Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №353/916/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/916/25

Провадження № 1-кп/353/57/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі кримінальне провадження № 12025091240000109, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жабокруки Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

25.04.2024 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за результатами розгляду справи № 353/210/24 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_4 винесено постанову, яка набрала законної сили 27.06.2024 року, згідно якої його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Будучи належним чином ознайомленим з вказаною постановою та маючи реальну можливість виконувати її в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, ОСОБА_4 , діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.

Так, не припиняючи своїх протиправних дій, ОСОБА_4 04.11.2024 року о 07 год. 20 хв. на автодорозі між населеними пунктами Жабокруки та Озеряни Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caravelle», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами відповідно до постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2024 року. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення працівниками поліції щодо ОСОБА_4 04.11.2024 року винесено постанову серії ЕНА № 3406419 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 гривень.

Крім того, 10.04.2025 року о 12 год. 40 хв. по вул. Шевченка в м. Тлумач Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caravelle», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння та будучи позбавленим права керування транспортними засобами відповідно до постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2024 року. За вчинення вказаних адміністративних правопорушень працівниками поліції щодо ОСОБА_4 10.04.2025 року складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП. Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області 29.04.2025 року винесено постанову № 3/353/106/25, що набрала законної сили 01.07.2025 року, згідно якої ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу та 29.04.2025 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області винесено постанову № 3/353/107/25, яка набрала законної сили 11.06.2025 року, та згідно якої ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Унаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 постанова Тлумацького районного суду Івано-Франківської області № 353/210/24 від 25.04.2024 року, яка набрала законної сили 27.06.2024 року, не була виконана в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, не заперечив та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті, вказавши на те, що його дійсно згідно постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2024 року, яка набрала законної сили, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривеньз позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. З вказаною постановою суду він був ознайомленим. Він розумів, що є особою, яка відповідно до постанови суду позбавлена права керування транспортними засобами, однак продовжував керувати автомобілем. 04.11.2024 року він керував транспортним засобом марки «Volkswagen Caravelle», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за що працівниками поліції щодо нього винесено постанову про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Крім того, 10.04.2025 року по вул. Шевченка в м. Тлумач він керував тим же транспортним засобом і його згідно постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2025 року визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, а також згідно постанови Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2025 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаюється, дуже шкодує, що так сталось, запевняє суд, що більше такого не повториться, просить його суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просив визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та з урахуванням всіх обставин справи призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України просив звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 1 року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 1 рік та встановити протягом іспитового строку обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Питання речових доказів просив вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, яке вчинив ОСОБА_4 , є нетяжким злочином.

Суд враховує дані про особу винного, а саме те, що він згідно ст. 89 КК України не судимий, не одружений, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра він не перебуває, з 17.10.2024 року перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу за мобілізацією не призивався, військову службу в ЗСУ не проходить (а.с. 56-74).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, від вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не наступило, обвинувачений шкодує про вчинене.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Крім цього, з досудової доповіді, складеної Івано-Франківським районним сектором № 5 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, від 16.12.2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається високий рівень ризику ймовірності вчинення ним повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним, крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені п. 2, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с. 43-48).

За таких обставин суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, визнання вини, від вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не наступило, обвинувачений шкодує про вчинене, позицію сторін кримінального провадження, висловлену у судових дебатах щодо міри покарання обвинуваченому, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбуття покарання у виді позбавлення волі, а тому на підставі ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування такого покарання з випробовуванням, встановивши необхідний іспитовий строк та відповідні обов`язки з числа передбачених ст. 76 КК України.

Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання речових доказів суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся.

У кримінальному провадженні процесуальних витрат немає.

Питання щодо обрання та зміни запобіжного заходу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання - 1 (Один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного йому покарання у виді 1 (Одного) року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 1 (Один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки протягом іспитового строку:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню: опитичний носій інформації (диск) із відеозаписом із портативного відеореєстратора (бодікамери) за 10.04.2025 року, а саме момент зупинки ОСОБА_4 та складання адміністративних матеріалів щодо останнього за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та будучи позбавленим права керування транспортними засобами, який поміщено до паперового конверта, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

ГоловуючийОСОБА_5