Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 11 січня 2026 р.
Справа: №160/17027/25
Суддя: Семененко Я.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17027/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (суддя О.В. Царікова) у справі № 160/17027/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження у розрахунках пенсії та її максимального розміру позивачу, порушуючи чинні судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справам №160/6725/24, №160/31440/23 та №160/28469/24;
- зобов`язати відповідача здійснити обчислення пенсії з 01.03.2023 року позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2023 №ФД116743 про грошове забезпечення з урахуванням індексацій пенсії відповідно до постанов КМУ №118, 168, 209 та щомісячної доплати в сумі 2000 грн. відповідно до постанови КМУ №713 без обмеження їх максимальною величиною, з урахуванням чинних судових рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справам №160/6725/24, №160/31440/23 та №160/28469/24 без застосування положень ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», підтверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, які порушують вимоги Конституції України, інших Законів України та норм Міжнародного права, з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнути з відповідача нараховану пенсію з 01.03.2023 року позивачу не виплачену частку пенсії без обмеження її максимальною величиною з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів, які не були своєчасно виплачені по дату фактичного виконання судового рішення (по день фактичної виплати) відповідно до частини другої ст. 55 Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- визнати протиправним обмеження у нарахуванні згідно постанови КМУ №103 від 01.02.2018 р. коштів у сумі 3508,29 грн. замість 4677,72 грн., виплати пенсії від 01.01.2020 р. по цей день на 1169,43 грн. у місяць менше та стягнути з відповідача на ім`я позивача неотримані 76012,95 грн.;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 250000 грн., яка спричинена стражданнями у зв`язку із тривалою невиплатою нарахованої на своєчасно не отриманої
пенсії відповідно до чинних судових рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справам №160/13726/23, №160/6725/24, №160/31440/23 та №160/28469/24, що призвели до гострого трансмурального інфаркту міокарду – тривалою госпіталізацією та операцією по введенню стента XiencePRO в праву променеву артерію – стентування ПМШГ;
- враховуючи безвідповідальне ставлення відповідача до виконання судових рішень зобов`язати відповідача протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали подати до суду звіт про виконання цього рішення в частині нарахування та виплати позивачу пенсії в повному розмірі без обмеження її максимальної величиною;
- встановити судовий контроль за виконання судового рішення та попередити керівника відповідача про накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обмеження у розрахунках пенсії повивача, зокрема шляхом встановлення її максимального розміру, свідчить про вчинення пенсійним органом протиправних дій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити обчислення пенсії з 01.03.2023 року позивача з урахуванням максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат та з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/28469/24.
В іншій частині позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що оскільки пенсія позивача на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах № 160/31440/23, 160/6725/24, 160/28469/24 перераховувалася з підвищеного розміру грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет відповідного року, то підстави для її індексації в силу приписів постанов № 118, №168, №185, №209 відсутні.
Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24, згідно яких перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації в розмірі, передбаченому постановами № 168 та №185.
Також, суд вказав, що перерахунок пенсії здійснений у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік визначає відсутність підстави для виплати позивачу щомісячної доплати в сумі 2000 грн. згідно постанови КМУ №713.
Разом з тим, суд з`ясував, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо обмеження розміру пенсії позивача сумою 23610,00 грн., адже суд вважав неспроможними покликання відповідача з відповідним нормативним обґрунтуванням на обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, суд вказав про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що перерахунок його пенсії на виконання рішень суду не є підставою для припинення виплати позивачу індексації пенсії згідно постанови КМУ №168 та №185, а також доплати у розмірі 2000 грн. згідно постанови КМУ №713. Наполягає, що застосування до пенсії позивача коефіцієнтів згідно постанови КМУ №1 є протиправним та обмежує гарантоване право позивача на належний соціальний захист. Зауважує, що йому протиправно не виплачено кошти з 01.01.2020р. у розмірі 76012,95 грн. через виконання постанови КМУ №103.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року у справі №160/13726/23, адміністративний позов позивача задоволено частково, та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки від 15.02.2023 за № ФД116743 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року у справі №160/13726/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 65% від грошового забезпечення 21516,15 грн., яке зазначено у довідці від 15.02.2023 № ФД116743, та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.10.2023 в сумі 348736,31 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 160/31440/23, адміністративний позов позивача задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, з 01.07.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату індексації пенсії за вислугу років, починаючи з 01.03.2023 року, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, у розмірі її фактичного нарахування, у повному обсязі, без обмеження індексації максимальним розміром 1500 гривень, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі № 160/6725/24, адміністративний позов позивача задоволено частково, та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 03.01.2024 № ФД 116743, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01.02.2023, з урахуванням виплачених платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №160/6725/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 65% від грошового забезпечення 33492,15 грн., яке визначено станом на 01.01.2023 та зазначено у довідці від 03.01.2024 №ФД 116743, та нараховано доплату пенсії за період з 01.02.2023 по 30.09.2024 в сумі 8566,02 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у справі №160/28469/24, адміністративний позов позивача задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб» та Рішення Конституційного Суду №7-рн/2016 від 20.12.2016, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у справі №160/28469/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром та нараховано доплату пенсії за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 в сумі 10918,70 грн.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо обмеження у розрахунках пенсії позивача, зокрема шляхом встановлення її максимального розміру, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Таким чином, положеннями ст. 46 Закону №4059-ІХ та Постанови КМУ №1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії.
Колегія суддів з`ясувала зі змісту матеріалів справи, що положення ст. 46 Закону №4059-ІХ та Постанови КМУ №1 до розрахунку пенсії позивача пенсійним органом не застосовуються, адже пенсія позивачу обчислена в межах максимального розміру.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 за №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", а тому для визнання протиправними таких дії відповідача підстави відсутні, адже право позивача в цій частині не є порушеним.
