Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №240/24617/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24617/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

12 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави до Житомирської обласної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Хіміч Світлана Анатоліївна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено; позовну заяву керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави до Житомирської обласної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Хіміч Світлана Анатоліївна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави із позовом до Житомирської обласної ради, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Хіміч Світлани Анатоліївни, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 №936 "Про припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради";

- відмінити державну реєстрацію припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- нової (уточненої) позовної заяви із зазначенням уточнених позовних вимог у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України та викладених в позовній заяві обставин справи із зазначенням належного кола учасників справи та (або) викладенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

- окремого клопотання/заяви з відповідним обґрунтуванням про залучення до участі у справі комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову;

- окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.

10.11.2025 на виконання зазначеної ухвали суду позивач надав клопотання про залучення третьої особи, уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду.

Судом встановлено, що прохальна частина наданої уточненої позовної заяви ідентична позовній заяві яка надійшла вперше.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 27.10.2025 у вищезазначеній частині.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення до суду позивач, зокрема, повторно зазначає про те, що лише після фактичного ознайомлення з наданими 30.05.2025 Житомирською обласною радою матеріалами, встановлена незаконність рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 № 936. Враховуючи виявлені порушення 20.08.2025 Звягельською окружною прокуратурою до Житомирського окружного адміністративного суду скеровано позовну заяву в інтересах держави до Житомирської обласної ради та державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання протиправним, скасування рішення Житомирської обласної ради та відміну державної реєстрації припинення обласного санаторію. Разом з цим, 16.09.2025 Житомирським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позовної заяви Звягельської окружної прокуратури. Фактично матеріали надійшли на адресу Звягельської окружної прокуратури 10.10.2025, після чого вжито заходів до повторного звернення до суду у найкоротший термін. На підставі викладеного, просить поновити строки звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Керівник Звягельської окружної прокуратури просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради від 10.04.2025 №936 "Про припинення обласного санаторію радіаційного захисту для дорослого і дитячого населення Житомирської обласної ради шляхом приєднання до комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради".

Суд звертає увагу, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що наявності порушених інтересів держави у даній справи встановлено 30.05.2025 після отримання листа № p-5-21/422, виходячи із наступного.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора), відлік строку для звернення до суду Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення.

Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові наголосила, що установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З огляду на наведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виклала висновок про те, що підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання дотримання прокурором строку звернення до суду з позовом в інтересах держави, у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 дійшла висновків, що за своєю правовою природою повідомлення прокурором відповідного суб`єкта владних повноважень про майбутнє звернення прокурора до суду, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій. Направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апелянта про те, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід визначати з часу ознайомлення прокурором з усіма матеріалами та документами, які свідчать про порушення інтересів держави, є необґрунтованими, оскільки витребування прокурором документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Дата отримання прокурором необхідних документів та результати опрацювання належних матеріалів не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Окрім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено жодних поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його можливості звернення до суду в межах тримісячного строку.

Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного суду від 30 серпня 2023 року у справі №520/6827/22.

Підсумовуючи наведене, позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

Суд зазначає, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх належних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуального права на подання адміністративного позову.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.