Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №534/2964/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 р.Справа № 534/2964/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Солоха О.В., повний текст складено 20.11.25 по справі № 534/2964/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Поліцейського СРПГ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Мальцева Богдана Олександровича

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Поліцейського СРПГ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, в якому просить суд: скасувати постанову рядового поліції ВП-2 Кременчуцького районного управління поліції, ГУНП у Полтавській області Мальцева Богдана Олександровича, серія ГАВ №182954 від 15 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн за ст.183 КУпАП.

В адміністративному позові позивачка заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом та клопотання про звільнення від сплати судового збору згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07.11.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву залишено без руху. Надано позивачці десятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, який починає свій перебіг з дня отримання нею копії даної ухвали.

Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримала 12.11.2025 в приміщенні суду.

17.11.2025 позивачкою надано до суду: відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.11.2025 про відсутність інформації щодо джерел / сум виплачених доходів та утриманих податків за 2024-2025 роки; довідку Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу станом на 17.11.2025; наказ від 15.10.2025 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20.11.2025 та вирішити питання про направлення справи для слухання по суті до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перед тим як сплатити судовий збір, позивачка надала до суду довідки про свій матеріальний стан та вирішила скористатись 10-денним терміном для усунення недоліків, бо саму ухвалу суду про залишення позову без руху отримала у Горішньоплавнівському міському суді 12.11.2025. Тобто 10-денний термін спливав 22.11.2025, але суд першої інстанції своєю постановою від 20.11.2025, повернув позов, порушивши право позивачки на усунення недоліків - на два дні, а саме позивачка могла це зробити (усунути недоліки) 21 та 22 листопада 2025 року.

Головне управління Національної поліції в Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20.11.2025 без змін. Зазначає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовом. Вказує, що у постанові серії ГАВ №182954 від 15.10.2021 зазначено підпис ОСОБА_1 про отримання примірника постанови. Відтак, 15.10.2021 позивачці було відомо, що відносно неї винесена постанова серії ГАВ №182954 від 15.10.2021 про адміністративне правопорушення.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Головне управління Національної поліції в Полтавській області подало до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою судовий збір сплачено не було, клопотання про звільнення від сплати судового збору також подано не було. Інші недоліки ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 07.11.2025, викладені в мотивувальній частині ухвали, позивачка також не усунула.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.п. 3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до п.п. 1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано переконливих доказів того, що її майновий стан не дозволяє їй сплатити судовий збір в сумі 605 грн 60 коп. (зокрема відомостей з пенсійного фонду за 2024-2025 роки; довідка з податкового органу надана станом на 02.10.2015, а позов подано у листопаді 2025 року), а також зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка обґрунтовано стверджує про необхідність призначення почеркознавчої експертизи, яка не є безкоштовною, тому клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 грн 50 коп. (3028 х 0,2 = 605 грн 60 коп.), який необхідно сплатити позивачці.

Також, в ухвалі суду про залишення позову без руху зауважено, що позивачка зазначає причиною пропуску строку звернення до суду те, що начебто дізналася про існування оскаржуваної постанови після того, як було заблоковано її рахунок, у вересні 2025 року, однак доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надає.

Разом з тим, звернуто увагу, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а тому вони не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено позивачці строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви – десять днів з дня отримання нею копії даної ухвали.

При цьому, конкретного формулювання, що потрібно подати позивачці до суду на усунення недоліків позовної заяви, ухвала Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07.11.2025 не містить.

Згідно з ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Однак, в порушення ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначено способу усунення недоліків позовної заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що 17.11.2025 позивачкою надано до суду: відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.11.2025 про відсутність інформації щодо джерел / сум виплачених доходів та утриманих податків за 2024-2025 роки; довідку Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу станом на 17.11.2025; наказ від 15.10.2025 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Не зважаючи на подання до суду вказаних документів, суд першої інстанції в ухвалі про повернення позову зазначив, що клопотання про звільнення від сплати судового збору подано не було, що колегія суддів вважає надмірним формалізмом, оскільки таке клопотання було заявлено у позовній заяві і на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху додані додаткові документи, тому суд першої інстанції повинен був вирішити питання наявності / відсутності підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору.

Колегія суддів звертає увагу, що вимогами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаний цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №120/3505/22 від 02.11.2023 у справі №120/6039/22 від 18.01.2024 у справі №520/495/23, від 30.04.2025 у справі № 207/1966/24.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.11.2025, інформація щодо джерел / сум виплачених доходів та утриманих податків за 2024-2025 роки в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України від 17.11.2025 відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхованих виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в Реєстрі застрахованих осіб відсутні.

У відповідності до довідки Горішньоплавнівського управління Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості від 06.10.2025, позивачка не перебуває на обліку в Горішньоплавнівському управлінні Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості як безробітна та не отримує допомогу по безробіттю.

Отже, матеріалами справи підтверджено майновий стан позивачки, а саме відсутність річного доходу за попередній календарний рік перед зверненням з позовом.

Однак, судом першої інстанції не враховано наданих позивачкою документів та не вирішено питання наявності / відсутності підстав для звільнення її від сплати судового збору.

При цьому, щодо посилання суду першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху на те, що у позовній заяві позивачка обґрунтовано стверджує про необхідність призначення почеркознавчої експертизи, яка не є безкоштовною, колегія суддів звертає увагу, що в позові позивачка зазначає, що планує клопотати про проведення почеркознавчої експертизи і такі плани жодним чином не підтверджують її річний дохід за попередній календарний рік перед зверненням з позовом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надані позивачкою додаткові документи на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, які підтверджують майновий стан позивачки, суд першої інстанції повинен був вирішити питання наявності / відсутності підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав несплати судового збору та не надання до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, є помилковими.

Також, в ухвалі про повернення позовної заяви зазначено, що інші недоліки ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 07.11.2025, викладені в мотивувальній частині ухвали, позивачка не усунула.

Як встановлено вище, в ухвалі суду про залишення позову без руху зауважено, що позивачка зазначає причиною пропуску строку звернення до суду те, що начебто дізналася про існування оскаржуваної постанови після того, як було заблоковано її рахунок, у вересні 2025 року, однак доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надає.

Разом з тим, звернуто увагу, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а тому вони не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Проте, конкретного формулювання, що потрібно подати позивачці до суду на усунення недоліків позовної заяви (наприклад, заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, доказів на підтвердження блокування рахунку позивачки у вересні 2025 року, інших доказів поважності причини пропуску строку звернення, заяви із уточненням відповідачів тощо), ухвала Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07.11.2025 не містить.

Тобто, як виснувано колегією суддів вище, в порушення ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначено способу усунення недоліків позовної заяви.

Більше того, ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 07.11.2025 про залишення позову без руху позивачці надано десятиденний строк для усунення недоліків, який починає свій перебіг з дня отримання нею копії даної ухвали.

Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримала 12.11.2025 в приміщенні суду.

Отже, строк на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання ухвали (12.11.2025) закінчується 24.11.2025 (22.11.2025 та 23.11.2025 були вихідними днями).

Оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви постановлена судом 20.11.2025.

Тобто, судом першої інстанції, всупереч положенню ч.5 ст.169 КАС України, повернуто позовну заяву до закінчення строку на усунення недоліків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки постановлено ухвалу про повернення позовної заяви до того, як у позивачки закінчився строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачка в апеляційній скарзі зауважує, що суд першої інстанції повернув позовну заяву до закінчення строку на усунення недоліку.

Колегія суддів вважає такі доводи доречними, адже позивачка до 24.11.2025 ще мала можливість доповнити чи змінити свою заяву на усунення недоліків протягом строку, наданого на усунення недоліку, який станом на 20.11.2025 ще не закінчився.

Відтак, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та свідчать про передчасність постановленої судом ухвали.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позову, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За цим, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для направлення справи для слухання по суті до суду першої інстанції, як просить позивачка, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 20.11.2025 по справі № 534/2964/25 скасувати.

Справу № 534/2964/25 направити до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко