Постанова від 17 листопада 2025 р. у справі №367/2804/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 367/2804/21

провадження № 22-ц/824/12093/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року в складі судді Кравчук Ю. В.,

встановив:

У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії, на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи за карткою додаються до позову.

06.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06.03.2018.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримала примірники у мобільному додатку зазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Позивач вказував, що банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак останній умови кредитного договору не виконав, грошові кошти не повернув, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 22.12.2020 в сумі 142 995, 65 грн, з яких 86 359, 43 грн - заборгованість за тілом кредиту, 56 636, 52 заборгованість за пенею та комісією.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 травня 2025 року вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 66 903,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 062,06 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.05.2025 представник АТ «Універсал Банк» - Македон О. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не врахування судом особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів банку.

Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правила обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.

Зазначає, що приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком.

Таким чином, на момент підписання анкети-заяви від 03.06.2018, клієнт був належним чином ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

03.06.2018 відповідач надав свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає позивач за договором про надання банківських послуг monobank.

У анкеті-заяві зазначено, що клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 анкети-заяви).

Звертає увагу суду, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи AT «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні в режимі реального часу для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у останнього виникла заборгованість.

У зв`язку з тим, що прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення відповідачем зобов`язань та вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого банку розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддавати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.

26.05.2025 ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року без змін.

Вказує, що оскільки банк у позовній заяві просить суд про стягнення виключно основного боргу і жодної суми відсотків не заявляв, враховуючи розгляд справи в межах позовних вимог згідно зі ст. 13, 175, ч. 2 ст. 264, ст. 367 ЦПК України та диспозитивне право позивача визначати позовні вимоги на власний розсуд і відсутність правових підстав для стягнення похідних платежів, стягнення відсотків виходить за межі позовних вимог.

Суд першої інстанції надав оцінку кожному доказу, застосував до правовідносин сторін спеціальні норми права, які їх регулюють, та правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування, та здійснив достовірний розрахунок заборгованості на підставі виписки.

Суд стягнув саме те, що просив банк - основну заборгованість. Жодної суми відсотків банк стягнути не просив, а пеня і комісія є повністю незаконними.

Неустойка, не погоджена у письмовій формі, є нікчемною умовою. В анкеті-заяві чи жодному іншому документів відповідачем пеня і комісії не погоджені. Їх сум між собою ні в позові, ні в апеляційній скарзі банк не розмежовує. Комісії за дії банку, які не є послугами, є несправедливими та нікчемними. Разом з тим, у період карантину та воєнного стану відповідно до спеціального законодавства неустойка взагалі не може бути стягнута судом.

При видачі відповідачу кредитної картки банк зобов`язаний був під підпис відповідача надати примірник договору, правил користування електронним платіжним засобом та тарифів банку на обслуговування електронного платіжного засобу. Проте банк на власний розсуд свідомо не виконав цих вимог і надав лише анкету-заяву, яка не містить жодних погоджених умов кредитного договору (процентної ставки, строку кредитування, чергових платежів та інших).

Банком із відповідною заявою надано текст копії Умов обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк» в редакції 2021 року, яка ніяк не могла діяти в 2018 році, та відповідно до яких здійснює обрахунок заборгованості відповідача, та лише надано витяги з них з веб-сайту позивача які є зразками, не містять не тільки жодних підписів відповідача - ні власноручних ні електронних, навіть і даних відповідача - це просто приклади внутрішніх шаблонів банку, які виготовлені ним самим і видаються за «погоджені у письмовій формі».

Відсутність підпису відповідача на зазначених Витягах, Умовах, Тарифах підтверджує фактичну відсутність погодження таких умов, і взагалі відсутність будь-яких підтверджень ознайомлення з ними. Відтак Умови і Правила та Тарифи банку в наданих банком текстах витягів з шаблонів без підпису відповідача не можуть бути застосовані Судом до правовідносин сторін всупереч чинному законодавству та судовій практиці, що вірно вказано судом першої інстанції.

Надані позивачем копії не дозволяють встановити волевиявлення сторін, їх фактичне підписання жодним способом і не відповідають імперативним вимогам до електронних документів та електронних доказів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Індутний-Шматько С. М. просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в результаті чого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

До договору банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів (чинна редакція затверджена Протоколом Правління №46 від 24.11.2021); паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 22.12.2020 ОСОБА_1 має загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 86 359, 43 грн та заборгованість за пенею та комісією 56 636, 52 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що саме з цим витягом Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» ознайомився ОСОБА_1 . Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Також зазначено, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту.

В той же час, анкета-заява від 03 червня 2018 року, підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованістю.

Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становить 86 359, 43 грн, проте фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд виходить з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:

«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

У справі, що переглядається, в анкеті - заяві від 03 червня 2018 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору, строки здійснення переіодичних платежів не встановлені , процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру;

вимог про стягнення процентів за користування кредитом та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив;

оскільки в анкеті-заяві від 03 червня 2018 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків;

з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 03 червня 2018 року відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки ( пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні пені та комісії.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 09.01.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук