Вирок від 22 грудня 2025 р. у справі №372/4239/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4239/25

Провадження № 1-кп-364/25

В И Р О К

іменем України

23 грудня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111230000464 від 26.02.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Іркутськ російської федерації, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2025 року, близько 18 годин 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «DAF 75 CF250» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись по вул. Промислова в м. Обухів Київської області в напрямку до м. Українка, під`їхавши до Т-подібного нерегульованого перехрестя вул. Промислова, неподалік з будівлею №127 в м. Обухів Київської області, зупинився, надаючи дорогу зустрічним та попутнім транспортним засобам, а в порушення вимог пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та в порушення вимог пункту 10.1 згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не врахував дорожню обстановку, не пересвідчився у безпечності початку руху та виконання маневру повороту ліворуч, та в порушення вимог пункту 16.13 згідно з яким «перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч», виконуючи маневр повороту ліворуч не надав дорогу мотоциклу марки "Suzuki GSF 600 bandit" реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку до центру міста Обухів прямо, в результаті чого відбулось зіткнення вище вказаних транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки

"Suzuki GSF 600 bandit" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини, евентрації (випадіння назовні) товстого кишечника, поранення сліпої та сигмовидної кишки, забійно-рваних ран лівої здухвинно-пахової ділянки. Виявлені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки

для життя в момент заподіяння.

Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів

2.3 б), 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений винуватим себе у вчиненні вказаного злочину не визнав повністю, показав, що 25.02.2025 року орієнтовно після 18 год. на вулиці Промислова в м.Обухів він їхав автомобілем «ДАФ» в напрямку м.Українка, хотів повернути ліворуч на стоянку, перешкод не виявив, розпочав поворот, коли почув удар, зупинився. Вийшовши, побачив, що в районі баку зправа в його автомобіль в`їхав мотоцикл «Сузукі», якого він не помітив. Бачив, що потерпілий мав тілесні ушкодження, відповів йому, що страховки немає. Внаслідок зіткнення було пошкоджено бак його автомобіля, тому дизпаливо вилилось на дорогу. Власну винуватість у ДТП не визнає, оскільки на його думку, винуватий водій мотоцикла, який рухався без освітлення із великою швидкістю. На місці події було темно, але освітлення було добре, фонарі горіли на перехресті. Сталося все дуже швидко, за 5-30 секунд. Він рухався зі швидкістю орієнтовно 5 км/год, мотоцикл напевно більше 100 км/год. Висновок експертизи не оспорював, але з ним не згодний. Відтворення проводилось за його присутності. Цивільний позов визнає частково, планує відшкодовувати у майбутньому якусь реальну суму коштів потерпілому. Просив не позбавляти права керування, оскільки є водієм 25 років, раніше істотних порушень ПДР не допускав, робота потрібна для відшкодування шкоди.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину повністю доведена письмовими доказами.

Законний представник та представник неповнолітнього потерпілого просили призначити покарання з іспитовим строком та без позбавлення права керування ТЗ з метою відшкодування шкоди.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується поданими суду письмовими доказами, зокрема:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.2025 року, фототаблицею та схемою дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксована проїзна частина, її розміри, розташування автомобіля та мотоцикла, сліди зіткнення, інше, якими, зокрема, підтверджується місце ДТП, розташування транспортних засобів після зіткнення;

-висновком експерта №63 від 27.03.2025 судово-медичної експертизи, згідно якого у потерпілого виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини, евентрації (випадіння назовні) товстого кишечника, поранення сліпої та сигмовидної кишки, забійно-рваних ран лівої здухвинно-пахової ділянки. Виявлені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння;

-висновками експерта від 27.03.2025, 02.04.2025 (експертиза 10.2 «Дослідження технічного стан транспортних засобів), згідно якого рульове керування, система робочого гальма, елементи подвіски автомобіля та мотоцикла на момент ДТП перебували в справному стані, в ДТП було пошкоджено обидва транспортні засоби;

-протоколом проведення слідчого експеримента від 03.05.2025, яким підтверджуються обставини виникнення ДТП згідно обвинувачення;

-висновком експерта від 11.06.2025 (інженерно-транспортна експертиза), яким встановлено, що швидкість руху мотоцикла виходячи з довжини залишених ним слідів бокового юзу становила 66,47-69,28 км/год, в даній дорожній ситуації водій автомобіля повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, в діях водія автомобіля вбачаються невідповідність вимог п. 10.1, 16.13 ПДР, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;

-актом виконаних робіт, актом надання послуг, та іншими матеріалами цивільного позову, якими підтверджується травмування потерпілого та пошкодження мотоцикла внаслідок ДТП;

-витягом із ЄРДР, постановами, ухвалою, повідомленням, протоколом, довідками, іншими матеріалами кримінального провадження, якими підтверджуються правомірність процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні.

Крім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину частково узгоджується із його показами під час судового розгляду, оскільки з них вбачається, що він дійсно під час керування транспортним засобом здійснював маневр повороту ліворуч, коли сталося зіткнення із мотоциклом, який рухався назустріч, що призвело до травмування потерпілого.

Заперечення обвинуваченого власної винуватості у ДТП суд відхиляє як необґрунтовані і непереконливі, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних у справі належних і допустимих доказів, де взаємоузгоджено і послідовно зафіксовано обставини виникнення ДТП, зокрема висновком експертизи, що у сукупності об`єктивно і безсумнівно підтверджують те, що саме порушення обвинуваченим приписів ПДР має причинний зв`язок із виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Суд враховує, що показання обвинуваченого в суді повністю узгоджуються із обставинами, які покладені в основу експертизи та обвинувачення, обвинуваченим під час судового розгляду не повідомлено будь-яких відомостей, які б спростовували твердження сторони обвинувачення або породжували сумніви у обґрунтованості проведених у справі експертиз. Викладені у обвинувальному акті обставини обвинувачений в суді фактично повністю визнав, натомість посилався на власну невинуватість, вважаючи винуватим у ДТП лише водія мотоцикла. Однак, будь-яких доказів на підтвердження своєї захисної позиції обвинувачений не подавав, тому відповідні доводи суд оцінює як безпідставні.

При цьому з наявних у справі доказів вбачається, що обвинувачений дійсно під час керування транспортним засобом при виникненні небезпеки для руху, всупереч приписам ПДР України взагалі не застосував гальмування, при здійсненні маневру повороту ліворуч не надав перевагу у русі мотоциклу, хоч об`єктивно був спроможний виявити таку небезпеку для руху, виїхав на зустрічну смугу, що призвело до зіткнення транспортних засобів саме на полосі зустрічного руху та саме під час здійснення незавершеного маневру повороту, а також травмування потерпілого.

Ніким не оспорено факт розташування місця зіткнення саме в межах зустрічної полоси відносно напрямку руху автомобіля під керування обвинуваченого, що вказує на необґрунтованість відповідних доводів сторони захисту та можливість уникнення ДТП у випадку суворого дотримання ПДР України водієм ОСОБА_7 , що виключило б можливість зіткнення в межах іншої полоси руху.

Доводи сторони захисту про наявність вини іншого водія у дорожньо-транспортній пригоді, не спростовують винності також і самого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки висновки про його винуватість узгоджуються із місцем зіткнення, дорожніми умовами та характером пошкоджень транспортних засобів.

В іншій частині протирічливі, непослідовні і взаємонеузгоджені показання обвинуваченого суд вважає неправдивими і розцінює як спосіб захисту та намір пом`якшити кримінальну відповідальність за скоєне діяння або ж уникнути такої відповідальності.

Так, аналіз свідчень обвинуваченого в суді, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати покази обвинуваченого в частині заперечень наявності причинного зв`язку між власними діяннями та наслідками у виді виникнення ДТП, неправдивими, оскільки вони не узгоджуються із висновками експертиз, протоколами огляду місця події, фототаблицями, а також не узгоджуються із іншими наявними у справі належними і допустимими доказами, зокрема в частині відстаней та часу настання відповідних подій щодо зміни дорожньої обстановки.

