Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №463/6054/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 463/6054/25 пров. № А/857/38075/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І. М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання – Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року (головуючий суддя Грицко Р.Р., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/15057/023622/ПТ/ПС від 13.06.2025.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що Міжрегіональним управлінням було повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), що підтверджується рішенням Львівського окружного суду від 18 червня 2024 року у справі № 380/3212/24. Вказує, що судом першої інстанції протиправно враховано додаткові пояснення від 02 вересня 2025 року, які по своїй суті фактично змінили підстави позову шляхом їх розширення. Наголошує, що припис, винесений Міжрегіональним управлінням, мав не лише зобов`язуючий, а й попереджувальний та запобіжний характер, адже його метою було зобов`язання ОСОБА_1 усунути виявлені порушення та надалі не допускати їх повторення. Разом з тим, встановлені у ході позапланового заходу державного нагляду (контролю) обставини свідчать про те, що вимоги припису від 29 грудня 2023 року № ЗХ/ ЛВ/39854/264/П не були виконані належним чином, оскільки норми пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 10 Закону №2136, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України знову залишилися порушеними. Звертає увагу, що судом першої інстанції не надано оцінки неправомірності чи неможливості виконання позивачем інших пунктів припису, а саме, пункту третього припису, яким встановлено порушення частини першої статті 10 Закону №2136, та пункту 4, яким встановлено порушення пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Наголошує, що ОСОБА_1 не вчинено жодних дій стосовно ОСОБА_2 в частині усунення порушень даних вимог законодавства, зокрема , на момент здійснення повторної позапланової перевірки посадовим особам Міжрегіонального управління не надано жодних доказів, які би підтверджували виконання позивачем зазначених пунктів припису.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, зазначає, зокрема, що на момент складення припису 29.12.2023 року, так і на час складення акту 13.05.2025 року за результатами позапланової перевірки на предмет виконання припису від 29.12.2023 року, усунути та забезпечити дотримання вимог законодавства про працю фактично було неможливо, оскільки 29.12.2023 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_2 була звільнена з посади, яку обіймала у ТДВ «Золочівська швейна фабрика», тобто трудові відносини між сторонами було припинено.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач на апеляційний розгляд не з`явився, належним чином повідомлений про його дату, час та місце.

Представник позивача під час апеляційного розгляду справи заперечив апеляційну скаргу з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції позивач працює на посаді директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика», що підтверджується копією наказу № 8-ВК від 24.05.2022 року (а.с.15).

Посадовими особами ЗМУ Держпраці на підставі отриманих заяв про порушення законодавства про працю у період з 28.12.2023 року по 29.12.2023 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) в ТДВ «Золочівська швейна фабрика», за результатами проведення якого винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/39854/264/П від 29.12.2023 року, яким зобов`язано директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика» ОСОБА_1 усунути порушення вимог пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також забезпечити додержання норм законодавства про працю (а.с.11-14).

Порушення ТДВ «Золочівська швейна фабрика» полягали в неналежному оформленні документів в частині визначення умов оплати праці; ненаданні додаткових документів, якими визначено умови оплати праці; ненаданні доказів належного ознайомлення до початку роботи працівників, зокрема ОСОБА_2 , з такими умовами. Також встановлено, що директор ТДВ «Золочівська швейна фабрика» здійснювала виплату заробітної плати у розмірі, що не відповідає умовам трудового договору та нижче встановленого державою мінімального розміру, а також у підміні понять, що застосовані персонально до працівника ОСОБА_2 під час розірвання трудового договору, оскільки трудовий договір з ініціативи роботодавця з ОСОБА_2 розірвано 29.12.2023 року на підставі наказу ТДВ «Золочівська швейна фабрика» від 29.12.2023 у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Водночас, інші працівники звільнені 19.10.2023 року з їх власної ініціативи та одночасно прийняті на роботу з 20.10.2023 року до ПП «Дебют». Наказом ТДВ «Золочівська швейна фабрика» за № 29-ВК від 29.12.2023 року ОСОБА_2 звільнено з посади швачки на підставі п.1 ст.40 КЗпП (скорочення чисельності працівників) (а.с.16).

Колегія суддів враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №380/3212/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.25, встановлено, що вимоги припису ЗМУ Держпраці щодо усунення порушень законодавства про працю від 29 грудня 2023 року №ЗХ/ ЛВ/39854/264/П є обґрунтованими та законними.

У період з 12.05.2025 року по 13.05.2025 року Міжрегіональним управлінням проведено позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про працю у ТДВ «Золочівська швейна фабрика».

Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/15057/023622/ПТ від 13.06.2025 року, за результатами позапланового заходу встановлено невиконання законних вимог посадової особи територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю, а саме, припису від 29.12.2023 року № ЗХ/ЛВ/39854/264/П в частині порушення вимог законодавства про працю, а саме:

1) не виконано другий пункт припису: не усунуто порушення вимог п.9 ч.1 ст.29 КЗпП України - до початку роботи роботодавець в узгоджений із працівником спосіб і надалі не інформує працівників про процедуру та встановлені КЗпП України строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець. Зокрема, вказане порушення допущено стосовно ОСОБА_3 , яка прийнята на роботу у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» з 09.05.2024 року, відповідно до наказу від 08.05.2024 № 8-ВК та яку директор ОСОБА_1 не поінформувала про процедуру та встановлені КЗпП України строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватись працівник і роботодавець;

2) не виконано третій пункт припису: не надано підтверджуючих документів про усунення порушення вимог ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яке мало місце стосовно ОСОБА_2 при нарахуванні заробітної плати у вересні 2023 року. Так, заробітна плата ОСОБА_2 у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» не виплачувалась на умовах, визначених трудовим договором, а нижче встановленого державою мінімального розміру при виконанні роботи в режимі повної зайнятості. Основні трудові права працівників регламентовані ст.2 КЗпП України. Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою;

3) не виконано четвертий пункт припису: не надано підтверджуючих документів про усунення порушення вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України стосовно підміни понять ОСОБА_1 при розірванні трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, що застосовано персонально до працівника ОСОБА_2 , а не до відповідної посади згідно штатного розпису підприємства (а.с.8-9).

13 червня 2025 року головним державним інспектором відділу з питань праці північного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Колівошко Н.П. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЗХ/ЛВ/15057/023622/ПТ/ПС від 13.06.2025, якою директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика» області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень (а.с.10).

Позивач, вважаючи постанову № ЗХ/ЛВ/15057/023622/ПТ/ПС від 13.06.2025 протиправною, звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент складення припису 29.12.2023 року, так і на час складення акту 13.05.2025 року за результатами позапланової перевірки на предмет виконання припису від 29.12.2023 року, усунути та забезпечити дотримання вимог законодавства про працю фактично було неможливо, оскільки 29.12.2023 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_2 була звільнена з посади, яку обіймала у ТДВ «Золочівська швейна фабрика», тобто трудові відносини між сторонами було припинено. Разом з тим, суд вказав, що у матеріалах справи відсутні акти позапланової перевірки та відомості про можливе оскарження ОСОБА_2 наказу про звільнення в судовому порядку та поновлення на роботі.

Суд першої інстанції зазначив, що Міжрегіональним управлінням в основу притягнення до адміністративної відповідальності покладено порушення позивачем пункту другого припису від 29.12.2023 № ЗХ/ЛВ/39854/264/П в частині порушення вимог законодавства про працю, зокрема, і щодо допущеного порушення стосовно ОСОБА_3 , яка прийнята на роботу у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» з 09.05.2024, тобто підстави притягнення позивача до відповідальності набули ширшого обсягу, ніж ті, які останній необхідно було усунути згідно припису.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками і вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі – Закон № 877-V) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною сьомою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої-чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено особливості здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).

Так, абзацом 4 частини першої статті 6 Закону № 877-V передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною другою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Частиною першою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Міжрегіонального управління надійшли заяви фізичної особи від 01 серпня 2023 року (вх. № Ш-765/ЗХ-23 від 01 серпня 2023 року) та від 27 жовтня 2023 року (вх. № Ш-1147/ЗХ/-23 від 30 жовтня 2023 року), у яких повідомляється про порушення законодавства про працю з боку позивача. Зокрема, заявник вказує на порушення його трудових та загальногромадянських прав, невиплату заробітної плати в повному обсязі, примусу його до звільнення, організацію керівництвом ТДЗ «Золочівська швейна фабрика» та ПП «Колорит» цькування заявника, приниження його людської гідності, створення атмосфери нетерпимості стосовно заявника.

У зв`язку з наведеним, на підставі абзацу 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V, Міжрегіональним управлінням видано наказ від 28 грудня 2023 року №320/ЗХ-ЗК та направлення від 28 грудня 2023 року №ЗХ/1/15006-23, якими інспекторів праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині укладення трудового договору, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, виплати грошової компенсації, припинення трудових договорів у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» в період з 28 грудня 2023 року по 10 січня 2024 року.

