Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №560/3830/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3830/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

12 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222550014111 від 13.11.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.2008 по 01.09.2013 на посадах методиста, в.о. заступника директора з навчальної роботи Кам`янець-Подільського індустріального технікуму, Державного вищого навчального закладу Кам`янець-Подільського індустріального коледжу, викладача української мови, української літератури, української мови (за професійним спрямуванням), провести перерахунок усього наявного у неї спеціального стажу, включаючи зарахований за цим рішенням, вирішити питання призначення та виплати пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 26.05.2023 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням від 02.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугу років в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №560/20981/23 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.06.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за заявою від 26.05.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2023 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_2 від 26.05.2023 та прийняло рішення №222550014111 від 13.11.2024, яким відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки остання не набула необхідного стажу на посадах що дає право на пенсію за вислугу років. У рішенні зазначено про те, що страховий стаж заявниці становить 31 рік 09 місяців 9 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та спеціального стажу зараховані усі періоди. Спеціальний стаж становить 16 років 04 місяці 19 днів.

Також з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №1148-451/Б-03/8-2200/25 від 20.01.2025 встановлено, що згідно з записами трудової книжки від 15.08.1995 №5367204, ОСОБА_1 працювала з 15.08.1995 по 22.11.1999 на посаді вихователя дитячого садка №9, з 30.08.2000 по 31.08.2008 на посаді викладача української мови і літератури, з 01.09.2008 по 31.08.2012 на посаді методиста, з 01.09.2012 по 01.09.2013 на посаді заступника директора з навчальної роботи, з 02.09.2013 по 10.10.2017 на посаді заступника директора з навчальної роботи Кам`янець-Подільського індустріального технікуму. До заяви остання надала довідку від 17.05.2023 №267, видану Кам`янець-Подільським фаховим коледжем індустрії, бізнесу та інформаційних технологій, про період роботи з 01.09.2008 по 01.09.2013 за сумісництвом на посаді викладача української мови і літератури. Згідно з наданими для призначення пенсії документами станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи становить 16 років 4 місяці 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років (26 років 6 місяців). До спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано період роботи з 01.09.2008 по 31.08.2012 на посаді методиста, з 01.09.2013 по 01.09.2013 на посаді в.о. заступника директора з навчальної роботи, оскільки зазначені посади у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації Переліком не передбачені. Також зазначено, що відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.09.2008 по 01.09.2013 за сумісництвом на посаді викладача української мови і літератури, оскільки робота за сумісництвом на посадах, передбачених Переліком, до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховується.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернулась з позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Положеннями статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

В подальшому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016, також, було внесено зміни, відповідно до яких, пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року».

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року. Отже, з 04 червня 2019 при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 28 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII "Про вищу освіту" (надалі - Закон №1556-VII) в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність.

У пункті 1 частини першої статті 31 Закону України від 06.06.2019 №2745-VIII "Про фахову передвищу освіту" визначено, що фаховий коледж - заклад фахової передвищої освіти або структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям фахової передвищої освіти, може проводити дослідницьку та/або творчу мистецьку, та/або спортивну діяльність, забезпечувати поєднання теоретичного навчання з навчанням на робочих місцях. Фаховий коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої освіти професійного та академічного спрямування, професійної (професійно-технічної) та/або початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти, та/або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Фаховий коледж, який здійснює освітню діяльність у системі фахової спеціалізованої передвищої освіти, має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття базової загальної середньої освіти, якщо наскрізна освітньо-професійна програма передбачає підготовку фахового молодшого бакалавра на основі початкової загальної середньої освіти.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Закону №1556-VII науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність. Педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

В силу приписів пункту 2 частини другої статті 55 Закону №1556-VII посада методиста віднесена до основних посад педагогічних працівників закладів вищої освіти.

За змістом частини третьої статті 55 Закону №1556-VII повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), де до посад педагогічних працівників віднесено посади завідувача, завідувача філією, заступника завідувача філією з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, начальника вищого навчального закладу I та II рівня акредитації, професійно-технічного навчального закладу, а також посаду методиста.

Згідно з Переліком посад педагогічних працівників посада заступника директора з навчальної роботи в закладах фахової передвищої освіти (коледж, технікумах, училищах) включається до посад з правом на пенсію за вислугу років. Якщо особа офіційно виконує обов`язки (в.о) заступника директора з навчальної роботи, наказом призначена на цю посаду та виконує функціональні обов`язки повною мірою, то цей період також повинен бути включений до спеціального стажу, протилежного відповідач суду не довів.

Що стосується зарахування спірних періодів роботи позивачки за сумісництвом, суд виходить з такого.

Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78. В пункті 4 вказаного Порядку передбачено, що працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Отже, зарахування роботи на посаді вчителя до педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи роботою за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Наявними у справі доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посадах педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу та з обсягом понад 180 викладацьких годин на навчальний рік, відтак ці періоди необхідно зарахувати до її спеціального стажу (а.с. 20).

З огляду на це, суд вірно вказав, що у спірному рішенні відповідач помилково визначив у позивачки наявність спеціального стажу 16 років 04 місяці 19 днів, тоді як він повинен становити не менше ніж 25 років.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №470/402/17 щодо аналогічних правовідносин.

Водночас, оскільки суд не може самостійно перераховувати відповідні періоди страхового або пільгового стажу, які мають значення для вирішення питання призначення, перерахунку або обчислення пенсій, оскільки такі повноваження належать саме пенсійному органу, як і відповідальність за правильність такого обчислення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач повинен перерахувати весь спеціальний стаж позивачки, включаючи зарахований за цим рішенням, та вирішити питання призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.