Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №243/2690/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/102/26 Справа № 243/2690/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника адвоката Грецького В.Г. у режимі відео зв`язку, розглянувши апеляційну скаргу захисника Грецького В.Г. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянку України, не працюючу, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 26.03.2025 року о 10 год. 05 хв. за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, по вул. Камишева, буд.1, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ВАЗ 111940, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager», а також від проходження такого огляду у медичному закладі відмовилась у присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Не погодившись з постановою суду захисником Грецьким В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови зазначено, що така може бути оскаржена протягом десяти днів, з дня її проголошення. Вказує, що постанову було проголошено 10.07.2025 року до офіційної електронної адреси (Електронний суд) постанова надійшла 14.07.2025 року. Просить поновити строк апеляційного оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний у протоколі час та за зазначених обставин. Зазначає, що відсутні відеозаписи з бодікамер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля, які б підтверджували факт керування, зупинки транспортного засобу та законні підстави для такої зупинки. Вказує, що зупинка транспортного засобу не була належним чином зафіксована, а підстави зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не підтверджені. Вважає, що незаконна зупинка тягне незаконність подальших дій поліцейських, у тому числі вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, а відмова від такої вимоги не може утворювати склад правопорушення за ст. 130 КУпАП. Зазначає, що наданий поліцією відеозапис не містить відомостей про технічний засіб фіксації та не відповідає вимогам Інструкції МВС, а також не містить зображення транспортного засобу ОСОБА_1 . Вказує, що працівниками поліції порушено Інструкцію щодо виявлення ознак сп`яніння, оскільки об`єктивні ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 не були фактично встановлені. Зазначає, що відсутні дані про відсторонення ОСОБА_1 від керування та про передачу або вилучення транспортного засобу відповідно до ст. 265-2 КУпАП. Вказує, що під час допиту інспектор поліції підтвердив відсутність зафіксованих підстав для зупинки, відсутність фіксації керування транспортним засобом ОСОБА_1 , відсутність свідків та будь-яких доказів керування у стані сп`яніння. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував наведені обставини, вийшов за межі доказів у справі, фактично взяв на себе функцію обвинувачення та виклав у постанові обставини, яких немає в матеріалах справи.

Зазначає, що судове засідання не фіксувалося технічними засобами, що унеможливлює перевірку правильності встановлення обставин справи та порушує право на захист. Вважає, що за відсутності доведеного факту керування транспортним засобом відсутній обов`язковий елемент об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить поновити строк апеляційного оскарження у разі його пропущення. Скасувати оскаржувану постанову та закрити справу у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 281975 від 26.03.2025 року, в поясненнях до якого, ОСОБА_1 зазначила «25.03.2025 року випила 1 б. слабоалкогольного звечора. 26.03.2025 року управляла авто, прибор Драгер продувать не буду, в больницу не поеду».

Долученого до нього носієм інформації з відеозаписами на яких зафіксовано, як ОСОБА_1 підтвердила керування транспортним засобом та вживання алкогольних напоїв напередодні. Виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager», а також від проходження такого огляду у медичному закладі відмовилась у присутності двох свідків, від якого ОСОБА_1 відмовилась.

Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтверджують фактичні обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Довідкою з поліції, згідно якої ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія.

Крім того в судовому засіданні суду першої інстанції був допитаний інспектор ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , пояснив, що 26.03.2025 року він з напарником перебували в рейді у м. Святогірськ, де відпрацьовувалася інформація щодо викраденого транспортного засобу. В цей час їх увагу привернув автомобіль, який дуже повільно рухався, виїжджаючи на праве узбіччя. Вказані обставини викликали припущення, що водію стало погано за кермом та стало причиною зупинки. В процесі спілкування з водієм поліцейські відчули від водія запах алкоголю. ОСОБА_1 жодних заперечень факту керування не висловлювала. Щодо бодікамери, зазначив, що періодичність запису обумовлена недостатнім зарядом акумулятора, якого не вистачає на безперервне фіксування всього терміну чергування.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів фактичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить про те, що апелянт у жодній її частині не заперечує сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не стверджує, що така подія не відбувалася, та не наводить жодних доводів про те, що ОСОБА_1 не перебувала за кермом автомобіля у зазначений час.

Натомість доводи апеляційної скарги зводяться до формального твердження про відсутність у матеріалах справи доказів безпосередньої фіксації процесу руху транспортного засобу, що, на думку апелянта, нібито виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Однак така позиція апелянта ґрунтується на помилковому розумінні вимог закону щодо доказування у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, факт керування транспортним засобом може підтверджуватися сукупністю доказів, а не виключно технічною фіксацією моменту руху автомобіля.

Як убачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується:

відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими підтвердила факт керування транспортним засобом;

письмовими поясненнями ОСОБА_1 , власноруч зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, де вона прямо вказала: «26.03.2025 року управляла авто»;

зафіксованими на відеозаписах обставинами виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння;

відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager», так і у медичному закладі, у присутності двох свідків.

При цьому ОСОБА_1 не з`явилася у судові засідання суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, не надала суду будь-яких пояснень про те, що події, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відбувалися, а також не заявляла, що вона не керувала транспортним засобом у вказаний час.

У судових засіданнях інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат, який не був очевидцем події, а доводи захисту ґрунтувалися виключно на юридичній оцінці доказів, без спростування фактичних обставин, зафіксованих у матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_1 жодного разу не надала суду пояснень щодо причин, з яких вона під час спілкування з працівниками поліції на відеозаписах підтверджувала факт керування транспортним засобом, а також власноруч зазначила про це у письмових поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин апелянтом не спростовано достовірність зазначених доказів, не наведено жодних альтернативних пояснень події та не подано доказів, які б ставили під сумнів встановлений судом першої інстанції факт керування транспортним засобом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відсутність відеофіксації безпосереднього моменту руху транспортного засобу сама по собі не спростовує доведеного факту керування, який у даній справі підтверджується сукупністю належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться виключно до незгоди апелянта з оцінкою доказів та правовими висновками суду першої інстанції і не містять підстав для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що як убачається з матеріалів справи та пояснень інспектора поліції ОСОБА_4 , транспортний засіб був зупинений у зв`язку з підозрілою манерою руху, а саме повільним рухом із виїздом на праве узбіччя, що обґрунтовано викликало припущення про можливе погіршення стану здоров`я водія. Зазначені обставини є достатніми для зупинки транспортного засобу з метою перевірки та з`ясування причин такої поведінки.

Крім того, апеляційний суд враховує, що на момент зупинки транспортного засобу на території Донецької області діяв правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та продовжений у встановленому законом порядку. В умовах дії воєнного стану працівники поліції наділені розширеними повноваженнями щодо зупинки транспортних засобів, перевірки документів та огляду з метою забезпечення публічної безпеки та правопорядку.

Посилання апеляційної скарги на порушення порядку виявлення ознак алкогольного сп`яніння також є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, що прямо передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, затвердженою наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Виявлення таких ознак надало поліцейському законні підстави для висунення вимоги щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Доводи апелянта про надуманість або відсутність ознак сп`яніння ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті сторони захисту та спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема відеозаписом та письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом також є безпідставними.

Відсторонення від керування транспортним засобом відповідно до ст. 266 КУпАП є заходом забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, застосування якого належить до дискреційних повноважень уповноваженої посадової особи. Незастосування такого заходу не є обов`язковою умовою для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не спростовує факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Отже, відсутність доказів фактичного відсторонення ОСОБА_1 від керування не впливає на правильність кваліфікації її дій та не є підставою для закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості відеозапису у зв`язку з відсутністю в ньому відомостей про технічний засіб фіксації є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, відеозапис є одним із допустимих джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення. Нормами КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Відеозапис, долучений до матеріалів справи, у сукупності з іншими доказами підтверджує обставини правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та відмову від проходження огляду, а тому є належним та допустимим доказом.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фіксації судового засідання судом першої інстанції є безпідставними.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає обов`язкової технічної фіксації судового засідання у справах про адміністративні правопорушення, а також не встановлює процесуальних наслідків у разі її нездійснення. Відтак відсутність аудіо- чи відеофіксації судового засідання сама по собі не свідчить про порушення права на захист та не впливає на законність ухваленого рішення.

Посилання апелянта на неправильне відображення показань інспектора поліції у постанові суду першої інстанції є безпідставними, оскільки суд викладає показання учасників провадження в обсязі, необхідному для встановлення обставин справи, без обов`язку дослівного відтворення кожної відповіді.

Посилання апелянта на презумпцію невинуватості та недостатність доказів апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази у відповідності до вимог статті 251 КУпАП, надав їм належну оцінку та дійшов мотивованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

При цьому суд першої інстанції навів у постанові мотиви, з яких він відхилив пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника та свідка, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо загалом рішення є вмотивованим.

Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.

Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Грецькому В.Г. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Грецького В.Г. залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя