.2023 року, близько 08 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на навчальному полігоні поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , звідки прибув до свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до місця служби та/або місця дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі з 14 вересня 2023 року до 19 вересня 2025 року. Дії солдата ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 зазначеними вище діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, нез`явився вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, його відношення до скоєного, та те, що він щиро кається у вчиненому, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід обрати обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Окрім того, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2025 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 12.01.2026 року, з можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120,00 грн..

Крім того, суд враховує те, що 23.04.2025 ОСОБА_3 було засуджено Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Тому остаточне покарання слід призначити, згідно ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши при цьому принцип часткового складання покарань.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст. 337, 348, 368 -371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань приєднати невідбуту частину покарання за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2025 до покарання призначеного цим вироком та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 20.09.2025 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

До набрання вироком законної сили, залишити засудженому ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку.

Матеріали кримінального провадження за №42023041110000481 від 22.11.2023 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №193/1504/25, провадження №1-кп/193/44/26.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1