У присутності директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика» Рущишин Я.М. у період з 12.50 год. 28 грудня 2023 року по 15.35 год. 29 грудня 2023 року проведено позапланову перевірку на ТДВ «Золочівська швейна фабрика» на предмет дотримання вимог законодавства про працю.

За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці на ТДВ «Золочівська швейна фабрика» уповноваженими особами Міжрегіонального управління складено Акт від 29 грудня 2023 року №ЗХ/ЛВ/39854/264, яким зафіксовано порушення вимог законодавства про працю.

У зв`язку з цим інспектором праці було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗХ/ЛВ/39854/264/П від 29 грудня 2023, яким зобов`язано директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика» усунути порушення вимог пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

На підставі абзацу 4 частини першої статті 6 Закону № 877-V Міжрегіональним управлінням видано наказ вих. № 286/ЗХ-ЗК від 08 травня 2025 року та направлення вих. № ЗХ/1/8020-25 від 08 травня 2025 року, якими відповідних посадових осіб Міжрегіонального управління уповноважено у період з 12 травня 2024 року по 13 травня 2025 року на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» на предмет додержання законодавства про працю в частині виконання вимог припису від 29 грудня 2023 року № ЗХ/ЛВ/39854/264/П.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, директор ТДВ «Золочівська швейна фабрика» Рущишин Я.М. не виконала законних вимог посадової особи територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю, а саме припису від 29.12.2023 № ЗХ/ ЛВ/39854/264/П в частині порушення вимог законодавства про працю.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не виконала пункти другий, третій та четвертий припису від 29.12.2023 № ЗХ/ЛВ/39854/264/П, оскільки нею не надано жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про усунення порушень, вказаних у зазначених пунктах припису.

Доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, зводяться до неможливості виконати припис, оскільки на момент складення припису, 29.12.2023 року, працівник ОСОБА_2 була звільнена з посади, яку обіймала у ТДВ «Золочівська швейна фабрика».

Колегія суддів наголошує, що предметом здійснення позапланового заходу контролю, що мав місце з 12 по 13 травня 2025 року, було додержання законодавства про працю в частині виконання вимог припису від 29 грудня 2023 року № ЗХ/ЛВ/39854/264/П, яким ОСОБА_1 як директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика», зобов`язано не лише усунути порушення вимог пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також забезпечити додержання норм законодавства про працю, тобто не порушувати його при здійсненні подальшої організації трудових відносин з усіма працівниками.

Колегія суддів наголошує, що припис органу нагляду спрямований на недопущення у майбутньому порушень у сфері трудових відносин.

Водночас, як встановлено, вимоги пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України продовжували порушуватись позивачем вже стосовно ОСОБА_3 , яка прийнята на роботу у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» з 09 травня 2024 року та яку директор ОСОБА_1 не поінформувала про процедуру та встановлені КЗпП України строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватись працівник і роботодавець.

Крім того, позивачем не надано підтверджуючих документів про усунення порушень вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яке мало місце стосовно ОСОБА_2 при нарахуванні заробітної плати у вересні 2023 року, що не виплачувалась на умовах, визначених трудовим договором, а - нижче встановленого державою мінімального розміру при виконанні роботи в режимі повної зайнятості.

Таким чином, є встановленим факт повторного недодержання законодавчих вимог, а отже суб`єкт господарювання не забезпечив виконання основного обов`язку, покладеного на нього приписом, а саме організацію трудових відносин у спосіб, передбачений законодавством про працю.

Дані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Положеннями статті 188-6 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КУпАП, виражається у невиконанні законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або створенні перешкод для діяльності цих органів.

Колегія суддів також враховує, що позивачем не надано жодних доказів про виконання припису.

Колегія суддів зазначає, що виконання припису полягає в усуненні усіх без виключень порушень, що зафіксовані в ньому. Тобто усунення одного чи декількох порушень, що не вичерпують усіх порушень (усіх пунктів припису), свідчить лише про його часткове виконання, що не може розцінюватись суб`єктом владних повноважень як повне виконання припису. Навіть за часткового виконання припису підстави для накладення адміністративного стягнення згідно ст. 188-6 КУпАП залишаються наявними.

Зважаючи на попереджувальну мету припису та його спрямованість на запобігання порушенням вимог законодавства про працю у майбутньому, такий залишився невиконаним, відтак колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене статтею 188-6 КУпАП, відтак підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у позові не підлягають відшкодуванню в користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року у справі №463/6054/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року