Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №460/8117/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/8117/25 пров. № А/857/29203/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Мельник Олени Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Комшелюк Т.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 25.06.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 25.06.2025р.),-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Мельник О.П., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Кіровоградській обл. № 172650010409 від 08.04.2025р. в частині відмови та незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.06.2003р. по 01.12.2003р.; періоди догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 з 01.01.2004р. по 22.01.2004р.; з 17.01.2005р. по 31.03.2005р.; з 01.05.2005р. по 18.05.2005р.; з 17.06.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2005р. по 25.01.2006р.; з 19.01.2007р. по 15.06.2007р;

зобов`язати ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи період роботи з 01.06.2003р. по 01.12.2003р.; періоди догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_2 з 01.01.2004р. по 22.01.2004р.; з 17.01.2005р. по 31.03.2005р.; з 01.05.2005р. по 18.05.2005р.; з 17.06.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2005р. по 25.01.2006р.; з 19.01.2007р. по 15.06.2007р.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), у зв`язку з чим остання 31.03.2025р. звернулася до територіального пенсійного органу з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За наслідками розгляду вказаної заяви спірним рішенням № 172650010409 від 08.04.2025р. їй відмовлено у задоволенні такої заяви з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу. Вважає вказану відмову протиправною (а.с.1-9).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.37-38).

Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. № 172650010409 від 08.04.2025р.; зобов`язано ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.06.2003р. по 30.09.2003р., з 01.11.2003р. по 01.12.2003р., періоди догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 01.01.2004р. по 22.01.2004р., з 17.01.2005р. по 31.03.2005р., з 01.05.2005р. по 18.05.2005р., з 17.06.2005р. по 31.08.2005р., з 01.10.2005р. по 25.01.2006р., з 19.01.2007р. по 13.06.2007р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.141-143).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Кіровоградській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.144-147).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідач не допускав неправомірних дій стосовно позивача; розгляд заяви про призначення пенсії здійснений із дотриманням вимог закону; причиною прийняття спірного рішення слугувала відсутність необхідного страхового стажу (наявний стаж складає 21 рік 06 місяців 21 день замість необхідного 26 років).

Представник позивача адвокат Мельник О.П. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.167-169).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується довідкою № 2123 від 25.09.2024р., виданою Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с.109).

Згідно довідки Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської обл. № 2-207 від 25.02.2025р. ОСОБА_1 з 01.01.1986р. по теперішній час зареєстрована та постійно проживає у с.Кам`яне-Случанське Сарненського району Рівненської обл., яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.75).

31.03.2025р. позивач звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.93-94).

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися відповідачем.

Рішенням ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. № 172650010409 від 08.04.2025р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії. При цьому, вік заявника становить 53 роки; страховий стаж складає 22 роки 01 день (за необхідних - 26 років для виходу на пенсію після досягнення 54-річного віку). До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.2003р. по 30.09.2003р. та з 01.11.2003р. по 01.12.2003р., оскільки відсутня сплата страхових внесків. Право на призначення пенсії з урахуванням наданих документів особа набуде після досягнення 57 років (а.с.31-32).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудовою книжкою колгоспника позивача підтверджується, що остання в період з 01.06.2003р. по 01.12.2003р. працювала в СТзОВ «Агрокомплекс-98» (записи №№ 16-17).

З огляду на викладене, період трудової діяльності позивача з 01.06.2003р. по 01.12.2003р. має бути зарахований до страхового стажу останнього, що відповідачем протиправно зроблено не було.

Згідно відомостей форми РС-право період з 01.10.2003р. по 31.10.2003р. зарахований до страхового стажу позивача, тому вимоги в частині зарахування такого періоду задоволенню не підлягають.

Окрім цього, позивачем дотримано всіх необхідних умов для зарахування періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку до її страхового стажу.

Наведене свідчить, що періоди догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 01.01.2004р. по 22.01.2004р.; з 17.01.2005р. по 31.03.2005р.; з 01.05.2005р. по 18.05.2005р.; з 17.06.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2005р. по 25.01.2006р.; з 19.01.2007р. по 13.06.2007р. підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, що протиправно не було здійснено відповідачем.

При цьому, період з 14.06.2007р. по 15.06.2007р. зарахуванню не підлягає, оскільки вже зарахований до страхового стажу позивача, що підтверджується довідкою форми РС-право.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на таке.

Спір між сторонами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності у позивача достатнього страхового стажу, та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами ст.55 вказаного Закону передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з абз.5 п.2 ч.1 цієї статті особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 ст.55 вказаного Закону визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, норми спеціального закону в розглядуваному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію.

Виходячи із буквального розуміння наведених норм, слідує однозначний висновок про те, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі наведених приписів є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з 26.04.1986р. до 01.01.1993р.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986р. по 31.07.1986р. встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постанові Верховного Суду від 26.09.2018р. у справі № 205/4589/16-а, що враховується апеляційним судом при вирішенні цієї справи в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, та/або по причині праці у такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Зі змісту рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії слідує, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993р. та в цілому є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Натомість, недостатнім є страховий стаж позивача 22 роки 01 день (за необхідних 26 років).

Щодо незарахування періодів трудової діяльності позивача з 01.06.2003р. по 30.09.2003р., з 01.11.2003р. по 01.12.2003р. в зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків у вказаний період, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.1 ст.20 вказаного Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Відповідно до ч.12 ст.20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

За змістом положень ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також згідно зі ст.48 Кодексу Законів про працю /КЗпП/ України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній /Порядок № 637/.

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018р. по справі № 234/13910/17 та від 20.01.2021р. по справі № 588/647/17.

Трудовою книжкою колгоспника позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 16.06.1988р.) підтверджується, що позивач в період з 01.06.2003р. по 01.12.2003р. працювала в СТОВ «Агрокомплекс-98» (записи №№16-17) (а.с.16-23).

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу заробітна плата позивачу протягом вказаного періоду нараховувалася і виплачувалася лише в жовтні 2003 року; в інші місяці нарахувань не було (а.с.64-71).

Будь-яких документів на підтвердження нарахування позивачу доходів (заробітку) за спірний період (окрім жовтня 2003 року) матеріали справи не містять.

Отже, за відсутності нарахування (отримання) доходів роботодавець не міг нараховувати і сплачувати страхові внески, оскільки база оподаткування за цей період була відсутньою.

З огляду на викладене, підстави для зарахування періоду з 01.06.2003р. по 30.09.2003р., з 01.11.2003р. по 01.12.2003р. до страхового стажу позивача не можна вважати підтвердженими лише відомостями трудової книжки колгоспника.

Щодо незарахування періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку з 01.01.2004р. по 22.01.2004р.; з 17.01.2005р. по 31.03.2005р.; з 01.05.2005р. по 18.05.2005р.; з 17.06.2005р. по 31.08.2005р.; з 01.10.2005р. по 25.01.2006р.; з 19.01.2007р. по 15.06.2007р. до страхового стажу позивача, колегія суддів наголошує на такому.

По-перше, причини незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача не відображено в спірному рішенні № 172650010409 від 08.04.2025р.; також доводи позивача в цій частині не знайшли своїх заперечень у відзиві на позов та апеляційній скарзі.

Таке замовчування зі сторони пенсійного органу не дало можливості встановити під час судового розгляду дійсні причини неврахування спірного стажу.

По-друге, висновки суду в цій частині не враховують усталеної судової практики вирішення правового питання зарахування до страхового стажу часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років за період після січня 2004 року, яка сформована в постановах Верховного Суду від 30.09.2025р. у справі № 460/3/24, від 22.07.2025р. у справі № 120/6021/24, від 29.03.2023р. у справі № 640/14153/19.

Зокрема, пунктом 13 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Згідно із п.11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 637 від 12.08.1993р., час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Перелік застрахованих осіб наведений у пункті 2.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р., серед якого відсутні особи, які фактично здійснюють догляд за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що внаслідок зміни правового регулювання у сфері пенсійного страхування, починаючи з 01.01.2004р. обов`язковою умовою зарахування певного періоду до страхового стажу є проміжок часу, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачуються страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону № 796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам до страхового стажу, що регламентовані Законом № 1058-IV, який є спеціальним у цих правовідносинах.

Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 09.08.1995р., серії НОМЕР_3 від 05.06.1992р. підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_1 (а.с.115, 116).

Згідно посвідчень серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є дітьми, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (а.с.107, 108).

Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не мала статусу фізичної особи підприємця та у період з 01.01.2004р. по 22.01.2004р., з 17.01.2005р. по 31.03.2005р., з 01.05.2005р. по 18.05.2005р., з 17.06.2005р. по 31.08.2005р., з 01.10.2005р. по 25.01.2006р., з 19.01.2007р. по 13.06.2007р. не працювала, що підтверджується також відомостями трудової книжки позивача.

Згідно заяви від 11.03.2025р. ОСОБА_3 , який є чоловіком ОСОБА_1 , не скористався пільгою, передбаченою п.13 ст.30 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.27).

Таким чином, позивач виконала усі передбачені законодавством формальні умови для реалізації права на зарахування часу догляду за потерпілими дітьми до досягнення ними 12-річного віку до страхового стажу. Надані документи у своїй сукупності підтверджують як статус дітей, так і факт здійснення догляду саме позивачем, відсутність її зайнятості у спірний період.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність заяви батька дитини, у якій він засвідчив, що фактичний догляд здійснювала позивач, та просив зарахувати цей період саме їй. Водночас така заява, хоч і свідчить про відмову батька від реалізації права, передбаченого законодавством, сама по собі не усуває ризику подвійного обліку.

Право одного з батьків на зарахування часу догляду за дитиною до страхового стажу має індивідуальний характер і не допускає подвійного обліку одного й того самого проміжку.

Отже, у контексті цієї справи особливого значення набуває встановлення того, чи були спірні періоди з 01.01.2004р. по 22.01.2004р., з 17.01.2005р. по 31.03.2005р., з 01.05.2005р. по 18.05.2005р., з 17.06.2005р. по 31.08.2005р., з 01.10.2005р. по 25.01.2006р., з 19.01.2007р. по 13.06.2007р. вже включені до страхового стажу батька, тобто, перевірити фактичне відображення таких періодів у персоніфікованому обліку ПФУ та інших документах, передбачених п.11 Порядку № 637. Лише після з`ясування цього питання можливо визначити, чи має позивач право на зарахування спірних періодів догляду за дитиною у повному обсязі виключно собі, без порушення принципу єдності зарахування.

Разом з тим, такі дії під час розгляду заяви позивача зі сторони пенсійного органу не здійснювалися.

Таким чином, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. виходило з того, що право на призначення пенсії відповідно до ст.55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є відсутнім. Із змісту спірного рішення можна зробити висновок про те, що така відмова ґрунтується лише на недостатності у позивача страхового стажу з 01.06.2003р. по 30.09.2003р., з 01.11.2003р. по 01.12.2003р.; інших мотивованих причин пенсійний орган не навів.

За наведених умов зміст такого висновку пенсійного органу носить загальний і поверхневий характер, через що допускає неоднозначне його розуміння.

При цьому, важливим у цій ситуації є поведінка самого відповідача, який не роз`яснив позивачу необхідність збору та представлення відповідних документів, а також не звернувся самостійно з запитом про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, однак прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

За таких обставин спірне рішення відповідача не ґрунтується на вимогах закону, а його слід в порядку ч.2 ст.9 КАС України скасувати в цілому (хоча представник позивача сформулював вимоги про його часткове скасування в частині незарахування стажу, що не в повній мірі буде відповідати захисту прав та інтересів позивача).

Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог процесуального закону суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту в цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для зарахування спірних періодів до її страхового стажу.

Разом з тим, наведених обставин апеляційним судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови в призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні № 172650010409 від 08.04.2025р. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для підтвердження страхового стажу.

Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення їй дострокової пенсії за віком.

При повторному розгляді заяви позивача також в обов`язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 484 грн. 48 коп. сплаченого судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).

Також понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню ГУ ПФ України в Кіровоградській обл.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню) та порушення норм процесуального закону, що призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його мотиви часткового задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Під час вирішення заявленого апелянтом клопотання про залучення третьої особи колегія суддів керується наступним.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований нормами КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно з ч.ч.4 і 5 ст.49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі в справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість, правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 02.04.2020р. у справі № 400/2165/19, від 16.04.2020р. у справі № 480/496/19, від 30.06.2020р. у справі № 300/938/19.

Апеляційний суд враховує, що у розглядуваній справі встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком рішенням відповідача ГУ ПФ України в Кіровоградській обл. № 172650010409 від 08.04.2025р.

Отже, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 має вчинити територіальний орган ПФ України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є відповідач ГУ ПФ України в Кіровоградській обл.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024р. у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024р. у справі № 460/17257/23.

За таких обставин справи, з огляду на характер і предмет спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судового рішення не матиме безпосереднього впливу на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме – ГУ ПФ України в Рівненській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. про залучення до участі в справі третьої особи, - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2025р. в адміністративній справі № 460/8117/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Мельник Олени Петрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. № 172650010409 від 08.04.2025р. про відмову в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2025р. про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл. (юридична адреса: 25009, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Соборна, буд.7А; код ЄДРПОУ 20632802) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 12.01.2026р.