Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №160/9481/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9481/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (суддя М.М. Бухтіярова) у справі № 160/9481/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2025 №04605007235 про відмову позивачці в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 18.03.2025 №73 та від 18.03.2025 №74;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивачку на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 21 березня 2025 року, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Державною митною службою України від 18.03.2025 №73 та від 18.03.2025 №74, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 09.08.1993 по 01.10.2013 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.03.2025 позивачка подала заяву №1461 та документи про перехід на пенсію за віком згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993. За принципом екстериторіальності заяву передано для розгляду до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду заяви пенсійним органом прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії – переведенні на інший вид пенсії (з пенсії за віком – на пенсію держслужбовця) від 27.03.2025 №04605007235, з огляду на відсутність станом на день

набрання чинності Законом України «Про державну службу» стажу не менше 20 років на посадах державної служби. В оскаржуваному рішенні зазначено, що для зарахування періодів роботи в органах Митної служби України до стажу державної служби відсутні підстави, оскільки у дані періоди позивачці присвоювалися спеціальні звання. Позивачка з рішенням пенсійного органу не погоджується та вважає його протиправним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2025 №046050007235;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачці до стажу державної служби періоди її роботи на посадах в митних органах з 09.08.1993 по 01.10.2013;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 21.03.2025 та здійснити виплату з урахуванням проведених платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Суд дослідив, що позивачка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років), а отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення пенсійного органу від 27.03.2025 №046050007235 є необґрунтованим та безпідставним, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважав за необхідне відновити порушене право позивачки шляхом зобов`язання пенсійного органу перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 21.03.2025, тобто з дати звернення, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивачки у даному випадку є належним і це необхідне для ефективного захисту порушеного права.

Разом з тим, суд зауважив, що позовні вимоги в частині зобов`язання перевести на пенсію державного службовця «у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Державною митною службою України від 18.03.2025 №73 та від 18.03.2025 №74» не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів порушеного права в цій частині позовних вимог. Позаяк, станом на час розгляду справи пенсійним органом не здійснено переведення позивачки на інший вид пенсії, не здійснено відповідний розрахунок пенсії. Водночас, судовому захисту підлягає лише порушене право, захист непорушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вказав про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що для зарахування періодів роботи позивачки в органах Митної служби України до стажу державної служби відсутні підстави, адже позивачці присвоювалися спеціальні знання. Наполягає, що спірне рішення від 27.03.2025 є правомірним, адже позивачка немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону №3723 та актами КМУ.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зобов`язавши пенсійний орган також встановити позивачці пенсію у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Державною митною службою України від 18.03.2025 №73 та №74.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції хибно вважав, що не підлягають задоволенню вимоги щодо переведення на пенсію державного службовця у розмірі 60% відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 18.03.2025 №73 та №74. Зауважує, що звертаючись до пенсійного органу, позивачка виконала вимоги Закону №3723 та постанови КМУ №622. Звертає увагу, що довідки від 18.03.2025 №73 та №74 повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає, що зобов`язавши пенсійний орган вчинити дії, суд першої інстанції обрав спосіб захисту, який не може вважатися ефективним.

Разом з тим, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить залишити апеляційну скаргу пенсійного органу без задоволення, як необґрунтовану.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС 046150007235 страховий стаж позивачки станом на дату призначення пенсії (03.07.2020) становить 32 роки 01 місяць 16 днів, до якого зараховано такі періоди: з 01.09.1978 по 16.06.1983 – навчання у вищих/середніх навчальних закладах – 4 роки 9 місяців 16 днів; з 29.06.1986 по 14.08.1987 – догляд за дитиною до 3 років – 1 рік 1 місяць 16 днів; з 15.08.1987 по 05.08.1993 – 5 років 11 місяців 21 день; 09.08.1993 по 24.07.1997 – 3 роки 11 місяців 16 днів; з 25.07.1997 по 31.12.2003 – 6 років 5 місяців 7 днів; з 01.01.2004 по 21.10.2010 – 6 років 10 місяців 0 днів; з 22.10.2010 по 31.03.2012 – 1 рік 6 місяців 0 днів; 01.04.2012 по 31.05.2013 – 1 рік 2 місяці 0 днів; з 01.06.2013 по 31.10.2013 – 0 років 5 місяців 0 днів.

