Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №600/3420/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/3420/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про доплату позивачу 20% премії за серпень 2023 року на підставі п.14 Розділу 1 Порядку №260;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 на підставі п.14 Розділу 1 Порядку №260, видати наказ про доплату ОСОБА_1 20% премії грошового забезпечення за серпень 2023 року;

- cтягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив військову службу у Збройних Силах України з 1987 року до травня 2024 року. В ході проходження служби, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №294 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», йому було оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани», що й стало підставою для позбавлення його в подальшому 20% премії в серпні 2023 року, з чим позивач і не погоджується.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивач був звільнений з військової служби 30.04.2024 року, а тому видати наказ про виплату позивачу 20 % премії є неможливим.

Вважаючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву необгрунтованими, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вказано, що він не претендує на премію за період після звільнення. Він вимагає відновлення повного розміру премії за серпень 2023 року, яка була незаконно зменшена під час його служби. Втрата статусу військовослужбовця не нівелює правовий обов`язок командування усунути наслідки протиправного акту, скасованого судом, а тому позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 1987 року до травня 2024 року.

18.08.2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №294, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.09.2023 №314 виплачено щомісячну премію у розмірі 312 % від визначеного розміру полковнику ОСОБА_1 - начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із накладеним дисциплінарним стягненням «судова догана» наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 №294.

Як свідчать матеріали справи, не погоджуючись із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 року на підставі №294 в частині щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування цього наказу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 по справі №420/30765/23, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 року адміністративний позов задоволено та визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 року на підставі №294 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2024 року №113 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу цієї частини.

07.05.2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 №294 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Листом від 21.05.2025 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що наказ від 18.08.2023 №294 скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 по справі №420/30765/23, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 року. Разом з цим, позивачу роз`яснено про те, що рішеннями судів не зобов`язано військову частину вчинити будь-які інші дії в тому числі скасувати наказ №314, внести до нього зміни або виплатити будь-які грошові суми на його користь. Таким чином, підстав для доплати грошової премії за серпень 2023 року у розмірі 20 % відсутні.

Листом від 12.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про те, що у серпні 2023 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 6770,00 грн, відповідно розмір щомісячної премії згідно рішення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 становить 26403,00 грн - 390 % від посадового окладу (6770,00*390%= 26403,00 грн). У вересні 2023 року ОСОБА_1 виплачено премію за серпень 2023 року у сумі 21122,40 грн, що становить 312 % від посадового окладу або 80 % встановленого розміру премії ( 390 * 80 % = 312 %). Сума коштів вирахуваних у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення.

Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про доплату позивачу 20% премії за серпень 2023 року на підставі п.14 Розділу 1 Порядку №260, позивач звернувся о суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).

Пунктом 8 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Розділом XVI «Преміювання» Порядку №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

При порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Згідно фактичних обставин справи, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.09.2023 №314 позивачу виплачено щомісячну премію у розмірі 312 % від визначеного розміру, у зв`язку із накладеним дисциплінарним стягненням «судова догана» наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 №294.

В ході судового розгляду даної справи, судом встановлено, що вказаний наказ позивачем не оскаржується та доказів його скасування матеріали справи не містять.

У поданій позовній заяві, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про доплату позивачу 20% премії за серпень 2023 року на підставі п.14 Розділу 1 Порядку №260, та відповідно, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 на підставі п.14 Розділу 1 Порядку №260, видати наказ про доплату йому 20% премії грошового забезпечення за серпень 2023 року.

Натомість, за наслідком дослідження змісту положень пункту 14 розділу І Порядку №260, якими власне позивач й обґрунтовує досліджувану частину позовних вимог, суд вказує, що така норма не містить приписів щодо необхідності обов`язкового видання суб`єктом владних повноважень наказу з метою виплати грошового забезпечення.

Згаданий вище припис свідчить лише про те, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що підставою для зменшення розміру його премії у серпні 2023 року слугував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 №294 про накладення щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани».

Суд зазначає, що згідно змісту позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповідно із змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 по справі №420/30765/23, де предметом дослідження був наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №294, згідно якого ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани» вбачається, що такі не містять відомостей стосовно позбавлення позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №294 премії, таким тільки оголошено позивачу «сувору догану».

Більше того, дослідженням змісту витягу із наказу командира військової часини НОМЕР_1 від 01.09.2023 №314 «Про виплату грошової премії за серпень 2023 року» судом встановлено, що підставою для його прийняття зазначено рапорт підполковника ОСОБА_2 (вх. №7407 від 01.09.2023).

Безпідставними та такими, що не беруться судом до уваги є доводи позивача стосовно того, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 року на підставі №294 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 по справі №420/30765/23.

Суд зауважує, що визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 року №294 про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 в судовому порядку (рішення суду у справі №420/30765/23) не є свідченням автоматичного виникнення у відповідача обов`язку із виплати позивачу означеного виду грошового забезпечення, а саме 20% премії за серпень 2023 року.

У зв`язку із цим, суд вважає, за необхідне повторно зазначити, що доказів оскарження позивачем наказу командира військової часини НОМЕР_1 від 01.09.2023 №314 «Про виплату грошової премії за серпень 2023 року» позивачем не надано.

Окрім цього, cуд зазначає, що за приписами Порядку №260 наказ про преміювання видається лише стосовно діючих військовослужбовців.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2024 року №113 полковника ОСОБА_1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку зі звільненням з військової служби, наказом начальника Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.04.2024 року №593, у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з правом осіння військової форми одягу є таким, що з 30.04.2024 року справи та посаду здав, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 30.04.2024 року та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначене, на думку суду, унеможливлює видачу відносно ОСОБА_1 наказу про преміювання у відповідності до Порядку №260.

З огляду на встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу про доплату позивачу 20% премії за серпень 2023 року на підставі п.14 Розділу 1 Порядку №260, та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 25 000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оспорюваною бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущення з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, зважаючи на правову позицію Верховного Суду у даній категорії справ, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також враховуючи факт звільнення позивача від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя І.В. Маренич