Незгода обвинуваченого із висновками експертизи жодним чином не була аргументована, тому оцінюється судом як невмотивована і необґрунтована.

Доводи обвинуваченого щодо відсутності умислу скоїти ДТП узгоджуються із висновками суду про наявність у вчиненому ним діянні необережної форми вини, що є характерним для визначення складу інкримінуємого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вислухавши обвинуваченого та аналізуючи зібрані по справі письмові докази, суд вважає, що доводи захисту щодо відсутності у обвинуваченого технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів не знайшли об`єктивного підтвердження під час судового розгляду, не доведені належними і допустимими доказами, однак спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які зазначені вище і покладені в основу висновків суду про винуватість ОСОБА_7 .

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винність обвинуваченого у вчиненні вказаних вище діянь.

Суд вважає, що дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки керуючи транспортним засобом він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання, досудову доповідь органу з питань пробації.

Обставин, що пом`якшують покарання, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, має постійне місце проживання та місце роботи, офіційні джерела доходу, зважаючи на його вік, позицію потерпілого про призначення несуворого покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд вважає можливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов`язків, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання.

Суд також вважає недоцільним застосувати відносно обвинуваченого додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки це узгоджується із позицією всіх учасників процесу, обвинувачений проживає у прифронтовій місцевості, тому керування транспортним засобом потрібне для можливої евакуації та збереження життя, відомості про вчинення обвинуваченим інших порушень ПДР ніким не повідомлено, сам обвинувачений заперечив подібні обставини. При цьому зважаючи на необхідність збереження обвинуваченим місця роботи (працює водієм) і офіційного джерела доходу не застосування такого додаткового покарання буде сприяти можливості виконання вироку суду в частині відшкодування шкоди.

Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід не обирався.

При наданні правової оцінки цивільному позову, за вимогами якого з врахуванням його підтримки представниками потерпілих лише частково в частині невідшкодованої страховою компанією шкоди, з ОСОБА_7 пропонується стягнути на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень, суд приймає до уваги наступне.

При вирішенні цивільних позовів суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Під час судового розгляду було встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачеві було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких внеповнолітній потерпілий зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою відносно його самого, ушкодженням здоров`я, порушенням життєвих зв`язків, втраті душевного спокою, зміні звичного способу життя. За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченого, ступіню його вини, глибини страждань потерпілого, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 180 тис. грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру шкоди, який передбачений цивільним позовом, а також такого матеріального стану обвинуваченого, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги цивільного позову у заявленому розмірі грошового стягнення. Відтак, заначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

Таким чином, із урахуванням принципу диспозитивності кримінального судочинства цивільний позов підлягає задоволенню частково в межах доведених вимог.

Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого в повному обсязі.

Речові докази - транспортні засоби, які знаходяться на зберіганні в Обухівському РУП НП у Київській області, слід повернути законним володільцям за належністю, а саме автомобіль «DAF 75 CF250» реєстраційний номер НОМЕР_1 слід повернути власникові ОСОБА_8 , мотоцикл марки "Suzuki GSF 600 bandit" реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_9 .

Також слід скасувати накладений в межах досудового розслідування ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року арешт майна, а саме автомобіля «DAF 75 CF250» реєстраційний номер НОМЕР_1 , мотоциклу марки "Suzuki GSF 600 bandit" реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового терміну - двох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою ОСОБА_7 покласти на Корабельний районний відділ філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях (Херсонська область).

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 180 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в розмірі 12 416 гривень.

Речові докази - автомобіль «DAF 75 CF250» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути ОСОБА_8 , мотоцикл марки "Suzuki GSF 600 bandit" реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути ОСОБА_9 .

Скасувати накладений в межах досудового розслідування ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2025 року арешт майна, а саме автомобіля «DAF 75 CF250» реєстраційний номер НОМЕР_1 , мотоциклу марки "Suzuki GSF 600 bandit" реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1