Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №400/11188/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11188/23

Перша інстанція: суддя Величко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 04.09.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУПФ) у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області” від 19.06.2023 року №33/35-Т-20/Ез та зобов`язано ГУПФ здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Миколаївській області" від 19.06.2023 року №33/35-Т-20/Ез, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили. По справі видано виконавчий лист.

30.07.2025 року від ГУПФ надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.374 КАС України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так, наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року суд змінив спосіб та порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №400/11188/23 із: "Зобов`язати ГУПФ здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Миколаївській області" від 19.06.2023 року №33/35-Т-20/Ез, з урахуванням раніше виплачених сум." на: "Стягнути з ГУПФ на користь ОСОБА_1 нараховану суму доплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2023 року у розмірі 341465,55 грн."

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, на виконання відповідного рішення суду видається один виконавчий документ. Нормами процесуального закону не передбачено можливості повторної видачі виконавчого листа після прийняття судового рішення про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

При цьому, позивач не позбавлений права пред`явлення оригіналу виконавчого листа та ухвали суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду до примусового виконання.

Відповідно до ч.1-2 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 року №845 (Порядок №845) передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); - оригінал виконавчого документа; - судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); - оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Отже, оригінал виконавчого листа у справі №400/11188/23 є документом, необхідним для перерахування коштів згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку №845.

Враховуючи наведене, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області – залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький