Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №440/11960/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 р. Справа № 440/11960/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.09.25 по справі № 440/11960/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач , ГУ ПФУ в Полтавській області, апелянт), в якій просив:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Полтавській області, оформлену листом вих. № 12677-12064/К-02/8-1600/25 від 04.08.2025 в перерахунку та зарахуванні до його страхового стажу періоду служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 07.11.2015, а також період служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області перерахувати та зарахувати до його страхового стажу період служби в органах внутрішніх справ України в період з 16.08.2008 по 07.11.2015, а також період служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено .

Визнано протиправною та скасовано відмову ГУ ПФУ у Полтавській області, оформлену листом №12677-12064/К-02/8-1600/25 від 04.08.2025, про відмову ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, період проходження служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 31.05.2016.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, період проходження служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон №2262-ХІІ). Тривалість його страхового стажу на розмір його пенсії не впливає . Страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2024) – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Джерелом формування реєстру застрахованих осіб, який ведуть органи Пенсійного фонду України, є персоніфіковані відомості про застрахованих осіб, що подаються страхувальниками у складі звітності з нарахування єдиного внеску до органів Державної податкової служби України та інформації про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні звітні періоди. Подання страхувальниками відомостей про суми нарахованого грошового забезпечення із числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у розрізі кожної застрахованої особи законодавчо введено, починаючи з червня 2016 року.

До червня 2016 року звітність передбачала лише загальні показники кількості осіб та нарахованого грошового забезпечення в звітному періоді без персоніфікованого обліку відомостей. На сьогодні Пенсійний фонд України спільно з Державною податковою службою України здійснюють завантаження зазначеної інформації з інформаційних реєстрів Державної податкової служби до реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України .

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області , а рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/11960/25 - залишити без змін.

Позивач зазначив, що у змісті апеляційної скарги відповідача відсутні будь-які відомості про порушення норм процесуального або матеріального права Полтавським окружним адміністративним судом під час судового розгляду та винесення рішення від 26.09.2025 у справі №440/11960/25, отже, відсутні факти, які підлягають додатковій оцінці.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами

Позивач перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно з Законом №2262-ХІІ.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.10.2008 вбачається:

- 16.08.2008 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України, наказ ХНУВС №405 о/с від 31.07.2008(запис №1);

- 06.11.2015 звільнений з органів внутрішніх справ, наказ УМВС № 625 ос від 06.11.2015(запис №2);

- 07.11.2016 прийнятий на службу в Національну поліцію України, наказ ГУНП №9 від 07.11.2015 (запис №3);

- 01.09.2020 звільнений зі служби в Національній поліції України, наказ ГУНП № 363 о/с від 31.08.2020 (запис №4) (а.с.15 зворот-17).

Відповідно до довідки про трудовий та страховий стаж ОСОБА_1 . Пенсійного фонду України від 12.08.2025 за період з 01.01.2004 по травень 2016 року відсутні відомості про його трудовий та страховий стаж (а.с.10).

Згідно з довідкою форми ОК-5 ОСОБА_1 за спірні періоди з 16.08.2008 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 31.05.2016 частково відображено відомості про його страховий стаж. Відомості про страховий стаж ОСОБА_1 за 2009, 2010 рік відсутні (а.с.11-13).

Відповідно до листа Харківського національного університету внутрішніх справ (далі-ХНУВС) №2413/24/2025 від 26.06.2025 (4896), ОСОБА_1 надано довідку про нараховане грошове забезпечення та утримані податки до Пенсійного фонду України за період навчання (проходження служби) в ХНУВС з 16 серпня 2008 року по 02 червня 2012 року (а.с.24).

Згідно з довідкою ХНУВС від 26.06.2025 №24/1019, ОСОБА_1 дійсно навчався в ХНУВС на посаді :курсант та отримував грошове забезпечення з 16.08.2008 по 02.06.2012, з якого щомісячно утримувались податки до пенсійного фонду (а.с.26).

Відповідно до довідки УМВС України в Полтавській області від 11.07.2025 №4/4770 про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески ОСОБА_1 , з 03.06.2012 по 06.11.2015 у період служби йому нараховано суми грошового забезпечення та щомісячно сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії (а.с.23).

Згідно з довідкою ГУ НП в Полтавській області , за період проходження служби ОСОБА_1 у ГУ НП в Полтавській області з 07.11.2015 по 31.05.2016 з його грошового забезпечення щомісячно здійснювалось утримання єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування (ЄСВ); вказаний період служби віднесено до страхового стажу (а.с.22 зворот).

21.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою, в якій просив зарахувати до його страхового стажу службу в органах внутрішніх справ України в період з 16.08.2008 по листопад 2015 року , а також службу в Національній поліції України в період з листопада 2015 року по травень 2016 року . До заяви позивач додав довідки ХНУВС, Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та ГУ НП в Полтавській області про сплату страхових внесків за спірний період.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.08.2025 в зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача було відмовлено. Зазначено, що тривалість страхового стажу на розмір його пенсії не впливає. Повідомлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Подання страхувальниками відомостей про суми нарахованого грошового забезпечення із числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розрізі кожної застрахованої особи законодавчо введено, починаючи з червня 2016 року. До червня 2016 року звітність передбачала лише загальні показники кількості осіб та нарахованого грошового забезпечення в звітному періоді без персоніфікованого обліку відомостей. На сьогодні Пенсійний фонд України спільно з Державною податковою службою України здійснюють завантаження зазначеної інформації з інформаційних реєстрів Державної податкової служби до реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України. Зазначено, що для внесення будь-яких змін до даних персоніфікованого обліку йому необхідно звернутись до уповноваженого органу, в якому він проходив службу.

Вважаючи протиправною відмову ГУ ПФУ в Полтавській області, оформлену листом вих. № 12677-12064/К-02/8-1600/25 від 04.08.2025 в перерахунку та зарахуванні до його страхового стажу періоду служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 07.11.2015, а також період служби в Національній поліції України в період з 07.11.2015 по 31.05.2016, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, а також періоду його служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 31.05.2016.

Суд зазначив, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково перевірити спірний період страхового стажу позивача.

Суд виснував, що обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відтак, оскільки відсутність відомостей про сплачені страхові внески за періоди проходження служби позивача виникла не з його вини, то вказана обставина не може бути підставою для відмови у зарахування до страхового стажу періоду служби, за який роботодавцем сплачені єдині внески.

Не включення до страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ та у Національній поліції є порушенням права позивача на належне пенсійне забезпечення, незалежно від того, який вид пенсії призначений позивачу станом на дату розгляду цієї справи.

Відповідачем не надані докази того, що за спірний період проходження служби позивачем несплачені єдині внески.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1,2 ст. 5 Закону №1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За ч.2 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (ч.3 ст.24 Закону №1058-ІV).

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ ( далі - Закону № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, ст.62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 , за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.10.2008 колегією суддів встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 16.08.2008 по 06.11.2015 та службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по 01.09.2020.

Автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про його роботу у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки роботодавців та не містять ані виправлень/підтирань, ані інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Крім того, колегією суддів встановлено, що із грошового забезпечення позивача з 16.08.2008 по 02.06.2012 ХНУВС щомісячно утримувались податки до пенсійного фонду , з 03.06.2012 по 06.11.2015 із грошового забезпечення позивача під час служби в УМВС України в Полтавській області щомісячно сплачувались страхові внески, які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії, з 07.11.2015 по 31.05.2016 із грошового забезпечення позивача під час служби у ГУ НП в Полтавській області щомісячно здійснювалось утримання єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування (ЄСВ), що підтверджується відповідними довідками : ХНУВС від 26.06.2025 №24/1019, УМВС України в Полтавській області від 11.07.2025 №4/4770, ГУ НП в Полтавській області.

Ці довідки були надані ГУ ПФУ в Полтавській області як додаток до звернення ОСОБА_1 від 21.07.2025 про зарахування до його страхового стажу служби в органах внутрішніх справ України та в Національній поліції України.

Проте відповідач не взяв до уваги ці довідки та відмовив позивачу у задоволенні його заяви своїм листом від 04.08.2025, зазначивши, що подання страхувальниками відомостей про суми нарахованого грошового забезпечення із числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розрізі кожної застрахованої особи законодавчо введено, починаючи з червня 2016 року. До червня 2016 року звітність передбачала лише загальні показники кількості осіб та нарахованого грошового забезпечення в звітному періоді без персоніфікованого обліку відомостей.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 1058-ІV у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Такі довідки були надані позивачем ГУ ПФУ в Полтавській області як додаток до його звернення від 21.07.2025, але протиправно були проігноровані відповідачем.

Щодо доводу апелянта про те, що тривалість страхового стажу не впливає на розмір пенсії позивача колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи згідно з Законом №2262-ХІІ.

Разом з тим, відповідно до ст.10 Закону №1058-ІV особі, яка має право на різні види пенсій, призначається на вибір одна із них. Отже, особа вправі обрати для себе вид пенсії, котрий вважає доцільним. Позивач може в майбутньому перейти на інший вид пенсії, для призначення якої йому необхідна наявність усього його страхового стажу.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.

Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду №120/8471/23 від 31 січня 2025 року.

Обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" покладено на платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 64 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду здійснюють контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

З огляду на викладені вище положення Закону обов`язок щодо своєчасного та повного нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відтак, оскільки відсутність відомостей про сплачені страхові внески за періоди проходження служби позивача у спірний період сталося не з його вини, вказана обставина не може бути підставою для відмови у зарахування до його страхового стажу періоду служби, за який роботодавцем сплачені єдині внески.

Невключення до страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ та у Національній поліції є порушенням права позивача на належне пенсійне забезпечення, незалежно від того, який вид пенсії призначений позивачу станом на дату розгляду цієї справи.

Апелянтом не надано доказів того, що за спірний період проходження служби позивача не були сплачені єдині внески.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015, а також періоду його служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 31.05.2016.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу періоду його служби в органах внутрішніх справ України з 16.08.2008 по 06.11.2015 та періоду служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 31.05.2016.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 440/11960/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк