Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №157/1625/23 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1625/23

Провадження №2/157/26/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Камінь-Каширської міської ради, у якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог зазначає, що з грудня 2003 року він добросовісно володіє житловим будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та постійно ним користується і обслуговує. Забудовником зазначеного житлового будинку був його батько ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються будівельним паспортом на забудову земельної ділянки № НОМЕР_1 від 20 грудня 1991 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14 лютого 1999 року, виданим Грудківською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області. Будинок на момент смерті батька перебував у недобудованому стані та й батько не оформив права власності на дану будову. Спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто у встановленому порядку не прийняв, не успадкував та й спадкова справа не відкривалася. Відумерлою спадщина судом не визнавалась, а тому на зазначений будинок відсутній власник. Мама, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09 лютого 2005 року знялась з реєстрації місця проживання і змінила місце проживання (копія будинкової книги додається). Орієнтовно у вересні 2012 року до даного будинку ним було підведено природній газ і з 14 лютого 2013 року він постійно оплачує послуги з газопостачання. Він на протязі свого життя добудовує даний будинок, обслуговує його та добросовісно володіє нерухомим майном більше ніж 10 років. Також підтримує подвір`я у належному стані. Весь час користується житловим будинком відкрито, не приховуючи факту знаходження майна в його володінні, безперервно, так як володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності, а тому звертається до суду для визнання права власності за набувальною давністю. Вказані ним обставини постійного володіння та користування зазначеним нерухомим майном зможуть підтвердити свідки, зокрема сусіди: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Такий спосіб виникнення права власності як набувальна давність можливий за умови сукупності обставин, зазначених уч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчитись визначений законом строк, який для нерухомого майна складає десять років. Він в жодній мірі не приховував факт знаходження майна в його володінні, а також протягом встановленого законом строку жоден із будь-яких власників не заявляв вимог про повернення йому майна.

Ухвалою судді від 04 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків, а саме позивачу належало провести доплату судового збору у розмірі 323 грн 60 коп. та визначитися з колом відповідачів (усунути розбіжності щодо відповідачів).

У встановлений строк позивач ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 20 вересня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_8 просить у задоволенні позовних вимог відмовити і в обґрунтування заперечення зазначає, що зазначені позовні вимоги міська рада не визнає, з тих підстав, що не є належним відповідачем у справі, і окрім того, позивач обрав неправильний спосіб захисту свого порушеного права. З позовної заяви вбачається, що також підтверджується доданими документами, що батьком позивача у шлюбі було збудовано спірний будинок. Окрім того, ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах немає відомостей про те, з ким на день смерті проживав ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Таким чином, не відкриття спадкової справи нотаріусом не може свідчити про те, що спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не прийняв. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний обєкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18. У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61- 19156св 18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Таким чином, позивач помилково дійшов до висновку про наявність усіх вказаних у частині першій статті 344 ЦК України умов у сукупності для визнання за ним права власності на спірний будинок за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, з якого вбачається, що він просить справу розглянути у його відсутності.

Представник Камінь-Каширської міської ради Пась В.І у судове засідання не з`явився, з поданого ним відзиву на позову заяву вбачається, що він просить справу розглянути у відсутності представника міської ради.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити, зважаючи на таке.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 та проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії витягу від 21.12.2025 № 1809 з погосподарської книги № 1 за 1996 - 1999 роки Грудківського старостинського округу Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради вбачається, що по особовому ранку № 105 будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого сільрадою Грудки К-Каширського р-ну Волинської обл. 14.01.1999, ОСОБА_2 (батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Грудки Камінь-Каширського району Волинської області.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 5 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки батько позивача (спадкодавець) помер у 1999 році, то до спадкових правовідносин, які виникли з дня смерті останнього, підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Статтею 524 ЦК УРСР 1963 року (далі - ЦК 1963 року) встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі ст. 525 ЦК 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частин (стаття 526 ЦК 1963 року).

Відповідно до ст. 527 ЦК 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК 1963 року)

Відповідно до ст. 549 ЦК 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

З копії довідки старости Грудківського старостинського округу Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Козік О.С. № 24 від 22 грудня 2025 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 у будинку по АДРЕСА_1 проживали і були прописані: дружина ОСОБА_9 , сини ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , заповіт від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Грудківської сільської ради не посвідчувався.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , його мати ОСОБА_3 , тобто дружина спадкодавця, яка проживала на час смерті спадкодавця разом з останнім, місце проживання змінила лише у 2005 році.

З огляду на вищезазначені обставини, посилання позивача у позовній заяві на ще, що після смерті його батька спадщину ніхто не прийняв, жодними доказами не доведено.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 455934749 від 10 грудня 2025 року, право власності на зазначений житловий будинок у Реєстрі не зареєстровано.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 74483692 від 25 жовтня 2023 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.

Відповідно до ст. 560 ЦК 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття. Відсутність документа для підтвердження права власності на спадкове майно, тобто свідоцтво на спадщину, саме по собі не свідчить, що таку спадщину не прийнято або спадкоємці відсутні.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 463/6829/21-ц, провадження № 61-12264св22.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), але не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду у цій справі наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених вище висновків, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №293/312/15-ц, від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22), від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23), від 27 березня 2024 року у справі № 462/2756/18 (провадження № 61-15779св20).

Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви та копії довідки Грудківського старостинського округу № 9 Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 21.03.2025, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на час смерті його батька - спадкодавця ОСОБА_2 , який був забудовником спірного житлового будинку, проживав у цьому житловому будинку, також у цьому будинку проживали мати позивача ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) та двоє синів спадкодавця - ОСОБА_10 , 1993 року народження, та ОСОБА_11 , 1996 року народження.

Вищезазначені факти виключають можливість застосування положення ст. 344 ЦК України, а тому суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити за його безпідставністю.

Оскільки у позові відмовлено повністю, тому судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 30, 141, 259, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У позові ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складення повного судового рішення - 26 грудня 2025 року.

Головуючий: О.В. Антонюк