21.03.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ обслуговування громадян №19 (сервісний центр)) із заявою про перехід на інший вид пенсії.

Відповідно до розписки-повідомлення до заяви від 21.03.2025 №1461 було долучено довідку про заробітну плату (спец пенсії) №73 від 18.03.2025, №74 від 18.03.2025; довідка про прийняття на роботу (навчання) №32 від 12.03.2025; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру 2228231922; заява про призначення/перерахунок пенсії від 21.03.2025; лист Міністерства фінансів України №08040-11-61/35464 від 19.12.2023; паспорт.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатом розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 27.03.2025 №046050007235, згідно з яким було відмовлено у перерахунку пенсії - у переході з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

В обґрунтування такого рішення пенсійним органом зазначено наступне. Згідно з пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХII мають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають не менше як 20 років стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Водночас, згідно статті 3 Закону №889-VIII його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Згідно з записів трудової книжки позивачка з 09.08.1993 по 23.05.2013 працювала в Органах Митної служби України. Наявні записи про прийняття присяги державного службовця 14.06.1995 та останнє персональне звання митної служби «Радник митної служби 2 рангу» 27.11.2006. Таким чином, для зарахування періодів роботи в органах Митної служби України до стажу державної служби відсутні підстави, оскільки у дані періоди позивачці присвоювалися спеціальні звання.

Вважаючи рішення від 27.03.2025 №046050007235 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (який набрав чинності з 01.05.2016).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 27.03.2025 №046050007235, яким позивачці відмовлено у перерахунку пенсії - у переході з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

Так, за змістом спірного рішення пенсійний орган встановив, що згідно записів трудової книжки позивачка з 09.08.1993 по 23.05.2013 працювала в органах Митної служби України, для зарахування періодів роботи в органах Митної служби України до стажу державної служби відсутні підстави, оскільки у дані періоди позивачці присвоювалися спеціальні звання.

Апеляційний суд звертає увагу, що положеннями п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно п. 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відтак, керуючись п.2 Порядку №283, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зарахування позивачці до її стажу державної служби періоду роботи з 09.08.1993 по 01.10.2013 в органах митного контролю. Натомість, зворотні доводи апеляційної скарги пенсійного органу про відсутність підстав для такого зарахування, свого підтвердження не знайшли.

Колегія суддів з`ясувала, що на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії позивач досягла віку 64 роки, її загальний страховий стаж становить більше 32 років. Як правильно дослідив суд першої інстанції, за умови врахування спірних періодів роботи позивача до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менш як 20 років.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII позивачка має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII, у зв`язку із чим спірне рішення пенсійного органу від 27.03.2025 №046050007235 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

В спірному випадку відмова пенсійного органу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ґрунтувалась на відсутності підстав для такого переведення.

Тобто, орган Пенсійного фонду України взагалі заперечував право позивачки на переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», тому, враховуючи наведені обставини, питання щодо відсотків від заробітку та врахування відомостей в довідках, виданих Державною митною службою України від 18.03.2025 №73 та від 18.03.2025 №74, пенсійним органом не вирішувалося, внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в цій частині, адже в адміністративному судочинстві захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що вимоги про зобов`язання пенсійного органу перевести позивачку на пенсію державного службовця у розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Державною митною службою України від 18.03.2025 №73 та від 18.03.2025 №74, є передчасними.

Посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №560/9407/22 суд апеляційної інстанції вважає помилковим, адже правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі №560/9407/22, не є подібними.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 319, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 160/9481/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 12.01.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров