Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №465/10149/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/10149/25

Провадження 2/465/1558/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),

предмет позову: розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

10 листопада 2025 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.05.2011 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 729.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 21-22).

1 січня 2026 року на адресу суду, засобами поштового зв`язку надійшла заява, відповідно до якої відповідач, висловивши довіру складу суду, визнала позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 12.01.2026, сторони не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у заявах по суті справи її розгляд просили проводити без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Львівської області, Городоцького району, с.Мости, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Львів, перебувають у шлюбі, зареєстрованому 20.05.2011, про що зроблено актовий запис №729 (а.с. 7).

Під час шлюбу у сторін народилась дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (а.с. 8) та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (а.с.10).

Позивач стверджує, що подружні відносини з відповідачем фактично розірвані. Подружжя спільного господарства не веде і їх шлюб носить формальний характер. Вказує на несумісність характерів, наявність різних поглядів на життя, що перешкоджає спільному проживанню.

Частиною 1 ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. За приписами частини другої цієї ж статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.

Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружжя фактично припинило відносини, а шлюб носить формальний характер.

Враховуючи зазначені позивачем причини розірвання шлюбу, характер їх відносин, наполягання на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім`ї неможливо, беручи до уваги позицію відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» № 1.352106891.1 від 13.10.2025 (а.с. 3), який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 18).

З огляду на те, що відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, відтак суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 605 грн. 60 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 605 грн. 60 коп. судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 20.05.2011 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем Львівської області, Городоцького району, с. Мости та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою міста Львова, про що зроблено актовий запис № 729.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, що становить 50% судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, що становить 50% судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» № 1.352106891.1 від 13.10.2025.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Текст судового рішення складено 12.01.2026 року.

Суддя: Баран О.І.