Водночас, зі змісту матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган нарахував та виплатив позивачу пенсію з 01.02.2023 по 28.02.2025 року без обмеження її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, однак з 01.03.2025 року пенсія позивачу нарахована та виплачена пенсійним органом з обмеженням її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Стосовно обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд в ухвалах від 25 лютого 2025 року у справі №200/116/25 та від 26 лютого 2025 року у справі 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Відтак, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій пенсійного органу щодо нарахування та виплати позивачу з 01.03.2025 року пенсії з обмеженням її максимальним розміром, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.03.2025 року пенсію без обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно індексації пенсії позивача та доплати до пенсії згідно постанови КМУ №713 від 14 липня 2021 року.
Відповідно до ст.64 Закону № 2262-XII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №2040-IX (застосовується з 1 березня 2022 року), у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
16.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Офіційний вісник України, 2021 р., №57, ст. 3525).
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, наведені положення Закону № 2262-XII та постанови КМУ №118 визначають як умову для здійснення індексації пенсії - у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, так і передбачають те, що підвищення пенсії (індексація) враховується під час подальших перерахунків пенсії.
З наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії позивача, які здійснено пенсійним органом, апеляційний суд з`ясував, що підвищення пенсії (індексація) позивачу згідно постанови КМУ №118 припинено з 01.01.2025 року.
Однак, матеріалами справи не підтверджено, що пенсія позивача перераховувалась у попередньому календарному році (2021 рік) та до дати індексації пенсії включно у році 2022 році, зокрема з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а отже колегія суддів дійшла висновку, що підстави для припинення виплати позивачу індексації в розмірі, передбаченому Постановою № 118, відсутні, а отже дії пенсійного органу щодо такого припинення виплати є протиправними.
Разом з тим, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 16.12.2024 за результатом розгляду справи № 400/6254/24 як зразкової, згідно з яким перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Колегія суддів з`ясувала, що на виконання рішення суду у справі №160/6725/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 у розмірі 65% від грошового забезпечення 33492,15 грн., яке визначено станом на 01.01.2023 та зазначено у довідці від 03.01.2024 №ФД 116743.
Тобто, позивачу здійснено з лютого 2023 року перерахунок пенсії з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а тому такий перерахунок виключає право позивача на нарахування та виплату індексації до пенсії згідно постанови КМУ №168 та доплати до пенсії згідно постанови КМУ №713, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Положеннями п.2 постанови КМУ від 25 лютого 2025 р. № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Також, п.3 цієї постанови КМУ установив, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже, пунктом 3 постанови №209 чітко встановлено обмеження розміру збільшення 1500 грн.
Колегія суддів дослідила, що позивачу підвищено пенсію з 01.03.2025 року на коефіцієнт збільшення, установлений постановою КМУ №209, в межах граничної суми збільшення, що свідчить про правомірність дій пенсійного органу, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, з метою належного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії без підвищення (індексації) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії з підвищенням (індексацією) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» , з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо компенсації втрати частини доходів.
Частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації положень Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №159, пунктами 2, 3 якого передбачив, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу, яка нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат у повному розмірі.
Разом з тим, оскільки пенсійним органом перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року не було здійснено, відповідно розмір доплати та компенсації втрати частини доходів пенсійним органом не розраховано, позовні вимоги стосовно стягнення на користь позивача з відповідача сум пенсії та компенсації втрати частини доходів є передчасними та не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів зі змісту матеріалів справи дослідила, що позивачу з 01.01.2020 року підвищення пенсії виплачується у повному розмірі – 100%, а отже доводи скаржника про наявність підстав визнати протиправними дії пенсійного органу щодо нарахування позивачу підвищення пенсії з 01.01.2020 року є безпідставними, тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Стосовно стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
Водночас Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року в справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року в справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року в справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року в справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року в справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року в справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року в справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року в справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року в справі №420/7423/19 та від 25 березня 2021 року в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Із врахування вищезазначених правових норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Вирішуючи спір, в цій частині заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між предметом спору та заподіянням йому моральної шкоди.
З огляду на наведені позивачем аргументи, заподіяння моральної шкоди позивач фактично пов`язує із неправомірністю дій пенсійного органу щодо нарахування та виплати пенсії позивачу.
Натомість, сам по собі факт неправомірності дій відповідача не може свідчити про заподіяння особі моральної шкоди. Тобто, сам лише факт порушення прав позивача у спірному випадку не може слугувати виключною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.
Суд зауважує, що необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну немайнову шкоду є не лише встановлена неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, а й наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою.
Позивач під час розгляду справи не навів переконливих доводів з належним їх обґрунтуванням і підтвердженням, що внаслідок вчинення відповідачем дій йому було заподіяно моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість позову, в частині заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду, колегія суддів зауважує, що в силу положень ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, перебирати цю функцію суд апеляційної інстанції не може, а отже з цих мотивів апеляційний суд не має підстав для задоволення вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій пенсійного органу щодо нарахування та виплати позивачу з 01.03.2025 року пенсії з обмеженням її максимальним розміром, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.03.2025 року пенсію без обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ; визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.205 року пенсії без підвищення (індексації) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії з підвищенням (індексацією) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ.
Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до приписів ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір 1211,20 грн. за подання позову, судовий збір у розмірі 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги.
Отже, згідно ч.3 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1514 грн.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 319, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 160/17027/25 – скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2025 року пенсії без обмеженням її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії без підвищення (індексації) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2025 року пенсії з урахуванням підвищення (індексації) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 1514,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 12.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua