Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №580/7364/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року справа № 580/7364/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Черкаси Баранова С.А. щодо відмови у визнанні добровільного виконання рішення;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.06.2025 НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- зобов`язати відповідача скасувати постанову про стягнення виконавчого збору;

- повернути безпідставно стягнуті кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.06.2025 року державним виконавцем Барановим С.А. було винесено постанову про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 280,75 грн, зокрема:

- постанову про стягнення виконавчого збору (20,84 грн); інші "витрати" (АСВП, постанови тощо).

26.06.2025 року, позивачем було добровільно сплачено повну суму судового збору 302,80 грн, що підтверджується квитанцією. Виконавцю було повідомлено про добровільне виконання та скасування витрат. Проте державний виконавець неправомірно відмовив, пославшись на нібито відсутність права на добровільне виконання в такому провадженні.

27.06.2025 позивач надіслав додаткові пояснення у справі в яких вказав, що загалом з його рахунку було стягнуто 613,00 грн, що є дублюючим та протиправним стягненням, яке порушує норми Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 28, 40) та його право на добровільне виконання.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 звільнено позивача від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.07.2025 витребувано від Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) завірену належним чином копію матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1. Зупинено провадження в адміністративній справі 580/7364/25 до отримання від відповідача витребуваних документів.

31.07.2025 (вх.39027/25) до суду надійшов відзив в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Отже виконавець не лише має право, а він зобов`язаний в першу чергу звернути стягнення на кошти боржника, що знаходяться на рахунках у банку. Тому 20.06.2025 Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановим С.А. в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 було винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. У свою чергу позивачем не надано належних доказів та не наведено достатніх обґрунтувань стосовно того, що зазначені вище постанови Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Баранова Сергія Анатолійовича є неправомірними. До того ж позивач не навів жодного конкретного наслідку (порушення будь якого права, свободи), який би був безпосередньо і причинно-наслідково пов`язаний зі складанням зазначених вище постанов державного виконавця, а тому всі міркування скаржника вважає необґрунтованими.

04.08.2025 (вх.39283/25) до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач вказує, що аргумент про те, що позивач не довів своєчасне виконання, є надуманим. Закон не ставить добровільне виконання в залежність від реакції виконавця, достатньо факту сплати боргу у строк. А виконавець має право перевірити оплату через електронні системи, зокрема реєстр казначейських надходжень.

06.08.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якому вказує, що ч. 4 ст. 28 Закону 1404-VІІІ визначено, що «за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами». Тобто зміст даної норми ніяким чином не стосується «нібито» права боржника на десятиденний термін (з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) для добровільного виконання рішення суду.

07.08.2025 позивач надіслав до суду заперечення в яких вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право добровільно виконати рішення протягом 10 робочих днів з моменту отримання постанови про відкриття провадження. Ніяких виключень для стягнення судового збору цей Закон не передбачає. Судовий збір у сумі 302,80 грн було сплачено в межах 10-денного строку. Про сплату було особисто повідомлено виконавця Баранова С.А. по телефону ще до моменту повторного списання. Під час розмови Баранов С.А. усно відмовив у праві на добровільну сплату, без законних підстав, заявивши, що «в даному випадку це не діє». Таким чином, виконавець усвідомлено проігнорував як факт сплати, так і строки, передбачені законом, і виніс постанову про стягнення збору та витрат, що є протиправним рішенням, ухваленим при відсутності підстав.

Ухвалою від 12.01.2026 поновлено провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення 1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.06.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання Наказу 712/1019/25 виданого 05.05.2025 Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 302,80 грн.

Того ж дня, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 57,2грн; винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 20,84грн; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69грн; винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 112,87грн; винесення постанови про стягнення виконавчого збору 20,84грн; загальна сума мінімальних витрат: 280,75 грн.

Позивач зазначає, що рішення виконано добровільно, без фактичного примусу, тому й інші витрати виконавця (включно з 280,75 грн) є необґрунтованими.

Позивач вказує, що вчинив зі своєї сторони дії, направлені на добровільне виконання судового наказу.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом 2475-VIII від 03.07.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В даному випадку, позивачем сплачено судовий збір, після відкриття виконавчого провадження. Крім того, згідно наданої Позивачем квитанції, оплату було здійснено 26.06.2025 о 14:31:35 год., тоді як платіжну інструкцію державним виконавцем було сформовано в АСВП (автоматична система виконавчих проваджень) та скеровано до банківської установи 26.06.2025 о 13:57 год.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

При цьому, питання про стягнення виконавчого збору вирішується або на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, або, якщо виконавчий збір не стягнуто шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9, крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону, 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону.

Та відповідно до положень Закону 1404-VIII, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Крім того, відповідно до ст. 42 Закону 1404-VIII Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що підстави для не стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в даному випадку відсутні, отже спірна постанова від 20.06.2025 НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесена головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановим Сергієм Анатолійовичем є правомірною та відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та як наслідок не підлягає скасуванню.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 листопада 2019 року у справі 480/1558/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 271-272, 287, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