Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №243/3641/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/101/26 Справа № 243/3641/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника адвоката Чуприни Є.А. у режимі відео зв`язку, розглянувши апеляційну скаргу захисника Чуприни Є.А. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 бригада, солдат вогнеметник, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 22.04.2025 року о 13 год. 03 хв. в м. Слов`янськ, вул. 9 Травня, біля буд. №7, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN POLO, н/з НОМЕР_4 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, поведінка, що не відповідає дійсності, тремтіння рук. Був доставлений до наркологічного диспансеру м. Слов`янськ. Згідно з висновком №259 лікаря-нарколога, ухилився від здачі біологічної речовини (сечі), чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік.

Не погодившись з постановою суду захисником Чуприною Є.А. який діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржено її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки він повідомляв лише про неможливість здати сечу, а не відмовлявся від огляду загалом, та не заперечував проти здачі іншого біологічного матеріалу. Вказує, що працівники поліції та медичного закладу не запропонували надати інші біологічні зразки, передбачені Інструкцією, хоча законодавство не обмежує дослідження виключно сечею. Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє належне направлення на медичний огляд, а висновки суду про проходження огляду не відповідають вимогам Інструкції та КУпАП. Вважає, що відсутність можливості здати сечу сама по собі не є відмовою від огляду, а висновки суду про необхідність підтвердження такої неможливості медичними доказами не ґрунтуються на нормах закону. Вказує, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки умисного ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, а матеріали справи не містять доказів ні стану сп`яніння, ні відмови від огляду. Зазначає, що формулювання суті адміністративного правопорушення в протоколі «ухилився від здачі біологічної речовини» не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП та вимогам Інструкції з оформлення матеріалів. Просить оскаржувану постанову скасувати , а провадження у справі закрити.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 011368 від 22.04.2025 року; рапортом поліцейського; висновком КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ № 259 від 22.04.2025 року, з якого вбачається, що «винести заключення не представляється можливим, у зв`язку з відмовою лабораторного обстеження, здачі біосередовища (сечі)»; відеозаписом, яким зафіксовано обставини виявленого правопорушення.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу добровільно погодився пройти медичний огляд, у зв`язку з чим був доставлений працівниками поліції до закладу охорони здоров`я. Направлення на огляд було вручено безпосередньо медичним працівникам закладу охорони здоров`я, що відповідає встановленому порядку.

Подальша відмова ОСОБА_1 від виконання необхідних дій для проведення огляду стала підставою для надання лікарем-наркологом висновку про ухилення від проходження огляду. Таким чином, відсутність направлення у матеріалах справи обумовлена поведінкою самого водія, а не порушенням процедури з боку працівників поліції.

Апеляційний суд не вбачає порушень порядку виявлення та проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння, а саме законної вимоги пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.

Доводи апеляційної скарги про те, що неможливість здати сечу сама по собі не є відмовою від огляду, а також що суд першої інстанції безпідставно вимагав підтвердження такої неможливості медичними доказами, апеляційний суд вважає безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, у тому числі з відеозапису, вирішальне значення у цій справі має не сам факт невідбору іншого біологічного середовища, а поведінка та дії ОСОБА_1 , які об`єктивно свідчили про його ухилення від проходження огляду.

Саме така поведінка була обґрунтовано розцінена як працівниками поліції, так і медичними працівниками як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку. Зафіксований лікарем-наркологом факт відмови від здачі біологічної речовини (сечі) не спростований жодними належними доказами.

Посилання апелянта на те, що медичні працівники зобов`язані були запропонувати альтернативні біологічні середовища, апеляційний суд визнає необґрунтованими.

Згідно з Інструкцією, обов`язок відбору інших біологічних середовищ виникає у разі об`єктивної неможливості відібрати основні зразки.

У даному випадку неможливість відбору біологічної речовини (сечі) не встановлена, натомість зафіксовано саме ухилення особи від здачі біологічного матеріалу.

Доводи апеляційної скарги про недійсність протоколу про адміністративне правопорушення та недопустимість долучених до нього доказів є безпідставними.

Протокол складений з дотриманням вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, містить усі необхідні реквізити, відомості про особу правопорушника, час, місце та суть правопорушення, а також посилання на порушену норму права. Формулювання «ухилився від здачі біологічної речовини (сечі)» не змінює суті інкримінованого правопорушення та узгоджується з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.

Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Чуприни Є.А. залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя