Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №120/3582/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3582/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

12 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2024 року № 0290550703, яким обслуговуючому кооперативу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7586789 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3793395 гривень, та від 19 серпня 2024 року № 0290580703, яким кооперативу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 577557 гривень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишено без задоволення. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що норми Податкового кодексу України та КАС України встановлюють різні строки звернення до суду за даних обставин, тому в даному випадку мають застосовуватися строки встановлені КАС України, а тому в цій категорії справ була відсутня чітка правова позиція Верховного Суду.

Також вказано, що зміна керівника кооперативу, а також відсутність в розпорядженні кооперативу необхідних документів для подання позову, унеможливила вчасно звернутися позивачеві до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спорів є коротшими, ніж звичайні строки.

Зазначено, що позивач звернувся з позовом до суду після закінчення місячного строку для звернення до адміністративного суду, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України лише у березні 2025 року.

Крім того, відповідач надав також додаткові пояснення у справі та зазначив, що позивач, маючи дійсний намір своєчасно оскаржити спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення, не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, із повідомленням суду, що первинні документи щодо контрагентів будуть подані до суду одразу після їх отримання та наданням доказів, що підтверджують такі обставини. Саме така поведінка позивача свідчила б про добросовісне користування процесуальними правами та обов`язками відповідно до вимог пункту 2 частини третьої, пункту 4 частини п`ятої статті 44, частин другої, четвертої статті 79 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0290550703 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7586789 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3793395 гривень) та № 0290580703 (яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 577557 гривень).

09 вересня 2025 року обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" подав до Державної податкової служби України скаргу на згадувані вище податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 18 вересня 2024 року № 28196/6/99-00-06-01-04-06 продовжено строк розгляду скарги до 09 листопада 2024 року та повідомлено про це заявника, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

31 жовтня 2024 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 32808/6/99-00-06-01-04-06, яким податкові повідомлення рішення від 19 серпня 2025 року № 0290550703 та № 0290580703 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Рішення за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України направлено позивачеві та отримано уповноваженою особою позивача 07 листопада 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2024 року № 0290550703, яким обслуговуючому кооперативу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7586789 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3793395 гривень, та від 19 серпня 2024 року № 0290580703, яким кооперативу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 577557 гривень.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що наведені представницею позивача обставини не є такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого строку звернення до адміністративного суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом позивачем не наведено.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому подане представницею позивача клопотання слід залишити без задоволення.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України.

Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Ключовим у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Питання додержання строку звернення до суду з позовом в частині оскарження податкових повідомлень-рішень (як у випадку використання процедури адміністративного оскарження спірного рішення, так і у випадку її не використання) було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій сформулював висновок про те, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 Податкового кодексу України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Оскільки строк давності не є процесуальним строком, а отже, не визначає строк звернення до суду із позовом, тому не містять протиріч із усталеною судовою практикою щодо строку звернення до суду і наведені у зазначених постановах висновки про те, що право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56) може бути реалізовано протягом строку давності у 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення без використання процедури досудового вирішення спору становить шість місяців, тоді як строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення з використанням процедури досудового вирішення спору становить один місяць. Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно матеріалів справи, 19 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0290550703 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7586789 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3793395 гривень) та № 0290580703 (яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 577557 гривень).

09 вересня 2025 року обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" подав до Державної податкової служби України скаргу на згадувані вище податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 18 вересня 2024 року № 28196/6/99-00-06-01-04-06 продовжено строк розгляду скарги до 09 листопада 2024 року та повідомлено про це заявника, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

31 жовтня 2024 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 32808/6/99-00-06-01-04-06, яким податкові повідомлення рішення від 19 серпня 2025 року № 0290550703 та № 0290580703 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Рішення за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України направлено позивачеві та отримано уповноваженою особою позивача 07 листопада 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас до суду із позовною заявою щодо оскарження податкових повідомлень-рішень позивач звернувся 19 березня 2025 року (до відділення поштового зв`язку таку подано 31 січня 2025 року, про що свідчить проставлений на потовому конверті відбиток штемпелю).

Отже, позовна заява подана з пропущенням позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, що визначений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, адже рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги позивача на податкові рішення останнім отримано 07 листопада 2024 року, а з позовом щодо оскарження прийнятих рішень кооператив звернувся 31 січня 2025 року (адже саме цього дня позов передано на поштове відділення).

Разом з тим, апеляційний суд відхиляє твердження представника позивача на те, що на момент звернення обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до суду із позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень не існувало єдиної судової практики щодо визначення строків звернення до суду у справах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які пройшли процедуру адміністративного оскарження, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ще у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 дійшла висновку, що загальною нормою є частина четверта статті 122 КАС України, а спеціальною нормою є пункт 56.19 статті 56 ПК України.

Велика Палата звернула увагу на те, що судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень.

Отже, на момент звернення до суду з цим позовом існувала стала правова позиція Верховного Суду у справах щодо оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору і такий строк становить місяць з дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а тому доводи про відсутність станом на момент звернення до суду з цим позовом сталої судової практики у спорах подібної категорії не знайшли свого підтвердження.

Водночас, як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача посилалася на те, що причинами невчасного звернення до суду слугувала зміна керівника в обслуговуючому кооперативі "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" у липні 2024 року, а також відсутність в розпорядженні кооперативу всіх необхідних документів для подання позову.

Однак такі судження не заслуговують на увагу, адже зміна керівника в обслуговуючому кооперативі "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" мала місце в липні 2024 року, натомість оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 19 серпня 2024 року.

При цьому, згідно матеріалів справи, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" оскаржував такі рішення контролюючого органу до Державної податкової служби України вже за нового керівника.

Посилання представниці позивача на відсутність у кооперативу необхідних документів для звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини не впливають на визначення моменту, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів оскаржуваними податковими рішеннями.

Крім того, позивач не був позбавлений можливості при поданні позову заявити клопотання про витребування доказів, які, на його думку, сприяли б повному та всебічному розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені представницею позивача обставини не є такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого строку звернення до адміністративного суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом позивачем не наведено.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.